Семен Семенченко
9 ч. назад
На додаток до попереднього посту хочеться зробити ще одне пророцтво. Причому на найближчий час. Нас чекає той самий "план Б" який треба було вводити з самого початку. Але краще пізніше ніж ніколи. За кожного загиблого захисника України окупанти повинні каратися. Для захисту життя українських військових влада повинна діяти жорстко. Перемир'я можуть бути коли окупант піде з нашої землі. До себе в країну або в могилу. І якщо це пророцтво збудеться то влада отримає величезну підтримку невеликої але активної частини суспільства. Включаючи ветеранів батальйону Донбас. Причому підтримку дією а не балачками про «червоних лініях» і біганини по Києву з прапорами.
Володимир Зеленський, не тягніть - починайте еб*шіть. Вільні українці підтримають. А думка рабів на війні не важлива.
Семен Семенченко: Немає межі людської дурості.
Re: Семен Семенченко: Немає межі людської дурості.
Семен Семенченко
10 ч. ·
Медведчук, Рабинович та інші «провісники на крові» повинні бути негайно заарештовані. Як мінімум. «Російсько-окупаційні війська на сході України тричі за добу відкривали вогонь по позиціях української армії, застосовують протитанкові гранатомети та стрілецьку зброю...». Це все «дивно збіглося» з заявами Медведчука і Рабиновича що через введення санкцій проти телеканалів російської пропаганди «буде загострення на фронті». Тобто РФ, захищаючи майно Медведчука і свій вплив на ЗМІ в Україні, готова йти на ескалацію. Це означає, що зараз наших хлопців на фронті будуть вбивати щоб натиснути на владу і домогтися зняття санкцій. А це, в свою чергу, означає що Україна повинна вжити заходів щоб врятувати життя своїх захисників.
Медведчук, Рабинович та інші «провісники на крові» повинні бути заарештовані. А якщо в результаті їх зусиль будуть продовжувати гинути українські воїни то і ліквід*вані як загроза Українській Державності. Українські воїни - не мішені в тирі. Треба навчити агресора і його спільників всередині України що їх «тир» може працювати з різного боку.
10 ч. ·
Медведчук, Рабинович та інші «провісники на крові» повинні бути негайно заарештовані. Як мінімум. «Російсько-окупаційні війська на сході України тричі за добу відкривали вогонь по позиціях української армії, застосовують протитанкові гранатомети та стрілецьку зброю...». Це все «дивно збіглося» з заявами Медведчука і Рабиновича що через введення санкцій проти телеканалів російської пропаганди «буде загострення на фронті». Тобто РФ, захищаючи майно Медведчука і свій вплив на ЗМІ в Україні, готова йти на ескалацію. Це означає, що зараз наших хлопців на фронті будуть вбивати щоб натиснути на владу і домогтися зняття санкцій. А це, в свою чергу, означає що Україна повинна вжити заходів щоб врятувати життя своїх захисників.
Медведчук, Рабинович та інші «провісники на крові» повинні бути заарештовані. А якщо в результаті їх зусиль будуть продовжувати гинути українські воїни то і ліквід*вані як загроза Українській Державності. Українські воїни - не мішені в тирі. Треба навчити агресора і його спільників всередині України що їх «тир» може працювати з різного боку.
Re: Семен Семенченко: Немає межі людської дурості.
Семен Семенченко
3 ч. ·
Мій середній син Міша ходить до п'ятого класу в одну з київських шкіл. Я часто забираю зі школи всіх своїх трьох пацанів але в шкільні справи зазвичай глибоко не лізу. А вранці дізнаюся наступне. Кілька дівчаток з класу Михайла на перерві співали гімн Росії. Навіщо - без поняття. Може челлендж якийсь черговий з ютуба. Може Мишу подражнити - він в класі один «Пластун» з багаторічним вже стажем)). Але сенс один - Міша заявляє дівчаткам що гімн РФ співати не можна тому що вони вороги. Дівчата відповіли що їм все одно і і будуть робити що хочуть бо «у нас в країні демократія». У підсумку Миша розлютився і кинув в них якийсь ганчіркою. Прибігли вчителя розняли і повідомили батькам. Миша вчителям заявив що якщо ще раз почує гімн РФ то він їх ... вб'є... Вчителі йому кажуть що про гімн він має рацію, але «це ж дівчинки» і треба в таких випадках просто поскаржитися вчителям. На що їм Міша сказав що в Донецьку де він народився скарги не допомогли і він від них постраждав і поїхав зі свого рідного міста і загинуло багато людей...
Загалом така от історія. Сьогодні хочу поговорити з сином. Думаю сказати що він має рацію, що скарги вчителям це безглуздо. Що такі ось «дівчинки» в 2014 вставали перед українською армією і допомагали російським найманцям вбивати українських воїнів. Зрозуміло що в школі де чомусь не виконують український гімн на уроках у дітей (в залежності від суті їх батьків) замість порожнечі в голові можуть з'являться гімни країни агресора. І зрозуміло що Міха (який пам'ятає багатьох бійців «Донбасу» які не поверталися з фронту, допомагає мамі в роботі організації «дружин і матерів загиблих бійців» і відвідував всі ці роки всі мої заходи, в тому числі і траурні) не може цього терпіти. Єдино поки важко щось йому сказати з приводу того що це дівчинки і про міру допустимої реакції на такі випадки. Це ж не пропалені мегери з Донбасу за якими і з вогнегасників полити можна було щоб не блокували прохід колони. А поки що дівчатка з п'ятого класу... Поки що...
А ви що порадите?
пацан растет правильньім,тяжело ему будет..Re: Семен Семенченко: Немає межі людської дурості.
05,06,2021
семен Семенченко
13 мин. ·
Тюремні щоденники «про хату з краю».
У дощовий травневий день, коли погода тарабанила своїми краплями по моїй решітці, я вантажився в «воронок» у внутрішньому дворику ізолятора СБУ на Аскольдовому. Привітався з конвоєм і зайняв своє місце в тісній комірці з гратами. Місце «підозрюваного в тяжких і особливо тяжких злочинах». Решітка брязнула, конвой застрибнув, машина завелася, а я - озирнувся. У сусідньому відсіку (за такими ж гратами) сидів молодий хлопець - кавказець. З бородою. Таких борід в 14-15 роках я бачив багато і з «нашої» сторони і з боку мушки автомата. Машина виїхала і швидко пірнула в веселий ранковий рух в сторону метро Арсенальної.
Сиджу я в своїй одиночці третій місяць. За 800 метрів від будинку, де мене чекає сім'я. Проїхали знайомі місця, і я пильніше подивився на сусіда. Везли його в суд на слухання вироку. Мене - в інший суд на скаргу мого адвоката. Згідно із законом я повинен знаходитися в СІЗО, але на закон у нас в Україні плювати. І в цей день, в Печерському суді на нього плюнули ще раз. Але я ще про це не знав. Я тільки намагався зрозуміти, хто мій сусід. Може це якийсь «чеченський терорист», звідкись спливло у мене в голові кліше з 90-х. А може взагалі з якогось «чеченського НЗФ»? Блін, а я йому побажав удачі, подумав я і засміявся, від комізму ситуації. Це я все думаю? З підозрою про НЗФ і тероризм (тільки український)?
Цікава форма захисної реакції. Начебто все це відбувається не зі мною. Потім пройшов мій суд. Самий Печерський суд у світі. Моєму сусідові по воронці дали 4 роки, за статтею «зброя». Розговорилися перед зворотною дорогою. Дійсно - з Чечні. До Путіна і Казирова ставився негативно. Сидить в ІТТ СБУ вже 2 роки. Правда останній рік вже не в одиночці. Приїхав в Україну 2 роки тому воювати проти російських агресорів. «Закрили» за статтею «зброя». Крім цього, спочатку ставили «тероризм», потім прибрали. З гордістю говорив, що мовляв РФ виграла у чеченців тільки одну битву. А далі просто платять данину одному з чеченських тейпів. Але, те, що він бачить в Україні, він цього не розуміє і не приймає.
Скільки заарештовано і кинуто за грати ветеранів війни? Скільки іноземних добровольців видано Путіну і Лукашенку? Народ мовчить. Одні думають «добре, що не нас». Інші - не просто не хочуть виходити на захист хлопців на вулицю - вони не хочуть навіть чути будь-які погані новини. Коли видавали в РФ чеченського добровольця Тумгоєва на мітинги вийшли далеко не всі. Та ж історія з білоруськими добровольцями. Зараз готуються видавати «Зеленого», а також добровольців чеченського батальйону Шейха Мансура, що воювали за Україну. Майже всі мовчать. Невже ви не розумієте, українці, що вас поступово варять в теплій воді?
Спочатку під виглядом вбивць (але «пов'язаних з добробатами»), потім «грабіжників», потім «рейдерів» привчають вас, що добровольці і майданівці - злочинці. Тепер, тебе ось офіційно звинуватили в «терористичній атаці» на телеканал путінської пропаганди .... Це як «вікно обертона». А потім раз, і прибрали весь прошарок тих, хто хотів свободи, боровся за свободу, умів і міг захистити людей.
Як говорив Сашко Музичко - «на тих, хто не злякається і не візьме гроші завжди заготовлені нулі» ...
«Що з вами, люди?», - запитує у мене цей чеченський доброволець. Українці поводяться з агресором і тими, хто йому допомагає в Україні зовсім не так, як це потрібно на 7 році кривавої війни .... Адже це шлях не до перемоги, «моя хата з краю» - не гасло переможця.,.
Я не знав, що йому відповісти, та й чи варто було відповідати ... Просто згадав ті суди, де я разом з побратимами витягав людей, згадав свої суди ... І ще раз, словами подяки згадав тих людей, хто не опускали руки і не ховали голову в пісок - хто все-таки знаходив можливість прийти і підтримати нас усіх. «Моя хата з краю» під час війни як вирок. І нам, і країні, і свободі. І я не хочу, щоб цей чеченський доброволець мав рацію в своїх закидах українцям. Нас роз'єднало життя, розкидала політика, втома, взаємне нерозуміння і особисті образи.
Але якщо вільні люди не зможуть знайти спільну мову, якщо переможе «хата з краю», то всіх передушать поодинці. А в камерах поруч з моєю на всіх вистачить місця. І в цьому цей чеченський доброволець повністю прав.
Усім добра
семен Семенченко
13 мин. ·
Тюремні щоденники «про хату з краю».
У дощовий травневий день, коли погода тарабанила своїми краплями по моїй решітці, я вантажився в «воронок» у внутрішньому дворику ізолятора СБУ на Аскольдовому. Привітався з конвоєм і зайняв своє місце в тісній комірці з гратами. Місце «підозрюваного в тяжких і особливо тяжких злочинах». Решітка брязнула, конвой застрибнув, машина завелася, а я - озирнувся. У сусідньому відсіку (за такими ж гратами) сидів молодий хлопець - кавказець. З бородою. Таких борід в 14-15 роках я бачив багато і з «нашої» сторони і з боку мушки автомата. Машина виїхала і швидко пірнула в веселий ранковий рух в сторону метро Арсенальної.
Сиджу я в своїй одиночці третій місяць. За 800 метрів від будинку, де мене чекає сім'я. Проїхали знайомі місця, і я пильніше подивився на сусіда. Везли його в суд на слухання вироку. Мене - в інший суд на скаргу мого адвоката. Згідно із законом я повинен знаходитися в СІЗО, але на закон у нас в Україні плювати. І в цей день, в Печерському суді на нього плюнули ще раз. Але я ще про це не знав. Я тільки намагався зрозуміти, хто мій сусід. Може це якийсь «чеченський терорист», звідкись спливло у мене в голові кліше з 90-х. А може взагалі з якогось «чеченського НЗФ»? Блін, а я йому побажав удачі, подумав я і засміявся, від комізму ситуації. Це я все думаю? З підозрою про НЗФ і тероризм (тільки український)?
Цікава форма захисної реакції. Начебто все це відбувається не зі мною. Потім пройшов мій суд. Самий Печерський суд у світі. Моєму сусідові по воронці дали 4 роки, за статтею «зброя». Розговорилися перед зворотною дорогою. Дійсно - з Чечні. До Путіна і Казирова ставився негативно. Сидить в ІТТ СБУ вже 2 роки. Правда останній рік вже не в одиночці. Приїхав в Україну 2 роки тому воювати проти російських агресорів. «Закрили» за статтею «зброя». Крім цього, спочатку ставили «тероризм», потім прибрали. З гордістю говорив, що мовляв РФ виграла у чеченців тільки одну битву. А далі просто платять данину одному з чеченських тейпів. Але, те, що він бачить в Україні, він цього не розуміє і не приймає.
Скільки заарештовано і кинуто за грати ветеранів війни? Скільки іноземних добровольців видано Путіну і Лукашенку? Народ мовчить. Одні думають «добре, що не нас». Інші - не просто не хочуть виходити на захист хлопців на вулицю - вони не хочуть навіть чути будь-які погані новини. Коли видавали в РФ чеченського добровольця Тумгоєва на мітинги вийшли далеко не всі. Та ж історія з білоруськими добровольцями. Зараз готуються видавати «Зеленого», а також добровольців чеченського батальйону Шейха Мансура, що воювали за Україну. Майже всі мовчать. Невже ви не розумієте, українці, що вас поступово варять в теплій воді?
Спочатку під виглядом вбивць (але «пов'язаних з добробатами»), потім «грабіжників», потім «рейдерів» привчають вас, що добровольці і майданівці - злочинці. Тепер, тебе ось офіційно звинуватили в «терористичній атаці» на телеканал путінської пропаганди .... Це як «вікно обертона». А потім раз, і прибрали весь прошарок тих, хто хотів свободи, боровся за свободу, умів і міг захистити людей.
Як говорив Сашко Музичко - «на тих, хто не злякається і не візьме гроші завжди заготовлені нулі» ...
«Що з вами, люди?», - запитує у мене цей чеченський доброволець. Українці поводяться з агресором і тими, хто йому допомагає в Україні зовсім не так, як це потрібно на 7 році кривавої війни .... Адже це шлях не до перемоги, «моя хата з краю» - не гасло переможця.,.
Я не знав, що йому відповісти, та й чи варто було відповідати ... Просто згадав ті суди, де я разом з побратимами витягав людей, згадав свої суди ... І ще раз, словами подяки згадав тих людей, хто не опускали руки і не ховали голову в пісок - хто все-таки знаходив можливість прийти і підтримати нас усіх. «Моя хата з краю» під час війни як вирок. І нам, і країні, і свободі. І я не хочу, щоб цей чеченський доброволець мав рацію в своїх закидах українцям. Нас роз'єднало життя, розкидала політика, втома, взаємне нерозуміння і особисті образи.
Але якщо вільні люди не зможуть знайти спільну мову, якщо переможе «хата з краю», то всіх передушать поодинці. А в камерах поруч з моєю на всіх вистачить місця. І в цьому цей чеченський доброволець повністю прав.
Усім добра