...
— Ти якось фіксуєш, як на все, що відбувається, реагує суспільство? 25 відсотків "просунутих" і 75 — "сірої маси"? Ну ти пам'ятаєш цю історію.
— Та немає ніякого поділу. Це, взагалі, остання річ— називати людей, котрі голосували за Зеленського, якоюсь пасивною масою. Все це зробили політтехнологи Порошенка. Потім у них з'явилися сім відсотків. Таким чином просто вбивали клин у суспільство. Ми, типу, еліта, а решта — дурники. Ну це смішно все звучить. Я сам не голосував за Зеленського, але я знаю купу людей, різних, адекватних, учасників і не учасників Майдану, бізнесменів, малих і великих, волонтерів… Та в нас половина армії проголосувала за Зеленського! Все це люди, які розчарувалися. І вони голосували не за якогось умовного Голобородька. Для багатьох це була форма протесту. Так, за Порошенком — безвіз, Томос, відносна свобода преси… Але цього вкрай мало в тій глобальній ситуації несправедливості в країні, яку ми з вами описуємо. Тому не треба ділити. Про людей другого сорту ми вже чули.
— Ми всі насправді хочемо одного й того ж…
— Ось нашу ініціативу "Хто замовив Катю Гандзюк?" обвинувачували в тому, що ми політичний рух, який працює проти Порошенка. Але Юлія Володимирівна виявилася набагато далекогляднішою за Петра Олексійовича. Вона зразу виключила голову облради Мангера з партії, тоді як Порошенко зробив це стосовно губернатора Гордєєва та його заступника Рищука тільки після першого туру президентських виборів. І, як нам розповідали люди "в темі", він просто не хотів подавати сигнал партії, що здає своїх. Така кругова порука. І це страшно. Але це вже минуле. Тепер подивимося, як поведеться черговий президент.
— Які для тебе основні маркери його адекватності?
— Розслідування справи Каті, злам Системи, мінімізація впливу олігархів і монополістів різного штибу на вектор руху країни. Безумовно, історія з Росією й війною. Це на першому місці. Прогнози технологів Петра Порошенка, що Зеленський прийде і зразу здасть країну, на щастя, не справдилися. Але є підстави вважати, що Росія зараз більше впливає на наші внутрішні процеси. Я чудово розумію мотивацію Зеленського, що він хоче закінчити війну, і ніхто, мабуть, сьогодні не скаже, як правильно це зробити. Але мене в цій ситуації цікавить тільки національний інтерес. Щоб ми — прямо або гібридно — не злилися під Росію.
— Соціальний психолог Олег Покальчук в одній зі статей порадив Зеленському почати щиро говорити з армією.
— З комунікацією в них великі проблеми. Багатогодинний марафон із пресою — це не про продуману комунікацію. В армії справді є багато людей, командирів високого рангу, які не сприймають Зеленського. Я їх знаю. Достатньо й тих, хто мріє про хорватський сценарій і визволення територій воєнним шляхом. Але це сотні й тисячі вбитих. Це війна в місті і пікети матерів. Однак немає чіткого алгоритму мирного врегулювання. Незрозуміло, що, як і навіщо. Якщо вибори, то як? Контроль кордону — те ж саме питання. Амністія — на яких умовах? Тому не артикульована історія з розведенням військ. Якщо це допоможе дипломатичній грі, то о'кей. Але якій?
— Ти досить витримано розмірковуєш про це. Повертаючись до початку нашої розмови й до твого радикального коріння, зізнаюся — несподівана метаморфоза.
— А радикально — це як? Я не військовий, і я не можу кричати, як це круто — піти й визволити наші території. Навіть коли я дуже хочу перемоги і поїхати в Донецьк, який мені дуже подобається.
— Ти зараз і ти п'ять років тому — це дві різні людини?
— Мабуть, так. Із віком ми всі змінюємося.
— У тебе скільки підписників загалом у всіх мережах? Яка у вас там атмосфера?
— Ну, тисяч сто приблизно. Ми справді все живемо у своїх мильних бульбашках. Фейсбук їх і створює. В нас усе неоднорідно й турбулентно. Так само, як і у вас, мабуть. Питань і тем обговорюємо багато. Ось кілька друзів усерйоз замислюються про еміграцію.
— А ти бачиш майбутнє в цій країні? Своє? Своєї доньки?
— Поки що так. Є дуже-дуже стриманий оптимізм.
— Через рік що робитимеш?
— Мені б не хотілося продовжувати те, що я роблю зараз. Чесно кажучи, я б хотів займатися бізнесом — і все. Але поки що не можу зупинитися. Доки немає результату в тому, що ми робимо тепер.
...
