Річ у тому, що Чорний квадрат є новим напрямком в сучасному мистецтві. Супрематизм.
Смаківщина рідна сестра пророцтвам про те, що Земля має зіштовхнутися з небесною віссю.
Дабы не опускаться до вкусовщины - в данном случае общество кроными показало свое отношение к «творчеству». Тут даже не классическое разделение 20/80... тут в активе «гения» - дырка от бублика)))
"Чёрный квадрат", как его не называй, остаётся только чёрным квадратом, т.е. геометрической фигурой, независимо от контекста.
До чого тут бузина? ЧК це те саме яблуко.
в самом деле! Вот сказано искусствоведами - это гениально, значит так и оно есть. Только не каждому доступно. Поэтому для менее развитых есть ещё и красный квадрат.Noex писав: ↑До чого тут бузина? ЧК це те саме яблуко.
«… я люто рвонулася до чорного квадрата свободи, в якому вже горіли перші зірки. Забігаючи наперед, хочу сказати, що саме цей досвід допоміг мені згодом зрозуміти картину Казимира Малевича „Чорний Квадрат“. Я б тільки домалювала на ньому декілька крихітних синьо-білих точок. Проте Малевич, хоч і називав себе супрематистом, був вірний правді життя — світла в російському небі найчастіше за все немає. І душі не залишається нічого іншого, окрім як виробляти невидимі зірки з себе самої — такий сенс полотна.» Віктор Пелевін «Священна книга перевертня»
т.е., высокое искусство, оно только для специально обученных?!
Це питання до всевишнього, чому хтось має аналітичні здібності інший абсолютний слух... ітс...
в самом деле? Т.е., одним дано, как муз.слух, другие «попрацють над собою» и оценят «квадраты»? Особенно красный, он же «женщина в двух измерениях»! Ну, так его сам Малевич назвал.Noex писав: ↑Це питання до всевишнього, чому хтось має аналітичні здібності інший абсолютний слух... ітс...
Більшості не потрібно напружуватися аби дивитися картинки чи стукати ложками віртуозно, але так само і не потрібно згадувати, всує, бабу-ягу, яка проти, та хизуватися своєю вкусовщиною.
Мистецтво потребує праці над собою за для розуміння його.
, а хтось може пляшку горілки випити одним махом і то тре готовитися та горлянку мати, йой яку...
У каталозі виставки 1915 року він дістав другу назву — «Живописний реалізм селянки в двох вимірах».