Доля України на прикладі моєї сьогоднішньої...

[antik]

Зима 2020. Роботи немає. Знову у Польщу.
Зима. Роботи немає. Пенсіонерам тим більше. Знову спакував сумку й сів у заповнений заробітчанами автобус. Прибув у Польщу на звичне робоче місце. У звичній квартирі до болю знайомі обличчя – як і я, не знайшли мої колеги дома пристойної роботи.
Дощ, вітер, мороз, сніг а ми по черзі розрієзаємо бухти запилених високовольтних дротів, котрі відслужили свій термін. На верстатах витягуємо стальні троси й кидаємо їх у один контейнер, алюміній в інший.
Поляки відмовляються від шкідливого розрізання – на те українці є. Відкрито над нами не глузують але в інтонаціях голосу зневага іноді таки помітна. (А як же інакше відноситись до людей, котрі власну економіку підняти не можуть? Понаїхали он й збили розцінки на їхньому ринку праці.)
Щоправда начальство нас поважає. Вітаються за руку, уважно вислуховують проблеми і, як то кажуть, йдуть назустріч. Якщо у бухгалтерії після обіду щось залишається – виносять нам. От приходимо на обід а на столі для нас булочки, цукерки, печиво, фрукти, половина торта або кавуна… Ніби дрібниця але приємно… Жаліють таки європейці трудяг із найбіднішої країни Європи…
Біля робочого місця постійно увімкнене радіо. Серед новин усілякі порушення законів українцями: від контрабанди до криміналу по відношенню до поляків та співвітчизників.
Поляки покидають роботу за 4-5 хвилин до перерви чи завершення роботи. Я до колеги: - Мо й ми підемо за поляками?
- О, ні! Вони місцеві а ми українці, себто тут раби. Їм дирекція вибачає а от нас насварить! Ми повинні бути на роботі до останньої хвилини!
Це панічний страх потрапити в немилість й бути звільненим. От самі ж і підганяємо один одного.
Прибув новачок. Розповів таке: - Працював з нашими на складі великого заводу. Зарплата перевищувала 4000 злотих. Помітили: на виході іноді провіряють металошукачем до колін отож стали красти все, що було можливо й виносити у шкарпетках. Поляки виявили недостачу й звільнили усіх українців без розбору. Після того наших вже на роботу туди не брали.
А нашим скільки не плати а все одно будуть красти – натура у нас така. Крадемо на виробництві, в супермаркетах та один в одного.
Наш бригадир поселив новачка у своїй кімнаті, позичив гроші до зарплати. Через тиждень в кімнаті добірна лайка на підвищених тонах. Що сталося? Новачок помітив на тумбочці бригадира жменю монет й… непомітно поцупив 13зл. на цигарки.
Бригадир дорікав: - Треба тобі – попроси і я дам. А красти ж то навіщо!?
Таки й наш Максим крав зі складу того заводу – зробили висновок ми.
Розповідає бригадир за обідом: - Товариш поскаржився, що важко жити без велосипеда.
Я йому на те: - Он у сусідньому селі біля магазину завжди багато велосипедів стоїть.
Прийшли, вибрали, сіли та й поїхали в ліс. Там розібрали на запчастини а раму закопали. Пізніше ту раму відкопали й здали на металобрухт.
Іншого разу побачили прикутий до перил велосипед. Швиденько зняли колеса а прикуту раму залишили господарю.
Хлопці схвально реготали. А що, оригінальне вирішення проблеми – все по-нашому: "Не вкрадеш – не проживеш".
На роботі нас українців четверо. Бригадир усіляко чморить земляка Андрія а той зриває злість на мені – шукає сміхотворний привід для образи.
Взяв на хвилинку уламок магніту з його верстату, щоб продзвонити дроти. Той помітив і привселюдно: - Какой придурок взял мой магнит!?
Влаштувати на потіху полякам мордобій? Так звільнять же миттєво. Плюс ще й фірма оштрафує…
Звичне явище серед наших: російськомовні скоса дивляться на україномовних і навпаки, "западенці" на "східняків" і навпаки.
Бригадир збирався у відпустку. Підійшов до мене і змовницьки: - Я не можу вдарити "єврея" (так він Андрія називає) тому, що ми земляки. Я поїду а ти вріж йому пару раз. Тільки, сам розумієш, не на роботі…
Типовий приклад нашої поведінки: Працювали троє наших. Заробили нормально. Задумали хлопці провернути оборудку й умовили колежанку вкластися в діло. Та й дала 20000зл. (приблизно 5000$)
Невдовзі дівчина одумалася й заявила: - Хлопці, у мене дуже погані передчуття. Підозрюю, що ви хочете кинути мене на бабки. Поверніть мені мої гроші по-хорошому.
Можливо вони і повернули б та… та гроші вже вкладені в оборудку від котрої очікували чималий ґешефт.
Що робити? Вихід знайшли стандартний: як говорив Сталін: "Есть человек – есть проблема. Нет человека – нет проблемы".
Дівчину заманили у підвал, замордували й труп непомітно втопили у річці. Та з часом тіло розпухло й сплило на поверхню. Польські поліцейські спрацювали напрочуд оперативно. В результаті двоє наших отримали по заслузі.
Як то кажуть росіяни у тюрмах та таборах: "Зима, лето – год долой. Двадцать Пасок и домой".
Колишні в’язні польських тюрем свідчать, що там умови та харчування не як у нас. Значиться відпочинуть хлопці та заодно і розуму наберуться…
У будинку нашої хозяйки постійно по два-три місяці проживає 10-12 українців отож вона надивилася на поведіку нашого брата.
Якось спересердя так висловилася відносно нас: - Із усіх вас українців варто вибрати найкращих й із них наплодити націю добропорядних людей. Усіх же інших безжально спалити. Ось тоді у вас й буде справжня європейська держава!
Признаюсь, я був ошелешений почутим. Спалити людей! Вона що, мислить як Адольф Гітлер!?
Така добра, віруюча жінка, картини із сюжетами біблійних історій на стінах і…
І тут мене осінило: Віруюча жінка, картини із сюжетами біблійних історій… Стоп! Так вона ж мислить, як Господь Бог, Котрий переглянув перший гріховний світ й виявив праведниками лише сімейство Ноя! Грішників же винищив водами потопу й дав з неба веселку в знак заповіту між Ним та людьми, що потопу більше не буде а вдруге грішний світ буде знищений вогнем. І що Він вдруге збереже праведників, як колись сімейство Ноя…
Її співмешканець довідався, що я колись по приговору КДБ 5 років табори топтав й поцікавився моєю думкою про наше сьогодення.
- Та от, - кажу, - КДБ підіслало до мене сексота котрий чорнокнижником виявився. П’ять років в таборах за волю, за народ страждав а сьогодні від рідної України 1638 гривень пенсії отримую. (59$)
- А моя теща в ті часи в КДБ працювала. Сьогодні 17000 отримує!
- Ось така у нас справедливість! – підсумував я.

[Sintez]

Якось спересердя так висловилася відносно нас: - Із усіх вас українців варто вибрати найкращих й із них наплодити націю добропорядних людей. Усіх же інших безжально спалити. Ось тоді у вас й буде справжня європейська держава!
Признаюсь, я був ошелешений почутим. Спалити людей! Вона що, мислить як Адольф Гітлер!?
Така добра, віруюча жінка, картини із сюжетами біблійних історій на стінах і…
І тут мене осінило: Віруюча жінка, картини із сюжетами біблійних історій… Стоп! Так вона ж мислить, як Господь Бог, Котрий переглянув перший гріховний світ й виявив праведниками лише сімейство Ноя!

Біблійники суть сатанисти. Розуміють вони це чи ні - не має значення.

- Та от, - кажу, - КДБ підіслало до мене сексота котрий чорнокнижником виявився.

То ти, Коля, лохом виявився.

[antik]

Повернення до хати.
Планував повернутися напередодні Пасхи та став на заваді карантин – міжнародне сполучення відмінили. Дочекався послаблення й повернувся наприкінці червня. Дома картина маслом: дружина ходить на ходунках – впала на рівному місці і… І довелося замінити тазобедрений сустав. Позичили 1800$ на операцію та подальше лікування. Мама ледве ходить – нога опухла, почервоніла й дуже болить. Пігулки та мазі мало допомогають.
Пояснила ситуацію: "До нашої сусідки приїздила дуже сильна відьма. Ночувала у них. Я чула як Володя тричі благав свою: "Не роби цього! Це великий гріх!" Та мовчала.
У наступні дні я за звичкою вставала удосвіта й бачила як сусідка щось сипала біля нашої хвіртки. От і маємо…"
Розрахувався за лікування дружини.
Згодом дзвоник – знайома, котра з нами товаришує кличе: - Нехай Микола прийде назбирає слив. Я сама не можу – теж на ходунках ходжу.
Прийшов. Назбирав. Розговорилися. Оксана мені відверто: "Прозорливий священик, котрому я зателефонувала, сказав так: "Якщо вступила на розсипану відьмою могильну землю – ходити не будеш".
Син з невісткою працюють допізна але будинок не облаштовують та нічого коштовного не купують. Ще й досі не виплатили отой борг, поручителем якого став син, - здогадався. Думали, що минеться але з банками жарти погані - відсотки росли невблаганно ще й до того ріелтори стали круто наїзджати.
- Скільки ще вам залишилось виплатити? – запитав.
- Тисячу доларів, - відповів син.
Я дістав гроші й відрахував необхідну суму. А якби не працював за кордоном то де дома я би такі гроші заробив?
Ось так і виживаємо в цьому сатанинському світі. Точніше, доживаємо…
П.С. Намагаюсь хоча б щось змінити в цьому світі та
Вірно один розумний чоловік сказав: "Якщо в тюремній камері і проб"єш головою стіну то... то опинишся в іншій камері!"

[antik]

Щойно зателефонував колега, з котрим там працювали. Металобаза закуповує "Шредер" - верстат котрий перемелює дроти на труху а електромагніти відловлюють метал. Це означає що там оператором буде місцевий а українців звільнять. Прогрес? Так!
А що, якщо у нас відкрити подібну металобазу й встановити знайомі верстати?
А прогорите! Чому? А поляк виставить більшу закупівельну ціну отож дроти повезуть до нього. У нього суперсучасний вестат, котрий замінює шість українців отож…
Наші політики оголосили якусь видимість реформ отож у нас можна відкрити лише магазин, ресторан, автомийку, міні цех, тощо…
Колись Генрі Форд у власному гаражі сконструював авто. Через сім років на його заводі ті авто масово сходили з конвеєра!
Ось полюбуйтесь які підприємства без проблем відкриваються й які суперсучасні товари без проблем виготовляються у колись комуністичному Китаї:

А ми коли так зможемо?

[Фрося]

А ми коли так зможемо?

А ти пробовал? или ОБС сказала,что невозможно,значит невозможно.

А що, якщо у нас відкрити подібну металобазу й встановити знайомі верстати?
А прогорите! Чому? А поляк виставить більшу закупівельну ціну отож дроти повезуть до нього. У нього суперсучасний вестат, котрий замінює шість українців отож…

Если при начале пути ти опускаешь руки,то да,и поляки виновати и весь мир..
Для такого верстат нужни деньги,может біть партнери,ну и возможность получить ссуду в банке.