Форум Дурдом

Чи не втопимо ми в жовчі свою державу?

Історичне існування України – це існування між світами. На нас часто дивилися як на територію, простір, ґрунт для чогось або когось іншого. Наполеон грався з ідеєю побудови на цих землях країни під назвою "Наполеоніда". Гітлер планував переселяти сюди "расово повноцінний генетичний матеріал". Сталін розминав Україну між пальцями, немов кривавий пластилін. Наша праця збагачувала інших. Наш талант давав гордість іншим. Наш дух був закріпачений. Українство століттями перетворювали на етнічне дивацтво. Мову століттями перетворювали на акцент, суржик, "гекання". Майже перетворили.

Нас уже мало не бути. Ми вже мали розчинитися в інших. Але цього чомусь не сталося. Щойно черговий історичний монстр підводив Україну на край асиміляції, себто де-факто зникнення, зникав сам монстр, але не Україна. Так було з царською Росією. Так було з Радянським Союзом. Якась вища сила не дає нам зникнути. Вона регулярно дає нам шанс на успіх, – і ми регулярно цей шанс марнуємо. Кожен потім по-своєму пояснює, чому так сталося. Як правило, винуватимо того, хто мав би бути "даністю небес", – власний народ. Не щастить нам із ним. Ми хороші, – народ поганий.

Принципово новий фактор (те, чого не було ще недавно) – це перманентне підвищення градусу ненависті в суспільстві та втрата елітою, нашими найкращими, віри у власний народ. Світлі потемніли. Закваска втратила силу. Сіль перестала бути солоною. Берег А, на завзятті й вірі якого стільки років трималася Україна, став бачити більшість українців як "корисних ідіотів Путіна". Почав говорити про власний народ із такою ж лютою зневагою, з якою українська антиеліта і Москва роками говорили про Україну в цілому.

Колись Гітлер сказав німцям, що в усьому винні євреї, — і німцям ця проста відповідь сподобалася. Нині через соцмережі люди легко знаходять своїх "євреїв" (політичних опонентів, лібералів, американців, етнічні меншини, Сороса, deep state тощо) і направляють на них свою ненависть. Твіттер і Фейсбук перетворилися на гіперболоїд, промінь смерті, яким нищиться голос розуму та випалюється незгода. У руках вправних політиків, знавців алгоритмів, умілих маніпуляторів це неймовірна зброя. Всім подобається збирати лайки і ретвіти. Нікому не подобається збирати прокльони і ненависть.

Як наслідок, ми розбилися на зграї. Першою заповіддю політичного дискурсу стало: або йди зі зграєю (роби й кажи те, чим одержима твоя "інформаційна булька"), або мовчи. Де Україна в цьому морі роздутих еґо? А нема ії там.

Олександр Щерба Надзвичайний і Повноважний Посол України в Австрії

slit_ok писав: ↑ можна й так сказати

Олександр Щерба Надзвичайний і Повноважний Посол України в Австрії

slit_ok писав: ↑ то тільки партноменклатура "за покликом серця"...

всі інші маскуються

slit_ok писав: ↑ нє
попи - то "опіум для народа"
тим більш, що вони ідеологічні вороги партЄйним

slit_ok писав: ↑ Нас уже мало не бути. Ми вже мали розчинитися в інших. Але цього чомусь не сталося. Щойно черговий історичний монстр підводив Україну на край асиміляції, себто де-факто зникнення, зникав сам монстр, але не Україна. Так було з царською Росією. Так було з Радянським Союзом. Якась вища сила не дає нам зникнути. Вона регулярно дає нам шанс на успіх, – і ми регулярно цей шанс марнуємо. Кожен потім по-своєму пояснює, чому так сталося. Як правило, винуватимо того, хто мав би бути "даністю небес", – власний народ. Не щастить нам із ним. Ми хороші, – народ поганий.

главспец писав: ↑

slit_ok писав: ↑ нє
попи - то "опіум для народа"
тим більш, що вони ідеологічні вороги партЄйним

при позднем совке абсолютно друг другу не мешали! У каждого свой сектор.
И если в комсомоле была некая имитация атеистической пропаганды, то в партии о ней даже не упоминали. Типа, если коммунист, значит - атеист. А ребёнка крестила бабушка.

Sintez писав: ↑

slit_ok писав: ↑ Нас уже мало не бути. Ми вже мали розчинитися в інших. Але цього чомусь не сталося. Щойно черговий історичний монстр підводив Україну на край асиміляції, себто де-факто зникнення, зникав сам монстр, але не Україна. Так було з царською Росією. Так було з Радянським Союзом. Якась вища сила не дає нам зникнути. Вона регулярно дає нам шанс на успіх, – і ми регулярно цей шанс марнуємо. Кожен потім по-своєму пояснює, чому так сталося. Як правило, винуватимо того, хто мав би бути "даністю небес", – власний народ. Не щастить нам із ним. Ми хороші, – народ поганий.

Українцям необхідно набути концептуальну владу. Але це непросто, дуже багато слід переглянути.

slit_ok писав: ↑

главспец писав: ↑ при позднем совке абсолютно друг другу не мешали! У каждого свой сектор.
И если в комсомоле была некая имитация атеистической пропаганды, то в партии о ней даже не упоминали. Типа, если коммунист, значит - атеист. А ребёнка крестила бабушка.

не заважали з однієї причини - срср розвалювався
ото при Горбачеві і почали загравати...