Молот вєдьм

[Vollmer]

Як жартують в "ЛНР". Блог з Луганська


Розмірковуючи про те, як змінилася антологія гумору за останні п'ять років, перше, що спадає на думку, жартувати стали набагато менше.
Очевидно, людина жартує і готова сміятися над жартами, коли впевнена у майбутньому або має відносно зрозуміле сьогодення.
У всіх інших випадках ніякий рівень гумору не розсмішить.
Жарти про смерть
Що помітно відразу - жартувати стали над темою смерті. Тобто цілком нормально, коли говорять про смерть і померлих гранично відверто, іронічно, жорстко.
"Мруть пачками", "ці умрики" - це про тих, хто перетинає "кордон" з Україною і дійсно поповнює статистику з раптової смертності.
Самі про себе старі так відгукуються рідко, хоча запорука власного довгого життя якраз в умінні посміятися над парадоксом всієї ситуації.
Якщо людина впала, посміхнулась і спробувала йти далі, то стрес від ситуації буде не таким великим. Зазвичай над старими сміються ті, хто набагато молодший або заробляє на старості - це все ранги представників нелегального бізнесу в "республіці".
"На підвалі"
З'явився іронічний вираз "на підвалі" як погроза і аналог того, що пройшов вже і Крим, і Рим.
Якщо розібратись глибше, то той, хто дійсно пройшов місцеві підвали, жартувати про них не буде і згадує цей досвід дуже неохоче.
І жартують зазвичай ті, кому здається, що від цієї долі вони застраховані на все життя, у кого в місцевих "органах" працюють хороші знайомі, від чого здається, що їм самим такі "неприємності" не страшні.
З'явився жартівливий вислів-погроза "давно на підвалі були" або "давно в нас не стріляли". Так кажуть про чиновників, що зарвалися, бюрократів або хабарників.
Цікаво, що і підвал, і обстріли трактуються як батьків ремінь в дитинстві - на якийсь час виховного впливу вистачить.
Новини і жарти про Україну
Навіть якщо це звучить парадоксально і з гумором, жарт в новині бачать в останню чергу.
Адже це теж новий аспект життя - заглибленість у себе, драматизація. Як би не було важко у дев'яності, люди жартували і сміялися з анекдотів, збирали і охоче їх переписували від руки.
Але ось вже де справжнє джерело гумору - так це єдиний місцевий телеканал. Основна і практично єдина тема для жартів - Україна. І жарти майже завжди злі, різкі.
Місцеві журналісти підбирають будь-які крихти українських новин і підносять їх парадоксом світового значення. Але будь-який гумор - сфера досить тонка, вміти жартувати - то мистецтво.
І від цієї незграбності слова місцевих журналістів сприймаються як жарти над інвалідами, що, щонайменше, неетично.
Я про те, що жартувати можна по-різному, але про Україну завжди говорять або погано, або зі злою іронією, висміюючи будь-яку інформацію чи урядове рішення.
Крім цього намагаються жартувати над комунальними та дорожніми службами "республіки".
Але смішні не новини або жарти, а те, що проблема може існувати роками і десятиліттями, а висміювати її починають після скарги містян про екскременти в їхньому підвалі або фонтанах питної води на вулиці.
Нібито до скарги проблеми не бачив ніхто, а самі місцеві журналісти прибули в Луганськ з Марса.
Кухонний гумор про армію
Ще одна тема для жартів - місцевий "уряд" і "армія". Це вже кухонний гумор, який дуже рідко виносять на люди. Навіть в обмовках на кшталт "а хіба у нас вже не мужик міністр охорони здоров'я? Баба? Був же мужик?!" - є певний гумор.
Простий "республіканець" не орієнтується в членах місцевого "уряду", в чинах і званнях. Зазвичай їх розрізняють як "бородатий", "ну той, який новий", "ну той, товстий" або "баба".
Навряд чи сам оповідач вкладав в такі описи нотку гумору, але сприймається все саме так. Особлива тема для жартів - перетин "кордону".
І знову тут потрібно сприймати все легко, з гумором, вміючи посміятися над тим, що відбувається з тобою.
"Труси на кордоні"
Ну, подумайте самі, чи може сучасна людина перетинати кордон годинами. Чекати годинами відмашки йти або їхати, а після бігти стрімголов, щоб випередити якогось старого або інваліда в черзі до наступного пропускного пункту.
І чи може сучасна людина проносити в трусах долари, в капюшоні сало, а під сорочкою ліки про запас?
Неважливо, буде це працівник фізичної праці або представник інтелігенції. Подруга вчитель розповідала, як ввозила з України в "республіку" якийсь запас продуктів для особистого користування, що вважається на "кордоні" контрабандою.
І щоб її речі не оглядали, вона придумала зверху в валізу покласти свою спідню білизну. І покласти не в пакеті, скромно сховавши від сторонніх очей, а вивернути, розклавши зверху на речі.
Коли на "кордоні" її як на зло попросили розкрити валізу, то чоловік, який оглядав речі, одразу відвернувся від розкладеної несвіжої жіночої білизни.
Ну, хіба це не гумор? Мені цю історію приятелька розповідала як верх власної винахідливості - завдяки чиїйсь огиді вона привезла додому сир, каву та ліки. Сховала все це під власними трусами...
Сміх проти системи
Привід для жартів - винахідливість місцевих. Загальне співчуття тим, кого спіймали всупереч винахідливості
Розповідаючи про когось, хто був змушений перепливати Сіверський Донець, не маючи документів, люди будуть сміятися.
У відповідь на місцеві телевізійні новини про те, що був затриманий заповзятливий громадянин, який торгує місцем у черзі перед МРЕО, люди знову будуть посміхатися - зазвичай такі розповіді сприймаються як історії про Ходжу Насреддіна, місцевого героя, який кинув виклик системі.
Водночас, жарти стали зараз сумними, а гумор дуже специфічним. Порівнюючи з тим, як ми жили п'ять років тому, можна впевнено сказати, що ми більше сміялися, а жартували сміливо, без страху, не маючи цензури на найдоступніше - сміх.

https://www.bbc.com/ukrainian/blogs-50917327

[Vollmer]

Два "З" української економіки: земля і заробітчани. Світовий банк назвав драйверів зростання

З квітня цього року українська економіка пришвидшила зростання. Це відбулося завдяки високому врожаю та більшому внутрішньому попиту. Натомість у промисловості та інвестиціях росту немає, тоді як перекази від українських трудових мігрантів зросли на 12%.

Що добре?
Якщо у першому кварталі цього року українська економіка зросла на 2,5%, то у другому показник був значно вищим - 4,6%, а у третьому - 4,2%.
Абстрактні цифри зростання ВВП конвертуються у зменшення бідності. За словами голови представництва Світового банку в Україні Сату Кахконен, якщо на піку економічної кризи у 2015 році за межею бідності були близько 27% українців, то нині таких майже удвічі менше - 14,5%.
У Світовому банку кажуть, що цього року економіка росте завдяки ранньому та високому врожаю - рекордному другий рік поспіль, а також завдяки зростанню у галузях, що залежать від внутрішнього попиту, - у торгівлі, фінансах і транспорті.
Ці галузі зростають тоді, коли зростають доходи населення - пенсії, заробітні плати.
Частково до цього додалися соціальні виплати напередодні президентських виборів.
Але основною причиною, вважають у Світовому банку, стало "зростання оплати праці в приватному секторі" під тиском трудової міграції.
Українські роботодавці, налякані відтоком робочої сили, поки що ідуть на підвищення зарплат. Зокрема, реальна зарплатня в Україні зросла на майже 10% від початку року.
Проте трудова міграція все одно зростає. Від січня до вересня українські заробітчани перерахували додому на 12% більше, ніж за той самий період минулого року.
Проте українські трудові мігранти - не лише борці із бідністю в Україні. Саме від них, а не від інвесторів, до країни надходить значна частка твердої валюти. І саме вони своїми переказами додому допомагають закривати дефіцит українського рахунку, в якому імпорт перевищує експорт.
Водночас іноземні інвестори поки що вкладають переважно у державні цінні папери, - їх приваблюють високі ставки. Прямі іноземні інвестиції від початку року складають лише 0,6% від ВВП.

Що погано?
"Провисають" - і вже досить тривалий час - капітальні інвестиції (найнижчі за два роки) та промисловість (виробництво навіть скоротилося).
Щоб економіка країни була міцною, а доходи громадян - на пристойному рівні, "для України важливо зростати на більше, ніж 4% не два квартали, і не два роки, але впродовж періоду не менше 30 років", - каже провідний економіст Світового банку у справах України Фарук Кхан.
"Для пришвидшення росту економіки Україні потрібні більші інвестиції і вища продуктивність", - вважає експерт Світового банку.

Що робити?
Якщо уряд зможе виконати амбітну програму реформ, українська економіка зростатиме швидше, - до 3,7% у 2020 і до 4% у 2021 - кажуть у Світовому банку.
Водночас навіть оптимістичні оцінки експертів банку є дещо меншими, ніж озвучував прем'єр-міністр Олексій Гончарук, який каже, що у наступні 5 років українська економіка може зрости на 40%
Щоб досягти темпів зростання, про які каже Світовий банк, Україні треба здійснити низку амбітних реформ.
У першу чергу - таки відкрити ринок землі, що, за розрахунками експертів банку, може додати 0,5-1,5% до українського ВВП у найближчі роки.

Для цього треба:
Не лише остаточно ухвалити закон про ринок землі, але й інші - необхідні, щоб цей ринок від початку працював правильно, - від прозорого земельного кадастру до запобігання шахрайству із землею та рейдерству.
Залучити інвесторів.
Продовжити реформу банківського сектора, цього разу почистивши державні банки, - а вони представляють левову частку банківського бізнесу в Україні, - від безнадійних позик, так званих "непрацюючих кредитів".
І все це одночасно із збереженням фінансової та монетарної стабільності, - тобто, без збільшення дефіциту бюджету, з виплатою боргів, низькою інфляцією та міцним курсом гривні.
При цьому, як зазначають у Світовому банку, українському урядові варто звертати увагу ще й на потенційні ризики наступного року: падіння цін на традиційний український експорт - метал та зерно, а також можливу втрату доходів від транзиту російського газу територією України.

https://www.bbc.com/ukrainian/news-50476674

[Нечай]

СпойлерРозкрити

Два "З" української економіки: земля і заробітчани. Світовий банк назвав драйверів зростання

З квітня цього року українська економіка пришвидшила зростання. Це відбулося завдяки високому врожаю та більшому внутрішньому попиту. Натомість у промисловості та інвестиціях росту немає, тоді як перекази від українських трудових мігрантів зросли на 12%.

Що добре?
Якщо у першому кварталі цього року українська економіка зросла на 2,5%, то у другому показник був значно вищим - 4,6%, а у третьому - 4,2%.
Абстрактні цифри зростання ВВП конвертуються у зменшення бідності. За словами голови представництва Світового банку в Україні Сату Кахконен, якщо на піку економічної кризи у 2015 році за межею бідності були близько 27% українців, то нині таких майже удвічі менше - 14,5%.
У Світовому банку кажуть, що цього року економіка росте завдяки ранньому та високому врожаю - рекордному другий рік поспіль, а також завдяки зростанню у галузях, що залежать від внутрішнього попиту, - у торгівлі, фінансах і транспорті.
Ці галузі зростають тоді, коли зростають доходи населення - пенсії, заробітні плати.
Частково до цього додалися соціальні виплати напередодні президентських виборів.
Але основною причиною, вважають у Світовому банку, стало "зростання оплати праці в приватному секторі" під тиском трудової міграції.
Українські роботодавці, налякані відтоком робочої сили, поки що ідуть на підвищення зарплат. Зокрема, реальна зарплатня в Україні зросла на майже 10% від початку року.
Проте трудова міграція все одно зростає. Від січня до вересня українські заробітчани перерахували додому на 12% більше, ніж за той самий період минулого року.
Проте українські трудові мігранти - не лише борці із бідністю в Україні. Саме від них, а не від інвесторів, до країни надходить значна частка твердої валюти. І саме вони своїми переказами додому допомагають закривати дефіцит українського рахунку, в якому імпорт перевищує експорт.
Водночас іноземні інвестори поки що вкладають переважно у державні цінні папери, - їх приваблюють високі ставки. Прямі іноземні інвестиції від початку року складають лише 0,6% від ВВП.

Що погано?
"Провисають" - і вже досить тривалий час - капітальні інвестиції (найнижчі за два роки) та промисловість (виробництво навіть скоротилося).
Щоб економіка країни була міцною, а доходи громадян - на пристойному рівні, "для України важливо зростати на більше, ніж 4% не два квартали, і не два роки, але впродовж періоду не менше 30 років", - каже провідний економіст Світового банку у справах України Фарук Кхан.
"Для пришвидшення росту економіки Україні потрібні більші інвестиції і вища продуктивність", - вважає експерт Світового банку.

Що робити?
Якщо уряд зможе виконати амбітну програму реформ, українська економіка зростатиме швидше, - до 3,7% у 2020 і до 4% у 2021 - кажуть у Світовому банку.
Водночас навіть оптимістичні оцінки експертів банку є дещо меншими, ніж озвучував прем'єр-міністр Олексій Гончарук, який каже, що у наступні 5 років українська економіка може зрости на 40%
Щоб досягти темпів зростання, про які каже Світовий банк, Україні треба здійснити низку амбітних реформ.
У першу чергу - таки відкрити ринок землі, що, за розрахунками експертів банку, може додати 0,5-1,5% до українського ВВП у найближчі роки.

Для цього треба:
Не лише остаточно ухвалити закон про ринок землі, але й інші - необхідні, щоб цей ринок від початку працював правильно, - від прозорого земельного кадастру до запобігання шахрайству із землею та рейдерству.
Залучити інвесторів.
Продовжити реформу банківського сектора, цього разу почистивши державні банки, - а вони представляють левову частку банківського бізнесу в Україні, - від безнадійних позик, так званих "непрацюючих кредитів".
І все це одночасно із збереженням фінансової та монетарної стабільності, - тобто, без збільшення дефіциту бюджету, з виплатою боргів, низькою інфляцією та міцним курсом гривні.
При цьому, як зазначають у Світовому банку, українському урядові варто звертати увагу ще й на потенційні ризики наступного року: падіння цін на традиційний український експорт - метал та зерно, а також можливу втрату доходів від транзиту російського газу територією України.

https://www.bbc.com/ukrainian/news-50476674

Чергове танцювання на граблях. Повна херня-с с претензією на науковість, але від того, що банальних спекулянтів тепер звуть "інвесторами" економіка не запрацює. Давно кажу, що Україна-батьківщина неляканих мазохістів...

[Vollmer]

.................................................................................................................
https://www.bbc.com/ukrainian/news-50476674

Чергове танцювання на граблях. Повна херня-с с претензією на науковість, але від того, що банальних спекулянтів тепер звуть "інвесторами" економіка не запрацює. Давно кажу, що Україна-батьківщина неляканих мазохістів...
[/quote]

---

Нда, є трохи.
ВВС зкурвилася дуже сильно. Враження, що всі матеріали пишуть, не виходячи зі студії, або, навіть, із будуару, гімназистки - підлітки, наскрізь просякнуті гендерною нейтральністю, заквашеною на патентованій толєрантності.
Так і в даному разі, компіляція, констатація, профанація.
Проблему подають, як дослідження малюнків, на крилах метеликів, спокійно, із благожелатєльними рекомендаціями. Що з них взяти? Брєтаньськійє вчониє.
Але, характерно, що на цю тему - так багато матеріалу, картина - маслом, а наші керувальники - зберігають спокій, скажем так. Ну, можуть ще похвалитися "успіхами", процентами зростання іканомєгі. Нічого не кажучи про джерела того "зростання", справжні.
Жодних рухів, до встановлення комунікації з заробітчанами, полегшення їхньої долі, спрощення зв'язків з Україною, залучення їх до виборчого процесу, забезпечення голосування - НІЧОГО !!!
Тільки, і виключно, вимоги. Куди їхати, платити податки, повертатися додому, і т.д.

[Нечай]

.................................................................................................................
https://www.bbc.com/ukrainian/news-50476674


Чергове танцювання на граблях. Повна херня-с с претензією на науковість, але від того, що банальних спекулянтів тепер звуть "інвесторами" економіка не запрацює. Давно кажу, що Україна-батьківщина неляканих мазохістів...

---

Нда, є трохи.
ВВС зкурвилася дуже сильно. Враження, що всі матеріали пишуть, не виходячи зі студії, або, навіть, із будуару, гімназистки - підлітки, наскрізь просякнуті гендерною нейтральністю, заквашеною на патентованій толєрантності.
Так і в даному разі, компіляція, констатація, профанація.
Проблему подають, як дослідження малюнків, на крилах метеликів, спокійно, із благожелатєльними рекомендаціями. Що з них взяти? Брєтаньськійє вчониє.
Але, характерно, що на цю тему - так багато матеріалу, картина - маслом, а наші керувальники - зберігають спокій, скажем так. Ну, можуть ще похвалитися "успіхами", процентами зростання іканомєгі. Нічого не кажучи про джерела того "зростання", справжні.
Жодних рухів, до встановлення комунікації з заробітчанами, полегшення їхньої долі, спрощення зв'язків з Україною, залучення їх до виборчого процесу, забезпечення голосування - НІЧОГО !!!
Тільки, і виключно, вимоги. Куди їхати, платити податки, повертатися додому, і т.д.

Ви праві, але річ навіть не в тому. Ви читали "Сповідь економічного кілера" Перкинса? Якщо ні, прочитайте. Пацан працював в структурі тіпа МВФ і там він детально розповідає, як вони своїми "реформами" руйнували економіку країн третього світу і брали під контроль міжнародних ТНК. Так між іншим він там пише, що ніколи не розумів тих, хто радісно кричить про ріст економіки. Тому що, якщо це навіть і правда, яка різниця для аборигенів насільки виросте їх економіка-на 100 чи 200%, якщо весь прибуток від того росту заберуть ті ж корпорації. Те саме вже є і в Україні. А національні ідіоти переймаються тим, була національна символіка у новорічному виступу Моніки чи ні.

[Нечай]

Сабж.

[Vollmer]

Андрій Баумейстер — Сутінки ідолів або втрата сенсів та цілей

На зустрічі клубу філософ Андрій Баумейстер поділився власними роздумами щодо світу у 2020 році. Що ж наблизить людство до 21 століття? Переосмислення досвіду та чесна самооцінка, воля до зрілості і готовність до «довгого шляху», перехід від простої ідентичності до складної, відкрита і чесна розмова, осмисленість і цілепокладання.

Інструменти управління.
Економічний аналіз, і економічне мислення.
Гонитва за ілюзорними ідеалами.
Революція багатих проти бідних.
Межі "вільного ринку"

Дуже коротко, конспективно, кількома словами, дуже економно.

[Sintez]

Нечай, про "має стати Верховним..." - то фігура рєчі. Це ж очевидно.
Минуло сім місяців. За цей час можна було вже підшукати людей, намітити програми, т.д.
НМСД, Бутусов то зробив для контрасту.
Щоби ясно було, як багато не робиться.
Отже, відбувається рух в якомусь, іншому напрямку.

На хєра воно йому? Його поставили на конкретну роботу-роздерибанити рештки держаної власності такі як земля, стратегічні підприємства, Укрзалізницю, знищити остаточно українську державність і втекти. А якщо ви як ті вівці хочете вірити, що вовки дбатимуть за ваше життя. то тут медицина безсила. Вам же все популярно пояснили ще пару років тому

Але до вас як до жирафи...

Нечай, Ви весь час звертаєтеся до якихось "нас". Кого Ви маєте на увазі? Я думаю, що звертатися із подібними претензіями до Волмера - все одно що ломитися у відчинені двері. Ігор Беркут, а нині, після жидівського "хрещення", Гаррі Бер-Кут, по суті, правий. Життя так влаштоване, що ті, хто не бажають самостійно турбуватися про своє життя, часто втрапляють у залежність від людей чужих, і часто зовсім не порядних. І тут можливі лише два виходи: або люди усвідомлюють, що так далі не можна, й вчацця самостійно управляти суспільним життям, або ж залишаюцця ідіотами й пасивно чекають "доброго" пастуха. Бер-Кут, як і решта жидів, розраховують, що так триватиме безконечно, й зі стадом ("паствою") можна витворяти що завгодно.

[Vollmer]

Владимир Землянский с Максимом Гольдарбом и ещё 5.
19 ч. ·
ДЕГРАДАЦИЯ МУРАВЕЙНИКА, ИЛИ МОДЕЛЬ УМИРАЮЩЕГО ОБЩЕСТВА

Модель муравейника один в один перекликается с человеческим обществом и наглядно показывает, что тотальная деградация, люмпенизация громады, игромания, алкоголь, табак и другие наркотики - не что иное, как оружие геноцида.

• Стадия 1: ЗАРАЖЕНИЕ

По своему общественному устройству муравьи - наиболее близкие к человеку существа на Земле. Каждое новое открытие в мирмекологии (науке о муравьях) лишь подтверждает это.

Перед нами - здоровое гнездо рыжего лесного муравья (Formica rufa). Для данного вида характерен купольный муравейник, верхний слой которого состоит из десятисантиметрового слоя палочек, иголочек, сухих листьев, камешков. Гнездовой материал муравьи постоянно перемешивают, чтобы муравейник не начал гнить - это своего рода принудительная вентиляция. Высота нашего муравейника - 56 сантиметров, диаметр - 98 сантиметров. Купол имеет 11 отверстий. Примерная численность населения муравейника - около 10 тысяч особей. Под куполом расположены ободковые камеры, в которых хранятся яйца, личинки и куколки муравьев. Еще глубже - гнилой пень или крупные ветки. Под землей на глубине до 1,5 метра находятся сообщающиеся между собой камеры. В одной из них живет царица.

В муравейнике существует строгая иерархия и распределение ролей. Гнездом управляет царица - самка, откладывающая яйца. Рабочие муравьи - тоже самки, но они не производят потомства до тех пор, пока жива царица. Срок жизни царицы 15-20 лет, рабочего муравья - до 7 лет. Самцы живут всего один сезон, в жизни муравейника не участвуют и погибают сразу после спаривания.

СпойлерРозкрити

В непосредственной близости от царицы находится свита из 10-12 рабочих муравьев, они о ней заботятся: облизывают ее и кормят. Это, как правило, молодые муравьи, поскольку все обитатели гнезда проходят примерно месячную стадию ухаживания либо за царицей, либо за личинками. Затем они перебираются на самый дальний участок зоны патрулирования муравейника (ее радиус достигает 5-6 метров) и там занимаются поиском пищи - фуражированием. Найденную пищу муравей передает вверх по инстанциям, и лишь оттуда она распределяется по всему муравейнику. Вместе с пищей муравейник окормляется особым феромоном - веществом, которое выделяет царица. В нем содержится информация о здоровье царицы и состоянии гнезда. Это вещество муравьи из свиты слизывают с царицы, переносят в специальном зобу и передают друг другу по цепочке. Таким образом, все особи муравьиного социума включены в единое информационное пространство.

В муравейнике действует своя система наказаний. К примеру, если здоровый муравей-фуражер несколько раз подряд возвращается в муравейник ни с чем, его «казнят» - убивают и самого пускают на фураж. Любопытно, что совершенно по-другому поступают муравьи с теми, кто потерял трудоспособность в результате увечья. Их кормят до тех пор, пока те в состоянии просить еду, то есть постукивать усиками по определенным участкам головы здорового муравья.

Муравьи - активные хищники, но вместе с тем они держат и «домашний скот». В его роли выступает тля, причем поедают муравьи не только ее саму, но и ее выделения. Это не является формой паразитизма, поскольку без муравьиной заботы тля погибает гораздо раньше от других хищников. Муравьи пасут тлей на близрастущих растениях, оберегают их. И по первому требованию тля выделяет им излишки нектара. Чтобы «выдоить» тлю, муравей щекочет усиками ее брюшко.

Но иногда на муравейник садится маленький жучок светло-коричневого цвета - ломехуза. Жучок проникает в ободковую камеру, где хранится муравьиное потомство, и откладывает туда яйца. На все попытки обитателей гнезда разобраться с чужаком он отвечает тем, что выделяет особое вещество, которое муравьи тут же слизывают и впадают в состояние эйфории. Под воздействием этого вещества они просто отходят в сторону и на время затихают.

• Стадия 2: ОБЛИК ВРАГА

Ломехуза - «жук-драгдилер» (Lomechusa strumosa), которым оказался поражен наш муравейник, - насекомое из группы мирмекофилов. Всего насчитывается 266 видов мирмекофилов - насекомых и других беспозвоночных, обитающих вместе с муравьями. Среди них много паразитов. Но представители этой группы нахлебников либо вступают во взаимовыгодные отношения (симбиоз), либо наносят урон, не ведущий к гибели всего гнезда. Все, кроме ломехузы.

Этот вид впервые подробно описал немецкий исследователь Вассман в 1897 году. Это крохотный жучок - примерно втрое меньше рыжего лесного муравья. Чаще всего он попадает в муравейник с воздуха и проникает через одно из входных отверстий.

Муравьи не чинят ему в этом препятствий, поскольку тут же увлекаются тем наркотическим веществом, которое он выделяет. Более того, они тут же начинают его кормить, поскольку жук умеет по-муравьиному просить еду - постукивая усиками по определенным участкам головы. Иногда ломехуза попадает в муравейник из соседнего гнезда, с которым у здорового муравейника налажены отношения. Заражение происходит на обменных дорогах. Муравьи охотно делятся «жуками-драгдилерами», транспортируя их на брюшке. Точно так же они переносят с собой ломехуз, отпочковываясь от своего муравейника с целью создать новую семью.

У ломехузы точно такой же процесс развития потомства, как и у муравья: яйцо - личинка - куколка - взрослое насекомое. Самка «жука-драгдилера» откладывает 100-200 яиц прямо рядом с муравьиными - они абсолютно ничем не отличаются. Когда вылупляется личинка ломехузы, становится заметно одно отличие - ее брюшко вогнуто. Но на этой стадии она уже умеет просить еду и начинает выделять наркотик, поэтому муравьи теперь хоть и распознают чужака, но начинают заботиться о личинке ломехузы как о собственном потомстве. Взрослые жуки живут здесь же, в муравейнике. Они будут жить тут до тех пор, пока муравейник в состоянии их кормить, оттягивая на себя все больше его ресурсов. Но пока этот процесс происходит под куполом и скрыт от глаз наблюдателя. Отличить пораженный ломехузой муравейник от здорового на этой стадии можно лишь в солнечную погоду, когда все обитатели гнезда выползают на поверхность купола погреться. Но уже через несколько минут муравьи затаскивают ломехуз обратно под купол. Они еще думают, что командуют муравейником.

• Стадия 3: НОВАЯ БОЛЕЗНЬ

До сих пор болезнь нашего муравейника развивалась в скрытой форме. Ее мог разглядеть лишь специалист-мирмеколог. В подкупольной камере вместе со своим потомством муравьи взращивали личинки ломехуз - свою будущую погибель. Они распознавали в них чужаков, но противостоять им не могли: личинки выделяют наркотическое вещество, противостоять которому муравьи не в силах.

Но теперь даже неспециалисту, если он приглядится к куполу муравейника, становится ясно, что с гнездом творится что-то неладное. По сравнению с другими муравейниками его жизнь как будто заторможена. Муравьи здесь гораздо менее активны, зона патрулирования гнезда сузилась, да и там, где еще работают фуражеры, можно увидеть такую картину: муравей пытается что-то тащить, но потом бросает свою работу и просто слоняется без дела. Тусуется.

Первое, что приходит в голову, - они все уже под кайфом. Но это не так. Те, кто пребывает под действием вещества, выделяемого ломехузой, как правило, сидят внутри муравейника. Заторможенные особи, которых мы наблюдаем на поверхности, - это уже новое поколение муравьев. По аналогии с людьми их можно назвать муравьями-даунами. На языке науки они называются псевдоэргатами. По основному плану строения это все еще рабочие особи, однако грудная часть у них по сравнению со здоровой особью немного увеличена. Поэтому внешне они представляют собой нечто среднее между рабочими особями и самками. На деле же псевдоэргаты не в состоянии ни откладывать яйца, ни спариваться с самцами. Не могут они и полноценно выполнять функции рабочего муравья.

Псевдоэргаты еще пытаются делать какую-то работу, поскольку в гнезде еще достаточно активных муравьев, которые заставляют их работать, но делают они это из рук вон плохо. Впрочем, среди активных муравьев все больше особей подсаживается на вещество, выделяемое «жуком-драгдилером», так что принуждение с их стороны все слабее. При этом едят асоциальные муравьи наравне со всеми. Таким образом, баланс расходной и доходной статей бюджета нашего муравейника нарушается, муравьям начинает недоставать фуража, чтобы прокормить всех - и царицу, и ломехуз, и псевдоэргатов, и здоровых муравьев, число которых все стремительнее уменьшается.

Изучая это явление, ученые-мирмекологи сначала полагали, что появление псевдоэргатов связано с недокармливанием личинок, поскольку существенную часть питания муравьи теперь отдают ломехузам. Выдвигалась и другая версия - псевдоэргаты появляются в результате заболевания вирусом, переносимым «жуками-драгдилерами». Однако потом наука установила, что причина появления псевдоэргатов - все то же наркотическое вещество, выделяемое ломехузами. То есть теперь в нашем муравейнике увлечение наркотиком переросло в стадию эпидемии наркомании, определяющей не только поведение муравьев, но и их физиологическое строение.

• Стадия 4: ВНЕШНЕЕ ВМЕШАТЕЛЬСТВО

Наш муравейник все стремительнее деградирует. Наркотическое вещество, выделяемое жуками-паразитами ломехузами, стало причиной появления в гнезде муравьев-даунов (псевдоэргатов), которые не способны ни к продолжению рода, ни к активной общественно полезной деятельности. Ломехуз и псевдоэргатов становится в муравейнике все больше. А значит, все больше нахлебников и все меньше корма. Еще немного, и процесс деградации станет необратимым.

Будь муравейник более многочисленным, процесс мог бы растянуться на долгие годы: жуки-«драгдилеры» плодятся медленнее муравьев, они просто не поспевали бы за приростом населения, поражая лишь некоторые сектора гнезда. Но наш муравейник невелик, поэтому спасти его может лишь внешнее вмешательство - чистка.

Нам стоит поторопиться. Чистка муравейника от ломехуз возможна до тех пор, пока не успели расплодиться в большом количестве муравьи-дауны. Для чистки нам понадобятся две емкости (подойдут обычные ведра с плотными крышками), большой кусок полиэтилена размером 1,5 на 1,5 метра, резиновые перчатки и лопатка. Мы находим наиболее здоровый сектор муравейника, отрезаем его лопаткой, как кусок пирога, быстро перемещаем в ведро - вместе с муравьями, личинками, яйцами и гнездовым материалом - и плотно закрываем крышкой. Затем содержимое ведра с муравьями высыпаем небольшими порциями на полиэтилен и тщательно перебираем. Так, как перебирают крупу для каши: мы просто перемещаем здоровых муравьев и гнездовой материал из одной кучки в другую. «Жуков-драгдилеров» и безнадежно больных муравьев-даунов (псевдоэргатов) вылавливаем, давим и выбрасываем. Каждую очищенную порцию муравейника тут же перемещаем во второе ведро.

Ломехуз узнать легко - они сильно отличаются от муравьев размерами (раза в 2-3 меньше) и окраской (ярко-коричневого цвета). Труднее с псевдоэргатами - от здоровых муравьев они почти не отличаются. Но зато их выдает поведение. Здоровые особи сразу начинают выполнять свои функции: фуражиры собирают разбросанный по полиэтилену строительный материал, гнездовые муравьи проявляют беспокойство о личинках и яйцах, муравьи-охранники кусают обидчика. Лишь псевдоэргаты слоняются без дела.

Вся процедура чистки заняла у нас чуть больше часа. Мертвые ломехузы и псевдоэргаты поместились в один граненый стакан - часть из них мы препарировали для научных целей. Во время чистки нам попалась одна самка-царица, но даже если бы все они остались в зараженном гнезде, можно было не беспокоиться: как раз в августе у муравьев происходит роение - брачный период. В гнезде появляются крылатые самки и самцы, они активно спариваются в воздухе, и недостатка в оплодотворенных самках нет. Теперь осталось лишь найти место для уцелевшего муравейника.

А тем, кто остался в пораженном ломехузами гнезде, уже никто не поможет.

• Стадия 5: ЖИЗНЬ ПОСЛЕ СМЕРТИ

Предыдущие стадии опыта показали, что муравейник, пораженный ломехузами («жуками-драгдилерами», паразитирующими при помощи выделяемого ими наркотического вещества), неизбежно гибнет. Единственный шанс на спасение - прибегнуть к принудительной чистке, удалив вручную ломехуз и безнадежно больных муравьев (псевдоэргатов). К сожалению, наш муравейник оказался поражен эпидемией наркомании уже настолько, что удалось спасти лишь часть гнезда. Спасенные особи находятся сейчас у нас в ведре, плотно закрытом крышкой.

Теперь нужно найти место, где они смогли бы прижиться и основать новое гнездо. Рыжие лесные муравьи любят влажность, поэтому опушки и поляны отпадают сразу. Лучше всего подойдет место в лесу, идентичном по составу тому, где находился наш предыдущий муравейник. Обязательное условие - расстояние от материнского гнезда должно быть не меньше километра. Иначе наши здоровые муравьи просто вернутся в погибающий муравейник, и их уже ничто не спасет. Соседство с другими гнездами, даже если они не поражены ломехузами, тоже нежелательно: их обитатели, скорее всего, отнесутся к чужакам враждебно и зарождающийся муравейник разграбят. Есть некоторые виды лесных муравьев-рабовладельцев, которые захватывают личинки из других гнезд и потом выращивают себе из них рабов.

Наконец мы нашли идеальное место - в ельнике, рядом с небольшим гнилым пнем. Аккуратно высыпаем содержимое ведра, и муравьи моментально начинают обустраиваться на новом месте. Царица и гнездовые муравьи роют в земле норы, другие особи укладывают в них личинки и яйца, третьи собирают высыпанный из гнезда гнездовой материал, четвертые - начинают патрулировать местность. Земля, извлеченная при строительстве нор, тут же идет на возведение вала вокруг будущего гнезда - это сходство с человеческими городами свойственно всем поселениям рыжих лесных муравьев. Чтобы ускорить строительство, можно набросать вокруг окружного вала листьев, веточек, опилок - муравьи их тут же подхватывают и употребляют в дело.

По сравнению с тем, как это происходит в природе, наш муравейник строится в более сложных условиях. Обычно семья, образуя новое гнездо, не порывает связи с материнским гнездом и долгое время получает оттуда помощь и поддержку. Тем не менее даже в условиях полной изоляции наш муравейник возрождается и уже на третий день обретает привычные очертания.

Еще через 3 дня купол вырастает до 15 сантиметров, а через неделю наш муравейник уже ничем не отличается от прежнего.

Спустя две недели на месте первого муравейника мы обнаружили холмик, который уже начал зарастать травой. Муравьев здесь больше нет, гнездовой материал перебирать некому, купол перестал проветриваться и начал гнить.

А на новом месте купол вырос еще на 5 сантиметров. Этому гнезду больше не страшны «жуки-драгдилеры». Наукой о муравьях - мирмекологией - давно установлен интересный факт: очищенный от ломехуз муравейник обретает иммунитет против их наркотического вещества. Почему - ученые не знают, но это так.

Данная статья показывает яркий пример уничтожения общества по пятому приоритету управления. По сути данная модель один в один перекликается с нашим человеческий обществом и наглядно показывает, что нас с вами может ожидать в ближайшем будущем...

[Sintez]

Старый порядок рухнет или от финансового кризиса, или от большой региональной войны, - Жданов
UKRLIFE.TV

СпойлерРозкрити

1:10 – США и Украина обменялись яйцами
3:21 – Украина так и не приобрела своей субъектности
5:10 – Переход к новому миру: финансовый кризис или региональная война?
13:10 – Америка сделала всё возможное, чтобы украинская труба осталась
15:10 – Нам нужно дожить до 2021 года
22:00 – Пока Путин жив, он не уйдёт с Донбасса
26:00 – Политика Путина похожа на охоту на крокодила
32:00 – Россия не рассматривает варианта зелёных человечков в Беларуси
40:20 – Мы прячем войну ещё больше, чем во времена Порошенко
46:30 – Где ещё будет разведение войск?
47:30 – Газовой войны не избежать

Интервью провела Людмила Немиря.

[Sintez]

Золоте під соусом "розведення" здали окупантам. Це уже просто факт.

[Vollmer]

Здали, чи не здали - то ще робачимо.
А, от, на днях я прочитав, що, практично, всі втрати від мін - у районах розведення, і там, де наші - ніяких мін не ставили. В перекладі зрозумілою мовою - ДРГ кацапів пасуться там, як у себе в городі, і мінують все, що сподобалося, на зрячого. Там, де "розведень" не було - подібного пляццтва нема, і на лікарство.
Питання раз - нах нам таке "розведення" ???
Питання два - якасука контролює поведінку кацапів, там, де "сіра зона" збільшена "розведеннями", і кацапи гуляють, як по буфету, бо Гейштап мовчить про це, очевидне, як гівна в рот набрали.

[Sintez]

Пройшла новина, що сєпари не допускають у "зону розведення" контролерів ОБСЄ. Значить, територію ЗДАЛИ і її контролюють кацапи. Я звик називати речі своїми іменами, а не жидівськими викрутасами а-ля "утримувані особи", "непідконтрольні території" й так далі. Є полонені, є окупанти, а є факт здачі Золотого ворогові.

[Нечай]

Здали, чи не здали - то ще робачимо.
А, от, на днях я прочитав, що, практично, всі втрати від мін - у районах розведення, і там, де наші - ніяких мін не ставили. В перекладі зрозумілою мовою - ДРГ кацапів пасуться там, як у себе в городі, і мінують все, що сподобалося, на зрячого. Там, де "розведень" не було - подібного пляццтва нема, і на лікарство.
Питання раз - нах нам таке "розведення" ???
Питання два - якасука контролює поведінку кацапів, там, де "сіра зона" збільшена "розведеннями", і кацапи гуляють, як по буфету, бо Гейштап мовчить про це, очевидне, як гівна в рот набрали.

Ви як діти малі. Зараз Синтез знову буде ображатися на "ви", але ж так оно і є, бо мені все зрозуміло, а вам-ні. Я вже писав про це, повторюю ще раз для тих, кто в танкє-З КИМ Моніка підписав щось там в Парижі? З сєпарами? Так їх на перемовинах в Парижі не було. З Хуйлом? Так він на всіх кутках вже сто разів сказав, шо іхтамнєт. Ну а Макрон і Меркель там взагалі нє при дєлах. Тобто йобнутий на всю голову Моніка якогось хєра поїхав у Париж і ЄДІНОЛІЧНО прийняв рішення з якогось дива здати сєпарам чергову частину української території. Тим більше шо опит такої здачі вже є-Крим так само здали хєр зна кому, якимсь "зеленим чоловічкам". То чим ви обурюєтесь? Ніхто з Монікою фактично перемовин не вів і ніхто з ним ні про що не домовлявся. Так що з фразою "я не лох" він трохи погарячкував. Хоча може він і правий. бо лохи ті, хто за нього галасували.

[Vollmer]

Це - воно !!!
"Какая разніца?"

[Vollmer]

Для ознайомлення:
Демократична Сокира
22 ч. ·
Від редакції.

У цьому році на Україну чекатимуть нові виклики, пов‘язані із необхідністю протидії громадянського суспільства державним інститутам. Ці виклики стосуватимуться спротиву капітуляції України у війні проти Російської Федерації.

Ми не знаємо достеменно, якій саме набір викликів на нас чекатиме. Можливо, це буде намагання адміністрації Зеленського повернути на українські терени російські соціальні мережі; можливо і вірогідно, виклик стосуватиметься розведення військ і перемовин у Нормандському форматі у Берліні цієї весни; можливо, стосовно відновлення водопостачання у окупований Крим; можливо також, що ці виклики будуть такими, які поки що не можуть бути спрогнозовані. Ми виходимо із того, що ці виклики неминучі, бо нинішня українська влада переповнена агентами впливу Російської Федерації і культивує – внаслідок того, а також як наслідок пострадянської психології – ідею про «мир за будь-яку ціну». А громадянське суспільство України, навпаки, має конкретні червоні лінії, перетин яких вважається капітуляцією, і не хоче миру за будь-яку ціну, а прагне перемоги у війні.

Однак ані громадянське суспільство, яке діє реактивно, тобто реагує на виклики влади; ані нинішня влада, яка діє проактивно, але хаотично і безсистемно; ані політична опозиція, ані інші інститути не мають довгострокової формули виходу України з конфлікту. Інакше кажучи, єдиними формулами, виконання яких хоча б короткостроково змінює перебіг конфлікту, є формули, запропоновані чи висловлені нашими ворогами і нашими західними партнерами. Української формули перемоги над Росією ще не існує.

СпойлерРозкрити

Ми вирішили викласти для публічного обговорення документ, у якому викладається наше стратегічне бачення російсько-української війни і наших дій у неї. Ми пропонуємо усім охочим долучитися до її публічного обговорення. І врешті-решт ця формула, або інша на базі цих розробок, може стати ключовою для українського громадянського суспільства, відповіддю на запитання влади «А що ви пропонуєте», фундаментом структурних і системних змін української зовнішньої і внутрішньої політики після зміни влади.

Від імені Партії,
Юрій Гудименко.

Зміст:

Засновки
Стратегія конфлікту
Принципи конфлікту
Тактика конфлікту
Висновки

Засновки

Ми виходимо з того, що окуповані території Криму та Донбасу мають різну цінність для Російської Федерації. Крим був прийнятий до складу Росії, внесений до російської Конституції, населення Росії зазнало тривалої пропагандистської обробки на предмет «сакральності» Криму. Тоді як жоден із цих заходів не був застосований для Донбасу, зруйнованого до того ж війною. Території, що входять до складу Донецької та Луганської областей, були окуповані Росією не через їхню сакральність чи економічну привабливість, а виключно через бажання Російської Федерації повернути Україну до своєї зони повного контролю у складі нового імперського проекту. Землям Донбасу у цьому плані відводилася роль виключно інструменту впливу на українську зовнішню та внутрішню політику, а також статус заручника, якого можна віддати Україні за визнання Криму російським де-юре або принаймні де-факто.

Друга умова задачі — відсутність військового паритету між Україною та Росією, якщо розглядати сили України окремо, без союзних сил, тобто в найгіршому (і найбільш реалістичному) варіанті. Сухопутні сили України можуть бути прирівняні з російською армією в обороні (при співвідношенні втрат 3:1 або 4:1 на користь сторони, що обороняється), проте Росія за лічені години може ціною значних втрат досягнути панування в повітрі та вже має панування на морях (Чорному та Азовському), а також має стратегічну перевагу: Україна вже оточена Росією та її сателітами з усіх боків (Придністров'я, Білорусь, сама Росія, окуповані Крим і Донбас). До того ж Росія має ядерне озброєння. У цих умовах, при тотальній війні з Росією на всіх фронтах, гарним результатом для України буде вважатися збереження державності на будь-якій території, що перевищує шість областей від нинішніх 24-х плюс одна окупована автономна республіка.

Третя та остання умова в конфлікті — відсутність у Росії вагомих у військовому та економічному плані союзників, і наявність союзників у України, які можуть надати їй вагому військову та економічну, а також дипломатичну допомогу, проте з величезною імовірностю не будуть вплутуватися через неї в прямий військовий конфлікт з Росією, про що останній відомо.

Стороння умова: ми виходимо з того, що Російська Федерація є внутрішньо нестабільною країною, зі слаборозвиненою економікою змішаного мафіозно-олігархічного типу, яку додатково обтяжують намагання влади з реконструкції чергового імперського проекту; з невирішеними проблемами національного характеру (Якутія, Чечня, Дагестан, Татарстан тощо); сучасна Росія є країною, що має критичні культурні та релігійні відмінності між етнічними групами, а також у окремих регіонах володіє значним ядром потенційно опозиційно налаштованого населення з вищезазначених причин.

Стратегія конфлікту

На цей момент ми виходимо з того, що окуповані території Донбасу та (меншою мірою) Криму для Росії можна порівняти з валізою без ручки: «Нести важко, викинути шкода». З огляду на військову та економічну перевагу Росії над Україною ми повинні, образно кажучи, набити цю валізу цеглою, щоб рішення «викинути» її стало для Росії не тільки очовидним, а і єдиним можливим варіантом.

З огляду на відсутність військового паритету та укладені українською стороною домовленості, вирішення конфлікту на користь України може бути досягнуте виключно економіко-дипломатичним шляхом при повністю заблокованій для Росії можливості поглинути Україну військовими методами.

Ми вважаємо, що Україна зобов'язана дотримуватися довгострокової стратегії вирішення наступних завдань:

• Росія повинна бути зруйнована або серйозно послаблена внутрішнім конфліктом будь-якого характеру;
• Економіка та постачання окупованих Росією територій повинні стати критично непідйомними для окупанта;
• Українська армія повинна бути достатньо сильною, щоб Росія в будь-який момент часу не мала можливості обрати варіант тотальної війни проти України.

Принципи конфлікту

Принцип перший: час має працювати на нас. Україна не форсує вирішення конфлікту, не йде на будь-які компроміси без критичної загрози власній безпеці. Всі документи, що підписані або які можуть бути підписані, не повинні виконуватись без виконання Росією умов щодо виведення військ та передачі контролю за кордонами Україні.

Принцип другий: окупований Крим завжди розглядається в нерозривному зв‘язку з окупованим Донбасом.

Принцип третій: Україна повинна вживати всіх можливих заходів, щоб погіршити економічну ситуацію в Російській Федерації та на окупованих територіях зокрема.

Принцип четвертий, який випливає з попереднього: тотальна блокада, зокрема ресурсна і енергетична, всіх окупованих територій.

Принцип п’ятий: Україна всебічно підтримує розвиток в Росії демократії та прав народів Російської Федерації на самовизначення, одночасно підтримуючи курс на інтенсифікацію всіх ключових дискусій щодо майбутнього розвитку Росії всередині країни-агресора.

Принцип шостий: Росія платить за все. Репарації від Російської Федерації після закінчення конфлікту повинні перекрити матеріальну, економічну та моральну шкоду Україні в цій війні, включаючи розмінування територій та відновлення промисловості.

Принцип сьомий: українські громадяни, в тому числі кримські татари, що залишилися на окупованих українських територіях, залишаються українськими громадянами для всіх цивілізованих країн світу.

Тактика конфлікту

Посилення армії, флоту та авіації. Україна зобов'язана за допомогою союзників і своїми силами розвивати й посилювати свої збройні сили, модернізувати систему захисту країни, в тому числі сили самооборони та резервну армію, переслідуючи дві мети: по-перше, підвищити для Росії ціну тотальної війни з Україною до найвищої позначки, і по-друге, для готовності в момент ослаблення Росії (смерть Путіна та боротьба за владу серед його спадкоємців, економічна криза, виступи опозиції, повстання національностей всередині країни-окупанта тощо) зайняти окуповані території або їх частину.

Пошук і закріплення домовленостей з іншими країнами. Україна повинна вступити в НАТО та ЄС, підвищуючи свій статус і різко збільшуючи свою значущість в конфлікті. Україна може та повинна отримати союзників, яким загрожує напад Росії в перспективі (Польща, Естонія, Латвія, Литва), та в ідеалі оформити з ними військово-економічний союз («Інтермаріум»). Україна повинна допомогти демократичним силам в Молдові та Білорусі обрати проєвропейський і антиросійський вектор. За можливості, ці дії повинні призвести до ліквідації російської військової присутності в цих країнах і на їхніх окупованих територіях, що зменшить протяжність кордону, яку повинні обороняти українські війська в потенційному тотальному військовому конфлікті з Росією.

Перекладання всієї відповідальності за утримання населення окупованих територій на Російську Федерацію, а саме утримання цього населення — на бюджет Російської Федерації. Україна повинна оголосити термін (1-2 роки), після якого будь-які виплати населенню, що проживає на окупованих територіях припиняються, а люди, що залишилися там жити після встановленого терміну, втрачають право на ці виплати (крім недержавної зарплати) та позбавляються деяких громадянських прав, зокрема виборчих, протягом п'ятирічного терміну, який вони зобов'язані прожити на підконтрольній Києву території.

Вимивання працездатного населення з окупованих територій. Україна зобов'язана скласти виразну та адекватну програму, яка буде стимулювати працездатне населення залишати окуповані території й переїжджати на підконтрольну Києву територію країни. Як батіг у цій концепції Україна розробляє та приймає закон про колабораціонізм з відповідними змінами до Кримінального кодексу.

Політична та інформаційна деокупація. Україна не може визнати рівність участі в державних справах людей, які постійно проживають на підконтрольних Києву територіях і людей, які проживають на окупованих територіях і роками піддаються руйнівній російській пропаганді. Як наслідок цього неприйняття, Україна розробляє єдиний комплекс заходів із політичної та інформаційної деокупації населення звільнених територій і осіб, які потрапили на підконтрольну Києву територію після тривалого проживання на окупованій території. Цей комплекс буде містити список виконаних робіт і наданих послуг для окупаційної влади, за які особа зазнає кримінальної відповідальності за українським законодавством, в тому числі за законом про колабораціонізм. У цей комплекс також входить втрата виборчого права на певний термін (п'ять років), який ця особа повинна прожити в Україні на території, позбавленій впливу російської пропаганди, після чого виборчі права й право займати виборні та/або державні посади можуть бути повернуті автоматично або в судовому порядку. З огляду на особливості європейського та світового комплексу заходів щодо захисту прав людини, робота в цьому напрямку з узгодженням дій з міжнародними партнерами повинна розпочинатися завчасно.

Інформаційна політика. Україна зобов'язана блокувати всі можливі канали поширення російської пропаганди на своїй території. Починаючи від безперервного блокування російських соціальних мереж, та закінчуючи максимально чітким і зрозумілим юридичним розмежуванням між свободою слова та ворожою пропагандою, з відповідною реакцією державного апарату на медіа, які прямо або опосередковано працюють у інтересах країни-агресора в межах України. Поза межами країни ми зобов'язані транслювати українську точку зору як населенню союзних країн, так і населенню окупованих територій і країни-агресора, в тому числі підтримуючи демократичні починання в Російській Федерації та прагнення народів Росії до самовизначення. Міністерство інформаційної політики має бути перезапущене з іншими функціональними обов'язками й значущими, для вирішення поставлених завдань, бюджетами.

Всебічний розгляд тактики «Все продавати, нічого не купувати» у відносинах з окупованими територіями. Ідея полягає у тому, щоб продавати до окупованих територій продукцію, яка не є продукцію військового або подвійного призначення та не може бути використана для розвитку окупованих територій Росією, зокрема постачати продукцію продовольчого сектору виключно за гривню. Така політика відносно окупаційних територій повинна призвести до дисбалансу між співвідношенням гривні та рубля на окупованих територіях, бо гривня буде вимиватися з окупованих територій назад до підконтрольних територій. Це дозволить українським підприємствам зберегти ринок окупованих територій, що зіграє важливу роль після деокупації, і дозволить повернути частину грошей, що попадають туди зараз через пенсійну систему. При правильному підході у середньостроковій перспективі цей план може зробити гривню більш цінною для населення окупованих територій та створити штучний баланс курсів рубля до гривні на окупованих територіях. При цьому купувати нічого з окупованих територій не можна взагалі. Однак цей план надзвичайно чутливий до детальної покрокової і злагодженої реалізації різними державними структурами і як наслідок цього повинен бути реалізований тільки після створення всіх запобіжників та адекватної системи контролю.

Блокада. Незалежно від реалізації чи не реалізації тактики «Продавати все, не купувати нічого» Україна зобов'язана блокувати будь-які постачання, в першу чергу стратегічно важливих ресурсів (води) і енергії, на окуповані території, бо це може призвести до зменшення витрат Росії на утримання окупованих територій. У рамках принципу максимального економічного тиску на країну-окупанта України зобов'язана максимально ускладнити в'їзд до Криму для громадян будь-яких країн (наприклад, встановити правило, при якому в'їзд до Криму можливий тільки після отримання особливої довідки короткого терміну дії, яка потребує завчасного та тривалого перебування особи на території України для отримання цієї довідки. Це не стане непосильним завданням для осіб, які проживають на підконтрольній Україні території, проте різко збільшить складність і як наслідок зменшить кількість поїздок туристів в Крим, а отже і збільшить навантаження на економіку країни-окупанта.)

Візовий режим з Російською Федерацією. Україна повинна ввести в односторонньому порядку візовий режим з Російською Федерацією, що призведе до відповідного кроку Москви й змінить відразу кілька балансів у конфлікті. Повинна зменшитись кількість українців, які працюють в Російській Федерації, і як наслідок відбудеться поступовий розрив зв'язків значної кількості українців з Росією. Також можна спрогнозувати зменшення кількості українських заручників і падіння кількості українців, що піддається російській пропаганді. Також це незначним чином ускладнить проникнення російської агентури в Україну та значно сприятиме подальшому ментальному відокремленню України від Росії у стратегічній перспективі. Україна також зобов'язана зберегти принцип єдиного громадянства.

Збереження ГТС і транзиту російського газу українською територією. Україна зобов‘язана розглядати транзит російського газу українською газотранспортною системою не тільки як один з важливих економічних факторів для наповнення бюджету, але як один із ключових безпекових факторів. Загроза знищення української ГТС, що транспортує критично значущі для Росії обсяги газу є надважливим запобіжником, що утримує Російську Федерацію від тотальної війни з Україною.

Санкції. Україна повинна сприяти розвитку міжнародних економічних санкцій для Росії за кожну ворожу дію Російської Федерації. Однак ми вважаємо за потрібне загострювати увагу наших західних партнерів на тому факті, що режим санкцій проти Росії може та повинен наступати в тому числі внаслідок придушення демократичних і національних рухів всередині Російської Федерації, а не лише через її дії за кордоном.

Міжнародні суди. Україна повинна максимально активізувати юридичну роботу з міжнародними судами по всіх випадках агресії та дискримінації населення на окупованих територіях, а також і в розрізі військових злочинів російської армії та її поплічників. Фінальною крапкою має стати міжнародне визнання Російської Федерації країною-агресором і вироки архітекторам цього конфлікту як військовим злочинцям.

Гібридність конфлікту. Українське керівництво має всебічно усвідомити гібридний характер конфлікту та перейти від реактивної позиції реагування до проактивної, створюючи для Російської Федерації нові виклики як у світі, так і на її власних територіях. Це потребуватиме глибокої реконструкції українських розвідувальних структур. Російські військові злочинці повинні розуміти, що в українській захисній доктрині кожен ворог української нації не може себе почувати в безпеці в жодній точці земної кулі.

Висновки

Ми вважаємо за необхідне дати зрозуміти всій українській нації, а також і західним партнерам, що російський проект в тому вигляді, в якому він існує зараз, в будь-який момент буде становити загрозу для України та всіх менших за військовим потенціалом країн по сусідству. Деконструкція російського імперського проекту неможлива без деконструкції всього російського проекту в цілому, що доведено історією в першій половині ХХ століття: і царський, і демократичний, і комуністичний російські режими виходили тільки й виключно з імперської моделі поведінки щодо сусідніх народів, виключаючи їхнє право на самовизначення, окрім як внаслідок результатів війни. Це приводить нас до висновку, що конфлікт Росії та України базується на принципових відмінностях і не може бути вирішений, поки обидві країни існують одночасно.

Ми вважаємо, що Україна повинна вводити в дію комплекс дипломатичних, економічних, соціальних і військових заходів, що зазначені вище, для повернення всіх окупованих територій в довгостроковій перспективі та їх значних частин — в середньостроковій. Щодо порядку дій: Україна повинна зосередитися на проблемі повернення Донбасу, не розмінюючи та не забуваючи проблему Криму в частині дипломатичних методів, щоб, повернувши у середньостроковій перспективі окуповані території Донбасу, повністю, всім доступним інструментарієм сфокусуватися на поверненні Криму. Після повернення Криму, що є можливим у довгостроковій перспективі, Україні слід зосередитися на геополітичних завданнях, ключовим з яких ми вважаємо стримання Росії від можливості вести агресивні війни шляхом внутрішнього розколу нинішньої федерації та оточення себе союзниками й буферними державами, в тому числі з територій, що входять в нинішню Російську Федерацію.

Ми декларуємо пріоритет стратегії над тактикою. Жоден тактичний крок влади, жодні «розведення військ», жодні зміни в українське законодавство, жодні заяви державних діячів, жодні підписання будь-яких зобов’язуючих документів із країною-агресором не можуть відбутись, якщо вони протирічать загальній стратегії української держави у конфлікті із ворогом – Російською Федерацією.

Ми вважаємо цей комплекс заходів мінімально достатнім, але не остаточним, набором стратегічних і тактичних ходів, які повинні бути реалізовані в найкоротші терміни для того, щоб дати врожай через роки й десятиліття. Ми змушені визнати, що простих рішень в збройному конфлікті проти найбільшої держави у світі немає і бути не може. Як наслідок цього Україна повинна розвиватися, намагаючись загальмувати розвиток противника.

«Ворог повинен впасти раніше» – короткий, але максимально місткий витяг з цієї формули та водночас інтуїтивно зрозуміла стратегія української держави на роки та десятиліття вперед.

https://www.facebook.com/hudymenko?epa=SEARCH_BOX

[Vollmer]

Точка зору Піонтковського, на зрадництво "колективного Зєлєньського", механізм здачі України, через маленькі, малопомітні, кроки, через зміну риторики, формулювань, оцінку попередньої політики, як агресивно - мілітаристської, через холуйську поведінку, і зниження образу України, на міжнародній сцені.

[Vollmer]

Ромма Безсмертний, про поточний момент.
Особливої уваги заслуговує від 2,00 - створення, на вимогу Прутєна, механізму спрощеного надання "особливого статусу", і, паралельно - посилення механізму воєнного тиску на Лугандосі.
Що, кагбе, символізує..............

[Vollmer]

Оцінка паризької зустрічі Стецьківим.
Відтермінована капітуляція.
Фіксація Штайнмайєра.
Фіксація безальтернативності Мінська.
Фіксація включення "особливого статусу" до українського законодавства.

[Vollmer]

Александр Соколовский
· 13 января ·

Случайно увидел этот рейтинг палачей, где на "почетном" месте рядом с Гитлером и Сталиным неведомый мне бельгийский король Леопольд II.

Погуглил про этого персонажа, погубившего миллионы народу. Оказывается, я неважно знаю историю - ведь совсем недавно это все было...

Леопольд 2 (1835-1909) - король Бельгии с 1865 г. и правил до своей смерти на протяжении 44 лет. Еще не став королем был членом бельгийского парламента и занимался расширением колоний, что способствовало затем захвату Бельгией бассейна реки Конго. За время его правления население там сократилось с 30 млн. в 1884 г. до 15 млн. в 1915 г.!

А начиналось все с договоров, которые эмиссары короля подписывали за мелкие подношения с местными вождями. Согласно которых права на землю передавались некой частной Международной Африканской ассоциации, учрежденной королем (а не государством Бельгия!). Договора заключались на английском и французском языках и вожди плнмен понятия не имели, какие права и в каком объеме они передавали.

Но если раньше освоение Африки было сопряжено с риском для колонизаторов, то к началу правления Леопольда II уже появились необходимые инструменты для исследования и освоения региона. Выделение хинина из коры хинного дерева (1820) помогало бороться с малярией — «проклятием» Центральной Африки. При помощи пароходов и железных дорог можно было продвинуться вглубь континента, а изобретение пулемета (например Максима, 1883) и совершенствование стрелкового оружия сводило на нет преимущество туземцев в живой силе.

В 1884—1885 годах Берлинская конференция, на которой присутствовали представители Австро-Венгрии, Германии, России, Османской империи, США, Великобритании, Франции и Бельгии, оформила колониальный раздел Африки между мировыми державами. Но и усилия бельгийского короля были вознаграждены — провозглашалось Свободное государство Конго (СГК), полный контроль над которым переходил к Леопольду II. Территория более двух миллионов квадратных километров, примерно в 76 раз больше Бельгии, становилась собственностью короля, который теперь являлся крупнейшим в мире землевладельцем.

Решения Берлинской конференции обязывали Леопольда II прекратить торговлю рабами, гарантировать соблюдение принципов свободной торговли, не вводить пошлины на импорт в течение 20 лет, а также поощрять благотворительные и научные исследования в регионе.
В одном из первых своих указов Леопольд II запрещает открытую публикацию нормативно-правовых актов Конго, поэтому в Европе долгое время не будут знать, что происходит в далекой провинции. Король создает три министерства (иностранных дел, финансов и внутренних дел), а в связи с тем, что он так никогда и не посетит свое государство, учреждается должность генерал-губернатора с резиденцией в Боме, столице Конго. Создаются 15 окружных комиссариатов, которые будут поделены на множество районов.

Леопольд II издает серию указов, согласно которым вся земля, за исключением мест проживания туземцев, объявляется собственностью СГК. То есть леса, поля, реки, все то, что находилось вне туземных деревень и где коренные жители охотились и добывали пропитание, становилось собственностью государства, а фактически короля.

В 1890 году происходит открытие, ставшее проклятием для Конго: Джон Бойд Данлоп изобретает надувную камеру для колес вело- и автомобильного транспорта. Резина становится необходимой в производстве многих товаров массового потребления: резиновых сапог, шлангов, труб, уплотнителей, изоляции для телеграфа и телефона. Спрос на каучук резко увеличивается. Леопольд II последовательно издает декреты, превращающие коренных жителей Конго в крепостных, которым предписано сдавать все добытые ими ресурсы, особенно слоновую кость и каучук, государству. Устанавливалась норма выработки, для каучука она составляла примерно четыре килограмма сухого вещества в течение двух недель — норма, выполнить которую было возможно только, работая по 14—16 часов в сутки.

Производство каучука в СГК было почти бесплатным, а его экспорт увеличился с 81 тонны в 1891 году до 6 тысяч тонн в 1901 году, при этом только за 1897 год, прибыль компании составила 700%. Доходы самого короля от его владений выросли с 150 тысяч франков до 25 миллионов в 1908 году.

Для борьбы с работорговлей король учредил Общественные силы — ОС (Force Publique). Сейчас это бы назвали Частной военной компанией (ЧВК). Офицеры были наемниками из «белых» стран, а рядовые бойцы, выполняющие самую «черную работу», набирались по всей Африке («дикая милиция»). Колониальные власти не брезговали даже вербовкой каннибалов. В порядке вещей было и воровство детей, которые впоследствии, пройдя соответствующую подготовку, пополняли ряды бойцов ОС.
Главной задачей ОС стал контроль за обеспечением норм выработки. За недостачу сухого каучука сборщиков пороли, практиковалось отрубание рук, а за порчу каучуковых деревьев убивали. Бойцов ОС также наказывали за чрезмерное расходование патронов, поэтому отрубленные руки (доказательство выполненного задания) тщательным образом складировались, чтобы начальство было уверено в том, что патроны не пропали зря. Для выполнения заданий бойцы ОС не гнушались и захватом заложников, за отказ работать уничтожались целые деревни, мужчин убивали, а женщин насиловали или продавали в рабство. Кроме сдачи каучука населению колонии вменялось снабжение продовольствием бойцов ОС, таким образом, население колонии должно было содержать своих убийц.

В 1900 г. журналист Эдмунд Дин Морел начинает публикацию материалов о «принудительных трудовых лагерях» в Конго. Интересно, что он узнал, а точнее, догадался о геноциде в Конго, работая в транспортной компании, занимавшейся отправкой грузов из СГК в Бельгию и обратно. Просматривая документы, он обнаружил, что из Конго в Бельгию приходят природные ресурсы (слоновая кость, каучук), а назад в Конго отправляются исключительно военные грузы (винтовки, пули, амуниция) и солдаты. Такой обмен совсем не напоминал свободную торговлю и он начал самостоятельное расследование, которое помогло открыть миру глаза на геноцид коренного населения в Конго. Позднее Эдмунд Дин Морел будет номинирован на Нобелевскую премию мира.

Деятельное участие в разрешении «конголезской проблемы» принимали многие известные писатели эпохи: Герберт Уорд, Артур Конан Дойл, Анатоль Франс, Джозеф Конрад, Марк Твен. Конан Дойль написал книгу «Преступления в Конго», а Марк Твен памфлет «Монолог короля Леопольда II в защиту его владычества». Однако наибольший эффект возымела приключенческая повесть «Сердце тьмы», написанная Джозефом Конрадом еще в 1899 г., о путешествии моряка Марлоу по затерянной тропической реке в Конго. В ходе путешествия главный герой становится свидетелем утверждения жутких колониальных порядков и знакомится с человеком по имени Курц, одно лишь имя которого вызывает страх у всякого, кто его произносит, от туземцев до колониальных чиновников. Повесть Джозефа Конрада «Сердце тьмы» легла в основу знаменитого блокбастера Фрэнсиса Форда Копполы «Апокалипсис сегодня».

Уступая массированному международному давлению, в 1908 году Бельгия аннексировала СГК, отстранив Леопольда II от власти. Перед сдачей СГК король Бельгии позаботился о том, чтобы как можно меньше материальных свидетельств его злодеяний было сохранено, и все государственные архивы СГК были уничтожены.

К 1959 году Бельгия начала терять контроль над колонией, охваченной массовыми беспорядками, особенно участившимися в городе, названном именем короля — Леопольдвиле (ныне Киншаса). 30 июня 1960 года Конго провозглашает независимость, однако мир в страну так и не приходит, там регулярно происходят военные перевороты, а экономика по-прежнему находится в руках крупных корпораций.

При этом в Бельгии Леопольд II остался в памяти народа как король-строитель, за приверженность масштабным архитектурным проектам, таким как Триумфальная арка в Брюсселе, Ипподром и Королевские галереи в Остенде.

Но лучше всего отношение бельгийцев к своему королю характеризует история с памятником в Остенде. В 1931 был создан монумент в честь Леопольда II от благодарных моряков города Остенде и жителей Конго. Надпись на монументе гласит: «С благодарностью от конголезского народа за освобождение от арабских работорговцев». В 2004 году некая группа в напоминание о преступлениях, совершенных королем, отпилила кисть бронзовой фигуре конголезца. Самое интересное, что городской совет города решил не возвращать статуе ее первоначальный облик, а оставить так, как есть.

Долгое время геноцид в Конго был предан забвению, и лишь в последние годы начинают выходить книги и фильмы о событиях чуть более вековой давности...

https://www.facebook.com/sokolovsky.inf ... &tn-str=*F