Оскільки мова зараз пішла про чергові вибори, пройдуся трохи по виборчий системі як такій. Теоретично, тксказать. Всі ми вчили історію, й знаємо, що першим парламентом у світі були Генеральні Штати у Франції. Показово, що слово „Парламент” походить від французького „parle”, тобто „говорити”. Не „керувати”, не „вирішувати”, не „судити”... Отож, король (а скоріш церква) вирішили способом створення парламенту одразу два завдання – заспокоїли невдоволені „низи” й одночасно вигадали прекрасний спосіб відгавкатися від цих самих низів – звернути відповідальність за накоєне владою на САМ НАРОД. Ми й зараз не раз чуємо – а що ж ви хотіли? Обрали – їжте, не обляпайтеся!
Отож спробуємо розібратися, що й до чого, наскільки насправді народи керують життям своїх країн.
Звернуся до схеми керування, класичний приклад – автомобіль.
7ce25fd3a724.jpg
Коротко – водій автомобіля, маючи ЯКУСЬ МЕТУ, керує автомобілем. Руками він кермує, перемикає швидкості, вмикає/вимикає світло, ногами тисне на педалі – це все – прямий зв’язок водія, тобто суб’єкта керування, з автомобілем, тобто об’єктом керування. Під впливом нашого керування автомобіль кудись їде, й правильність нашого керування ми оцінюємо за допомогою зворотного зв’язку, у нашому випадку за допомогою органів зору, слуху, тілом відчуваємо вібрації автомобіля, звуки, запахи й т.д., робимо висновки й відповідно коригуємо керування.
Не забуваймо при цьому, що водій, перш ніж сісти за кермо, повинен пройти курси навчання в автошколі, там вивчити правила, практично навчитися керувати, вивчити розмітку й т.п. Тільки потім йому даєцця ПРАВО керувати автомобілем. Періодично водій повинен проходити медкомісію, іноді повинен здавати екзамен, підтверджуючи це право.
---------------------------------------------------------------------------
А от тепер давайте спробуємо по аналогії з керуванням автомобілем розібратися з „керуванням” державою, яке нам начебто пропонує виборча система. Почнемо з того, що зараз НІХТО не може сказати, яка в нас МЕТА, тобто ЩО власне ми будуємо. Куди ми їдемо? Бозна. Конкретики ніякої, замість цього – пустопорожні балачки про правову державу, демократію (нижче ми розберемося з нею), громадянське суспільство (тільки ніхто не може роз’яснити, як у ньому олігархи й бомжі будуть спокійно співіснувати)
Отож, яким чином нам (народові) пропонують впливати на об’єкт керування (державу)? Виборча система напрочуд проста – достатньо мати паспорт, мати 18 років за плечима, й усе – ти виборець. Ніхто нікого нічому не вчить, бо у шкільному курсі ви не знайдете ні юриспруденції, ні хоч якоїсь карикатури на економіку, я вже не кажу про поняття про глобальну політику чи скажімо про теорію керування. Й що ж нам пропонуєцця зробити на виборах? Пройти повз плакАти з описом кандидатів (деякі бабушки навіть читають, прикольне видовище), взяти бюлетень, поставити галочку навпроти когось, й кинути в урну. ВСЕ!!! Громадянин виконав свою функцію з керування державою! А що далі? А далі нам пропонуєцця ВІРИТИ в те, що наш обранець – найкращий, що він кристально чесний й що він відстоїть наші інтереси, й ЧЕКАТИ певний термін виконання передвиборних обіцянок. При цьому ніякий закон не передбачає ніяких способів контролю за обранцем, хоча тут можливо й є якась логіка – нафіга народові важелі й педалі впливу, коли він, народ, керувати все одно не вміє? Знову ж таки, закономірно не дочекавшись ніяких результатів від "обранців", ми... нічого не можемо їм зробити. "Обранець" розводить руками, каже що "Нєшмагла я", й пропонує... обрати його ще на один термін, і знову чекати, мо" що вийде!!! Зате влада має можливість всі передбачені після виборів роки талдичити нам: „Це ж ВИ обрали, хавайте, хлопці!” Щоб керувати чимось чи кимось, треба, щоб цей об’єкт керування був передбачуваним. Є в наших обранців таке? Ага, щаз. Навіть керівник політсили не може передбачити, куди побіжить „тушка”. Спроба ж встановити бодай якийсь контроль над „обранцем” негайно оголошуєцця волюнтаризмом, диктатом, насиллям над депутатом і т.п.
Ну добре, з прямим зв’язком приблизно розібралися, тепер про зворотній зв’язок, тобто оцінку народом того, як здійснюєцця керування державою. Тут знову ж таки немає безпосереднього зв”язку, оскільки народ не володіє знаннями достатніми для оцінки поточної ситуації в країні, (та й точної інформації для оцінки ніхто народові просто так не дасть), то ілюзорну картину цієї ситуації, як правило досить далеку від реальності, для нього малює армія „спеціалістів” – журналістів, соціолухів й політолухів. За довгі роки-віки народ так привчився до брехні влади, що вважає це цілком нормальним явищем й навіть не намагаєцця вимагати докладного звіту влади про стан державних справ... У всякому разі в нашій країні саме така ситуація.
Хочу звернути увагу, що така система є глобальною й всеосяжною, як би не називалася влада, чи комуністами, чи капіталістами, чи ще ким – ядро системи є НЕЗМІННИМ, й застосовуєцця кругом, на всіх не те що державних, а навіть іноді на більш-менш важливих господарських об’єктах, хто має можливість, спитайте дідів, як проходили „вибори” голів колгоспів, і я вам скажу, що й зараз головами КСП чи як би їх ще не назвали, стають не селяни, а прислані „з району” зайди-ворюги.
Й у капіталістичних країнах те ж саме, а все позитивне, що там є, зумовлено не виборчою системою, а багатовіковими традиціями, честю й совістю людей, у тому числі й тих, хто потрапляє у владу. Крім того, світовій мафії не потрібна нестабільність у тих країнах, де власне вони живуть. Як ПР не потрібна нестабільність у східних областях України, напримєр.
От і вся казочка про вибори, малята. Й як би не тасували владу, яких би байок народові не розповідали, при існуючий системі виходу не видно. Зараз наша влада відкрито плюнула навіть на ту жалюгідну видимість законності, що була, й відкрито почала шматувати закони, плюючи на всіх і вся. Народ звичайно мовчить, бо нічого не розуміє, шматок хліба поки що є у роті, й слава Богу, а як не буде – журналісти з політолухами пояснять, хто винен, й буде кого лаяти.
А голосуватиме народ знову як завжди, за футбольним принципом – „за наших”.
_________________
Chi non ama non sara amato mai.
Якщо у суспільстві немає справедливості, стабільності йому не бачити.