Якось у компанії чужих людей зайшла мова про моїх сусідів. Я повідомив, що ми кумами стали. Один із присутніх сказав таке:
- Твоя кума - добра штучка. Знаю: працював з нею у магазині. Якось ми разом щось святкували. Твоя кума першою покинула гулянку - поспішала кудись. Хтось помітив, що вона забула сумочку. Я до присутніх: "Давайте відкриємо та й усі побачимо що там. Ви ж то розійдетесь, а вона потім скаже, що її обікрали". У сумочці був зошит. Розкрили а там... заговори, заклинання, прокляття. Аж тут щось майнуло за вікном. Ми зошит поклали на місце й закрили сумочку. В кабінет влетіла розпашіла твоя кума й істерично: "Де моя сумочка!?"
Одного дня до нас в хату завітала заплакана мама куми й розповіла таке:
- Моя свекруха була відьмою. З усієї околиці з'їжджались до неї люди вирішити ту чи іншу проблему - знали, що та уміє і добре, і зле. Коли помирала, то кликала, щоб передати знання та силу. Усі поховалися, а от дочка моя підійшла. Під час поховання несподівано зірвався такий вітер, що аж дерева ламав... Нещодавно моя дочка поїхала з чоловіком у своїх справах а мене на ніч закрила. Так цілу ніч у хаті хтось ходив! Я до ранку тремтіла під ковдрою від страху й молилась! Сьогодні моя дочка звинуватила мене у тому, що у її відсутність я... накакала у бачок парового опалення, котрий аж під стелею й зі скандалом вигнала! У неї, певно, галюцинації. Та хіба я ворог рідній дитині? Та якби я знала, що таке буде то втопила б її малу ще в купелі!
Ми були ошелешені почутим. І це таке відношення до рідної мами! Про свекруху й мови немає - її кума навіть на поріг не пускає...
Власники будинку, в котрому раніше квартирувала кума, змушені були його продати - розповідали, що в ньому стало неможливо жити… Нові господарі теж стомилися від витівок "барабашки" (полтергейсту) отож були змушені здирати штукатурку, щоб очистити житло.
У "Страстний четвер" моя мама проснулася від підозрілого шуму й побачила біля нашого колодязя куму із подругою! Ті пояснили: "Нам потрібна вода із вашого колодязя". Пішли й усі три хвіртки залишили відчиненими. І це в три години ночі! Є ж дома вода в крані та й до криниці не далеко. Зрозуміло: ця вода їм потрібна була для чародійства.
Прекрасно розумів: раз знайшовся привід вигнати геть рідну маму то й нас ця чаша не омине. І не помилився. У сімействі мого сина народився хлопчик. Дитину охрестили але гучного торжества не влаштовували - клята бідність. Ми зі сватами та "бабою" випили по келиху вина а своїх кумів молодята запросили у кафе - там була чисто молодіжна вечірка.
Аж тут односельчани переказали нам сердиті слова куми: "Я подарунок дитині купила а мене, бач, такі вони та сякі не покликали..."
Вважав, що ця дрібна наша провина скоро забудеться. Як виявилося, помилився…
Якось недільного дня на порозі з'явився кум. Дістав 50 гривень і радісно:
- У мене сьогодні день народження. Давай пляшку розіп'ємо - пригощаю. Моя поїхала у село, так що я гуляю.
Я ж на те: - Добре, куме, тільки ти вже більше не добавляй.
- Та ти що - сам знаю. Вип'ємо й я піду дивитися телевізор. До вечора навіть запаху не буде...
Серед ночі у спальні задзвонив телефон. Моя зняла слухавку й почула п'яний голос куми:
- Мій нализався, як свиня! Та щоб тим людям, що його напоїли та їхнім дітям Бог дав те, те й те!..
І полилась добірна лайка, погрози та прокляття...
Наступило Різдво. Слід сказати, що у той час я дома торгував солодощами та іншим дріб'язком. Зайшли до мене колядники колядувати. Вийшли й кинули на дорозі петарду. Петардами у ту пору я не торгував й тому на цей вчинок не звернув уваги. Несподівано задзеленчав телефон. Я підняв слухавку й почув сердитий п'яний голос куми: "... твою мать!" І полилась добірна лайка та прокляття.
Поклав слухавку й схопився за серце. Усі хвороби, як відомо, від нервів, тільки венеричні від задоволення... Непристойна лайка є показником вихованості, справжньої суті людини. Це означає, що та люб'язність, милі посмішки, компліменти при першому знайомстві були маскою. А справжнє обличчя - ось воно.
Весною виїздив із двору в час коли кума поралась на городі. Вийшов із авто закрити браму й почув сердите:
- Кум, ти зачепив сітку й ось де вона відірвалась від стовпчика.
В її очах зблиснуло злорадство - попався гад!
Я на те примирливим тоном:
- Тут давно відірвано - іржа на обриві це підтверджує. Кум знає це місце - я сам йому показував...
Зрозумів до чого тут йдеться: кума інтенсивно шукає привід для скандалу.
Настало літо. Якось мою невістку наздогнала кума й стала відкривати їй нерозумній очі про те у яку сім'ю та потрапила. Та переказала почуте нам й я вкотре схопився за серце. Було боляче до сліз - про мене жоден поганого слова не скаже. Я член церковної "двадцятки" й цим сказано все. Господь Бог заповідав нам любити Його усім серцем своїм і ближнього свого як самого себе. Шанувати батьків та не свідкувати неправдиво. Та хто сьогодні ті заповіти шанує?..
Запалив на городі сміття. Сталось так, що там трапився шматок пластмаси, котрий при згорянні виділяв сморід. Зазвичай у селах на подібні порушення дивляться крізь пальці. По крайній мірі не пам'ятаю жодної сварки за те, що сусід щось не те запалив у грубці чи на своїй території...
На подвір'ї куми почулися крики, прокляття, гримання дверима. Невдовзі кума назбирала у себе сміття й послала мою хрещеницю підпалити його на дорозі навпроти воріт нашого будинку. Моя мама помолилась Богові й залила те вогнище свяченою водою. Аж тут з'явилась червона від люті кума й стала викрикувати погрози та прокляття... Її аж тіпало від гніву. І це мені така подяка за допомогу у побудові будинку, за згоду породичатись, за те що на своєму авто возив куди було потрібно, за безліч інших послуг?!
Наступного ранку виганяв корову на пашу. Аж тут помітив: хрещениця поодаль йде за мною. Я зупинявся й вона зупинялась. Я не перший день живу на цій грішній землі й тому ясно усвідомлював ціль того дійства: кума послала хрещеницю шепотіти прокляття мені у спину. (Душа дитини, самі розумієте, як пластилін...) Так боляче стало: названа дочка шепоче в спину названому батькові прокляття! Була одна відьма, а тут стало дві...
Невдовзі стало боліти серце. Знайшов в Інтернеті магічні ритуали й довідався: ворогові невпинно шепчуть в спину прокляття в котрому є такі слова "рви, коли, щипай серце ворога мого..."
Що робити? Вивчити те прокляття й відплатити тією ж монетою - йти за кумою та хрещеницею й шепотіти прокляття їм в спину? Не такий я чоловік. Пішов до церкви й, поставивши свічку за здоров'я своїх кривдників, став молитись, щоб Бог їх врозумив.
Життя складне й ми іноді сваримося. У подібних випадках люди, як правило, висловлюють в очі один одному наболіле та рвуть усілякі стосунки. Але із піною з рота читати замовляння, прокляття, ставити свічки у церквах "за упокій", підсипати могильну землю, підливати воду, котрою обмивали покійника - це вже, погодьтесь, занадто...
Батько мій покинув цей світ у 68 річному віці. Два роки перед смертю спав днями та ночами – ніщо крім сну його не цікавило. Батько змолоду голуб’ятником був. В день смерті на хату сів білий голуб й відлетів лише коли батько помер – прощався із шанувальником їхнього голубиного роду. Ворожка сказала, що батьку було пороблено та слова ворожки до справи ж не підшиєш…
Робить усілякі пакості, поширює стосовно нашої сім'ї різні наклепи. Коли я їй був потрібний як дармова робоча сила, як безкоштовний таксист, як хресний батько дитини то розсипалась у компліментах. Коли ж потреба відпала, то я вже найстрашніший мерзотник...
