Форум Дурдом

Таємнича смерть, тітушки та підробні документи: у Верховному суді злили гучну рейдерську справу

https://24tv.ua/tayemnicha_smert_titush ... u_n1028848

Зухвале рейдерське захоплення Братського маслопресового заводу на Миколаївщині. Тривале протистояння по всіх інстанціях врешті дійшло Верховного суду та рішення новообраних суддів вразило бувалих юристів.

Вони працюють! Нові Верховні Судді! І виносять рішення, які по суті дають зелене світло рейдеству та криміналу. Сьогодні я повернусь до теми, яку редакція нашого проекту розслідувань "ЦРУ" відстежує майже півтора роки.

Читайте також: Показуха для президента, або трохи фактів про візит Порошенка на Миколаївщину

За висвітлення конфлікту навколо Братського МПЗ наша редакція взялася не з першого разу. Адже коли до нас вперше звернулись власники підприємства та розповіли, що реєстратори просто без відома господарів внесли зміни до реєстрів та юридично розв'язали руки рейдерам, ми просто не повірили, що таке взагалі можливо в нашій країні. То був початок 2017 року.


Братський МПЗ

Те, що ця історія – не вигадка, а реальність, згодом нам підтвердили у громадській організації "Бізнес-варта", що займається захистом прав підприємців. І все виявилося набагато складніше, ніж хдавалося на перший погляд. Ми вже розповідали хронологію, але я нагадаю, як все було, щоб зрозуміти логіку, якою нині користуються наші верховні судді.

Отже, на початку 2017 року у державних реєстрах почали траплятися дива. Маслопресовий завод, який юридично значиться як ТОВ "НЕСТ" раптом перейшов від первинного власника Олега Ільяшенка до рук іншої людини – пана Зайцева. Кількома маніпуляціями в реєстрі. Які здійснила державний реєстратор з Краматорська Катерина Куцен. Які в неї були підстави?

Для будь-яких перереєстрацій потрібні документи – оригінали. В даному випадку – договір купівлі-подажу або ж протокол із відповідним рішенням зборів підприємства. І їй такий документ принесли, але не оригінал, а нібито ксерокопію протоколу, завірену київським нотаріусом. І все – пару кліків мишкою, плюс електронний ключ уповноваженого державою реєстратора – і величезне підприємство вже у власності молодого хлопця – Владислава Зайцева, що працював, до речі, на той час простим автомийником.

А от вже наступного дня він перепродав усе раптово набуте майно фірмі "Юк-нобл", зареєстрованій у Великобританії. Ця реєстраційна дія відбулася вже у Києві, уповноваженим реєстратором Мельниковою. Ну, а далі події розвивались у силовом полі – це захід на територію заводу тітушок, захоплення підприємства та відчайдушна боротьба реальних власників за своє майно.


Рейдерський захват Братського МПЗ

Важливий і принциповий момент в цій історії – дії реєстратора та документи, на підставі яких вчинялися реєстраційні дії. Отой протокол, що нібито на зборах підприємства було ухвалено рішення про передачу заводу новому набувачу, був відвертою підробкою. А сам реєстратор вносив зміни на підставі ксерокопії, нібито засвідченої нотаріусом. Цікаво, а де був оригінал і чи був він взагалі?

Далі війна за правду почалася по всіх фронтах. І відверте протистояння з загарбниками на місці – у Братську. І не менш запекла юридична війна – порушення кримінальнох справи, суди, бюрократична та врешті безрезультатна переписка із мінюстівською так званою антирейдерською комісією. Прорив у справі стався завдяки слідчим, вони довели: оригіналу протоколу зі зборів не існує. Експертиза підтверджує, що наявна в реєстраційній справі копія – звичайна підробка. Нотаріус, який нібито погоджував цей документ, цього теж не робив.

Читайте також: Безпорадність нової патрульної поліції: чому копи дозволяють п'яним мажорам себе принижувати

Завдяки цьому відбити підприємство власнику Ільяшенку вдалося в Апеляційному суді, і ось справа дійшла до найвищої інстанції – Касаційного адміністративного суду. Рішення якого оскарженню не підлягає. Принаймні, в Україні. І от на днях високий суд у складі суддів Яна Берназюка, Михайла Гриціва та Наталії Коваленко виніс рішення у справі. Нестівці наполягали на тому, аби суд визнав дії реєстраторів незаконними. Доказів – більш ніж достатньо.

Але слуги Феміди не взяли на себе такої відповідальності і просто закрили провадження. Аргументи суддів шокували присутніх: мовляв, не туди, ви хлопці і дівчата прийшли. Ваші докази – то не головне. Бюрократія – наше все. Адміністратиній касаційний суд не має права вирішувати, кому має належати віджате підприємство, бо це – парафія колег із суду цивільного.

До речі, є ще один важливий нюанс: той підставний набувач пан Зайцев помер за нез'ясованих обставин через кілька місяців після реєстрації. Судитись, по суті, зараз у цивільному процесі й нема з ким. Тож якщо такий казус, то слуги Феміди вирішили, що справу краще закрити взагалі. А якщо хочете, починайте боротьбу із самого початку. Висловлюючись мовою простою, цю справу елементарно злили.

Завод знову юридично у руках рейдерів.Тож вони можуть відкорковувати щампанське. Ми не ще як мінімум півтора роки, доки справу, та навіть у тому ж цивільному суді, доведуть до її нинішнього стану. Але чи стане сил борцям за правду боротись із вітряками? Може, на то й був розрахунок?

Читайте також: Безкарні багатії: чи покарають мажорів, що влаштовують смертельні перегони на наших вулицях

Це сумна історія. І, мушу констатувати, віра у справедливість вже не така сильна як на початку шляху. Та ми не маємо права опускати руки. Боротьба за правду ніколи не буває легкою. Тож – далі буде. Діліться власними думками із нами, пишіть на нашу електронну пошту cru-24@ukr.net.

Автор: Тетяна Мартинюк

Корупції бути: прокуратура отримала доступ до особистих даних журналістів-розслідувачів

https://24tv.ua/koruptsiyi_buti_prokura ... v_n1028865

Прокуратура через суд отримала доступ до особистих телефонів і місцезнаходження відомих журналістів, які розслідують високопосадову корупцію. І не за якийсь там десь місяць, а за півтора роки. Формальний привід запустити руки в життя і роботу Наталки Седлецької та Крістіни Бердинських — це розслідування злочину.

Але ми чудово розуміємо, що справжня мета — дізнатись про їхніх інформаторів, залякати, відволікти ресурси і дискредитувати. І так буде з кожним, хто викриває чи розслідує корупцію. Керівництво Української держави, нарешті, визначилось, хто є головними ворогами держави — це борці з корупцією. Чому ж так?

Читайте також: "Мародерство ціною людських життів": за що насправді мав би вибачатись Порошенко

Найперше — шукайте, кому вигідно. Про кого роблять розслідування журналісти? Про відпочинок Порошенка на Мальдівах і про корупційні оборудки сина Міністра внутрішніх справ Авакова, про смотрящіх і рєшал депутатів БПП Грановського і Кононенка, про "гаманець "Народного фронту" Яценюка", екс-депутата Мартиненка, про лобістські гроші Тимошенко і про "вишки" Бойка.

Вони викривають рєшал в мантіях-суддів Татькова і Ємельянова, відпочинок Генпрокурора Луценка на Сейшелах і знаходять російський слід в бізнесових інтересах найвливовіших людей країни — від російських двигунів на "Богданах", що відносять до бізнес-імперії Порошенка, до Медведчука, який скуповує перед виборами українські телеканали.

Останнє використають для потужного промивання мізків всій країні перед виборами, і обов’язково спробують нагадають всім, як ми любимо "братню росію", готові віддати останню сорочку та розбити чоло в рабському поклоні перед цим монстром. Не вірите? Передивіться цю програму через півроку. Про все це ми знаємо саме завдяки роботі журналістів-розслідувачів. Найбільш гучні з їхніх розслідувань набували такого розголосу, що на них посилались авторитетні іноземні видання, а матеріали передавались в НАБУ для відкриття кримінальних проваджень. Як ви думаєте, кому вигідно дізнатись, яким чином журналісти збирають інформацію про найвпливовіших корупціонерів? Кому вигідно, щоби викривачі корупції, які співпрацюють з журналістами, боялись давати їм інформацію, бо їх можуть відстежити?

Кому вигідно відволікти увагу і ресурси журналістів на захист себе замість розслідувань, які вони могли би в це й час робити? Кому вигідно, зрештою, щоби говорили не про результати журналістських розслідувань, а про самих журналістів? Очевидно, найперше — фігурантам цих журналістський розслідувань.

Іншими словами — робота викривачів корупції невигідна тим, кого сьогодні називають правлячою політичною елітою. А якщо називати речі своїми іменами — державним рейдерам, які на ній заробляють. Не було ніякої колишньої і нової влади — після Революції Гідності до владних кабінетів потрапила невелика кількість свідомих людей, але в абсолютній більшості були і залишаються ті, хто розглядає Україну лише як територію для заробляння грошей. І вони не тільки успішно робили це, як до, так і після Євромайдану (і я це довела на цифрах в кількох попередніх програмах), але всерйоз планують робити це і далі — вони налаштовані вигравати наступні вибори, щоби залишатись владою.

Але от біда — ці антикорупційні програми, ці кляті активісти, НАБУ зі своїми розслідуваннями псують їм рейтинг. І оскільки неофіційно передвиборча кампанія вже почалася, першою справою треба позбутись від всіх антикорупціонерів. В цьому їм із задоволенням допомагають правоохорці і судді, бо, по-перше, їх для того і вперто зберігали на посадах, а, по-друге, вони самі зацікавлені в тому, щоби не стати героями наступних розслідувань.

І марінеткові правоохоронці і судді старанно виконуючи вказівки, заводять кримінальні провадження, викликають на допити, дають судові ухвали в одних випадках і затягують розгляд справ в інших, слідкують і прослуховують. Історія журналістів-розслідувачів — не перший і точно не останній приклад використання нереформованих силовиків проти антикорупціонерів.

По всій країні на викривачів корупції натравлюють податкові і правоохоронні органи, проти них влаштовують мітинги, їхні протести розганяють, їх залякують, б’ють і калічать, навіть приймають законодавство, спрямоване на боротьбу з тими, хто викриває корупцію. Роблячи це, досягають кількох цілей. По-перше, відволікти ресурси: замість того, щоби робити нові викриття, антикорупціонери змушені захищатись. По-друге, налякати — щоби з одного боку самі не займались розслідуваннями й іншим не допомагали, з іншого — щоби викривачі, які постачають їм інформацію, боялися це робити.

По-третє, дискредитувати: звісно, замість того, щоби відповідати десь в ефірах чи на публічних заходах на незручні запитання із журналістських розслідувань, набагато простіше сказати: "А, це ті, по кому прокуратура відкрила провадження? Та їм же не можна довіряти — по ним давно тюрма плаче, їх місце всіх у буцегарні, і взагалі — "ці козли заважають нам жити".
Все це ми вже колись від них чули. Але чим більше подібних рішень вони ухвалюють, тим очевидніше проявляють свої справжні обличчя і цілі, а значить, нас, тих, хто розуміє, що насправді відбувається, стає набагато більше, і разом нам вистачить сил дати їм відсіч. Кінець кінцем все буде добре, і якщо зараз не добре, значить — це ще не кінець.

Автор: Олександра Дрік

Agent♆СлаваУкраїні♆
@Viva_Ukraina
20 ч.20 часов назад

Г.Москаль, вірнопідданий #Порошенко, прийшов у суд брати на поруки мера-корупціонера
Ужгорода Богдана Андріїва (ліворуч від Москаля) антимайданівця, колишнього регіонала, тітушковода.
Це офіційна позиція @poroshenko ?
#corruption_in_ua #mafia_in_ua
#injustice_in_ua

Фрося писав: ↑ Agent♆СлаваУкраїні♆
@Viva_Ukraina
20 ч.20 часов назад

Г.Москаль, вірнопідданий #Порошенко, прийшов у суд брати на поруки мера-корупціонера
Ужгорода Богдана Андріїва (ліворуч від Москаля) антимайданівця, колишнього регіонала, тітушковода.
Це офіційна позиція @poroshenko ?
#corruption_in_ua #mafia_in_ua
#injustice_in_ua

+=====================================================+
Таких тільки могила виправить! А наша задача - якомого скоріше їх туди відправити!