"Леді та джентльмени, пані та панове, друзі мої! Настає час доленосних випробовувань. Наші союзники поділилися зі мною супутниковими фотографіями великої кількості російської військової техніки на наших кордонах. Їхні розвідники, котрих чимало в оточенні Путіна доповідають що, як співається в тій пісні "Вчера в палате номер семь один рехнулся насовсем - кричал даёшь Украину и санитаров бил!"
Іншими словами, кремлівський диктатор остаточно з’їхав з глузду - планує захопити Україну до настання потепління. Вороги знають, що усі п’ять наших арсеналів злетіли в повітря, ракети та літаки ми ще при колишніх керманичах віддали Росії в обмін за дешевий газ, усю іншу військову техніку наші можновладці розпродали а достатньої кількості сучасної так і не виготовили. Більше того: за 30 років Незалежності не побудували жодного патронного чи снарядного заводу! В результаті наша військова техніка розпродана, армія розвалена, захищатись проти ворожої армади нам практично нічим. Якщо робити вигляд, що ми нічого не помічаємо, нехтуємо попередженнями наших союзників то ворог зітре з лиця землі наші міста та селища, знищить сотні тисяч наших громадян!
З огляду на вищевказані плачевні факти наказую:
"Оголосити військовий стан, оголосити мобілізацію, економіку перевести на військові рейки. Створити тероборону, роздати населенню всю наявну зброю. Росіяни планують наступ зі своєї території, а також з Криму та Білорусії отож пропоную цивільному населенню прилеглих до зони бойових дій територій евакуюватися з усім цінним. ЗСУ в зоні ворожого наступу замінувати мости та дороги, викопати окопи та протитанкові рови. Я ж в свою чергу попрошу у союзників якомога більше озброєнь - від джавелінів та стінгерів до високоточних гармат та систем залпового вогню. Україна в небезпеці! До зброї, брати та сестри!
………………………..
І ось в результаті прилеглі до Росії, Криму та Білорусії території опустіли – там лише військові. Одна половина біженців за кордоном, друга – в західних областях України. Гривня знецінюється. Усі гроші йдуть на закупку озброєнь, оборонку та виплату зарплат військовим. Державна скарбниця порожня. Назріває суспільно-економічна криза а Захід кредитів більше не дає - мовляв самі вирішуйте свої проблеми. От якби у вас сталося стихійне лихо, кривава війна – тоді інша справа!
А час спливає, економіка щомісяця втрачає 7 мільярдів доларів! А кремлівський карлик все не нападає. Союзники повідомляють остаточну дату нападу – 16 лютого. Пізніше нападати безглуздо тому що – потепління перетворить дороги в непрохідні болота.
Та ось минуло 16 лютого, 17 минуло, 18 минуло, 19 минуло а нападу все нема. Значить не буде ніякого нападу, хуйло блефує.
З огляду на цю обставину я вдруге звертаюсь до нації:
"Леді та джентльмени, пані та панове, друзі мої! Кремлівський карлик блефує а ми тим часом щомісяця втрачаємо 7 мільярдів доларів. Оголошую демобілізацію, знімаю військовий стан, біженцям наказую повернутися у свої домівки. ЗСУ наказую засипати окопи та протитанкові рови, мости та дороги розмінувати, зброю здати. Форму теж. Наприкінці 23 лютого доповісти про виконання наказу!"
Нервово виснажений падаю на диван, наливаю склянку віскі й сам собі кажу: - Накуа я дурний поліз в Президенти. Накуа мені були ті передвиборчі перегони із Зеленським. Нехай би той клоун переміг а я пожив би собі спокійно. Подивився б як би він розрулив цю ситуйовину…
