Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 02 вересня 2024, 22:07

З роками приходить життєвий досвід, розуміння істини: в наших краях добро перемагає лише в казках. Ще у XIX столітті британський філософ Томас Карлейль дійшов висновку: "Всяку революцію замислюють романтики, здійснюють фанатики, а користуються її плодами пропащі негідники".
Раз так, то безглуздо витрачати зусилля, щоб плоди твоєї перемоги пожинали мерзотники. От й сиділи люди тихо. Хто боровся за правду - згинув, хто умів спритно пристосуватись – вижив. Аналізуючи пережите я дійшов висновку до котрого доходять усі українці: "качати права" у нас безглуздо.
Якщо раніше мою поведінку можна було описати словами пісні із репертуару групи "Машина часу":
Ты стал бунтарём и вздрогнула тьма!
Весь мир ты хотел изменить…"
То сьогодні вже іншим куплетом тієї ж пісні:
"Теперь ты устал и тебе всё равно
Как жизни остаток прожить...
И тут на тебя все похожи давно,
Кого ты хотел удивить?"
Нічого дивного - у нас здавна в крові рабська покірність всякій владі. І це, знаєте, з одного боку мудро. Виступиш проти - не тільки постраждаєш але й станеш в очах обивателів диваком, посміховиськом. Таким же як і я...
Колись я був романтиком, юнаком вороже настроєним проти безбожної влади. Після пережитого поступово дуже змінився - став звичайнісіньким пересічним українцем. Мене не зламали радянські виправно-трудові табори, а зламала… наша довбана дійсність!
Уінстону Черчілю приписують вислів: "У того, хто не був радикалом в юності, немає серця. У того, хто не став консерватором в старості, немає розуму". Ходять чутки, що не він це сказав але вислів таки правдивий.
Був я у Києві на Майдані 2014. Хотів виступити та помітив, що чужим там слова не дають. Оратори займаються популізмом - обіцяють те, що люди хочуть чути. Чужого, яким би він розумним не був в свою компанію там не пускають. Ось зараз війна. Політики урочисто обіцяють заглянути у ясні очі російського керманича й домовиитися про мир. З ким домовлятися? З дияволом? Та йому повірити - себе надурити! Про мир нам потрібно домовлятися з Богом. Господь не надурить.
Ісус вчив: "Не вливають вина молодого в старі бурдюки, бо бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а наливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде". (Матвія 9:17)
Мафіозі добровільно владу не віддадуть. Вкотре переставлять ліжка в борделі й назвуть це революцією. Сумно це все... :secret:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 06 вересня 2024, 20:40

Справи давно минулих днів. Епоха перестарілого Брежнєва. Виготовлення вибухівки.
Весь час мене не покидало бажання роздобути вибухівку для знищення усипальниці комуністичного ідола. Сталося так, що на складах підприємств я помітив хімікати необхідні для виготовлення вибухівки. Як же її виготовити? Вихід один: потрібно набути необхідних знань, отож записався в наукову бібліотеку й засів за книги. Хімреактиви виносив із підприємств вільно, адже охоронцями були свої люди, - працівники нашого відділу охорони. Таємно від усіх виготовляв тринітрофенол, оскільки цю вибухову речовину в домашніх умовах виготовити найпростіше. Просушив, змішав з аміачною селітрою та змолов. Вийшло близько 15 кг вибухівки під назвою амоніт. Однак, як дрова не спалахнуть без сірника, так і вибух не відбудеться без детонатора. Знову виникло питання: із чого виготовити цей пристрій?
Засів за книги та марно витратив час – кожен аркуш тоді ретельно перевіряла цензура. Щоправда були описи промислового виготовлення детонуючих речовин але для кустарного виробництва ті техтології були неприйнятними. Відчував, що вихід є і він доступний. Он по телебаченню показували як там, у "загниваючому, буржуазному суспільстві" ради досягнення волі молодий революціонер на мясомолці перемелює аміачну селітру з горючими добавками. Так і я ж так зробив! Але чим вони детонують свої пекельні машинки?
Якось випадково зайшов у господарчий магазин й побачив у продажу димові шашки для обкурювання садів. Тут же в голові з'явилась ідея: бертолетову сіль можна же видобути із хімічного складу димових шашок! Справа в тому, що суміші цього окислювача з горючими добавками широко використовували на вибухових роботах, доки не винайшли більш дешеві нітросполуки гліцерину, фенолу, толуолу та інші. З прочитаних книг знав, що у кінці минулого століття анархісти у замахах на царя використовували бомби виготовлені на основі бертолетової солі, але от рецепт суміші книги, на жаль, не повідомляли. Саморобні пристрої виготовлені "бомбістами" були настільки чутливими, що вибухали від удару об землю. Знову засів за книжки й відповідь було знайдено. Увечері кинув вміст димових шашок у кип'яток, а вранці бертолетова сіль лежала на дні каструлі. Просушив її. Залишилося тільки виготовити вибуховий пристрій, в якому вибух суміші бертолетової солі з порошком алюмінію здетонує основний заряд. Виготовив, випробував але… детонації не сталося. Виявилося, що я недостатньо просушив бертолетову сіль – мене піджимав час тому що…
Далі був арешт, закритий суд, українські та сибірські табори.
Прогрес не стояв на місці – у продажу зявилися комп’ютери, став доступним Інтернет. Погуглив і…
Саморобна вибухівка? Елементарно, Ватсон!
Ради цікавості скачав з Інтернету декілька рецептів вибухових речовин, компоненти для виготовлення котрих є в господарчих магазинах та аптеках. Купив усе необхідне та й виготовив. Провів випробовування за селом. Вибух сірникової, а згодом сигаретної коробки "кіси" ("кіса" – диперекис ацетону) справив неабияке враження. Майнула думка: може ще раз спробувати десь щось підірвати? За день же можна виготовити десятки кілограмів різноманітної вибухівки... Для виготовлення найпростішої навіть хімікатами дихати та руки бруднити не потрібно. Аміачна селітра та цукор є ж у вільному продажу. Потрібно лише ці компоненти подрібнити, змішати у відповідній пропорції, помістити ту "сахаруху" у посудину й здетонувати "кісою". Якщо ж змішати аміачну селітру із порошком алюмінію тоді це амонал. А втім, рецептів там безліч...
Подумав: колись було бажання та не було можливості а зараз навпаки… Сказав сам собі вголос: - А толку? Усе ж залежить від свідомості людей. Якщо вони нормальних слів не розуміють, то терором їх тим більше не переконаєш... :secret:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 10 вересня 2024, 10:41

Про минулу війну:
"Матрос Черноморского Флота". (Г.Е.Замиховский)
"Собрали нас в Севастополе четыре тысячи матросов - добровольцев. Собранных "с миру по нитке" винтовок - "трехлинеек" хватило только примерно для 50% матросов. Пообещали выдать оружие по прибытии на фронт, да видно забыли. Многие уже получали оружие из рук раненых или забирали у убитых. Так было...
Патронов у нас было мало, гранаты выдавались по две штуки на отделение, с указанием беречь их, и расходовать, только если на нас пойдут танки противника. Каждый день, на своей крови мы учились воевать на суше. Никто не пришел и не объяснил как окапываться и так далее...
После сдачи Керченского полуострова мы все понимали, что вскоре, немцы, всей своей силой обрушатся на Севастополь. Начиная с первого июня, немцы бомбили без перерыва и круглосуточно обстреливали из тяжелых орудий, а где-то с 5-го июня, мы уже своих "сталинских соколов" в воздухе фактически не видели. Небо было черное от немецких самолетов. Помню свои доклады в те горькие дни: "Сектор 18 - вижу сто немецких самолетов, сектор 22 - вижу семьдесят немецких бомбардировщиков". Они нас просто с землей ровняли. От этих бомбежек люди сходили с ума в буквальном смысле. Становилось жутко. Весь город пылал от огня пожаров, горизонт утонул в дыму. Те несколько наших бойцов, которых ранило при бомбежках в первые дни штурма, "вытащили счастливый лотерейный билет", - их успели эвакуировать, и одного из них, выжившего, я встретил после войны. С воздуха сыпались листовки, почему-то отпечатанные на больших листах красной бумаги, с призывом "перебить жидов-политруков и сдаваться в плен". По всей линии фронта немцы установили громкоговорительные установки, и с утра до вечера зачитывали списки бойцов попавших к ним в плен, с указанием воинских частей этих бедолаг. А потом выступали солдаты попавшие в плен и склоненные к измене. Приглашали в плен. Мол - "есть водка, селедка, колхозов нет, жизнь - "малина", переходи к немцам ребята, иначе всех вас в море, как слепых котят потопят"...
В Симферополе были устроены публичные дома для немцев. Работали там девушки добровольно! Так немцы, привозили к передовой проституток, и те "завывали" проникновенными голосами по громкоговорителю: "Ванечка, иди ко мне, ты нужен мне живой". И гармошка играет... На многих такая пропаганда действовала удручающе.
Примерно до 15 июня наша оборона еще стойко держалась. А потом... Артиллерия замолчала, снаряды кончились. А немецкие пушки бьют и бьют. Танков у нас нет, а у немцев уже было достаточно много танков... Я видел воронки от немецких снарядов до 15 метров глубиной... Многие были деморализованы и духовно сломлены. Где слова найти, чтобы рассказать что там происходило! Когда наступали редкие минуты затишья, мы не могли уже поверить, что нас не бомбят и не обстреливают! А потом снова - бомбы, бомбы... Наши ушные перепонки казалось, вот-вот лопнут. Голова "разрывалась" от воя немецких бомб...
Когда 17 июня немцы захватили 30-ю батарею и вышли к Инкерману и к Сапун-горе через третий сектор обороны, стало ясно, что это конец. Нас свободно обстреливали из минометов и даже доставали пулеметным огнем. Все наши зенитные орудия к тому времени были уничтожены. Вечером 19 июня мы получили приказ покинуть Северную сторону и перейти в Южную бухту, где формировалась сводная пехотная бригада из тыловых частей флота. Там были укрепления еще времен Крымской войны. У нас один командир напился и отказался идти вместе со всеми. Боялся из блиндажа вылезти. Симановский только плюнул в его сторону... Разместили нашу роту в здании бывших мастерских флота, начался минометный обстрел и меня ранило восемью осколками мины.
Ребята вынесли меня на плащпалатке. Я попал в госпиталь в Камышовой бухте, который находился в бывших ангарах гидросамолетов ЧФ. А мой товарищ Исаак Литинецкий, попал в Инкерман. После войны, я работал с ним в одной больнице, и вот что, он рассказывал о своей госпитальной доле. Его отправили в 47-й медсанбат в Инкерманских штольнях "Шампанвинстроя". Что он видел там, может сравниться только с преисподней. Без преувеличения - ад... Тысячи искалеченных раненых бойцов в полутьме... Шум страшный. Люди умирают в дикой агонии, смрад, крики, стоны, проклятья... На одну кровать ложили по три человека. Зловоние неописуемое. И никакой надежды. Воды нет, давали в день по бутылке шампанского с инкерманских винных складов по два сухаря и по банке рыбных консервов на троих раненых... Он был в числе последних раненых, которых успели загрузить на лидер "Ташкент".
Тяжелораненых обычно грузили в трюмы кораблей, а легкораненых размещали на палубе. Кто-то спросил матросов из экипажа, откуда мол такой порядок размещения раненых? Ответ был предельно ясным: "Если корабль потопят, тяжелые все равно не выплывут, а легкораненый - хоть за доску ухватится и может продержится на плаву, до подхода помощи". Вот такие реалии... Мне раздробило бедро и кости таза, я сходил с ума от невыносимой боли, а обезболивающие медикаменты в госпитале кончились...
Несколько раз меня осматривал главный хирург Приморской Армии Валентин Соломонович Кофман, приезжавший на консультации с Инкермана. Он сказал, что если мне сделают операцию в условиях санбата, - я не выживу. 26 июня на обходе врач приказал меня готовить к эвакуации. На территории бывших ангаров, лежали на носилках тысячи раненых. Пришел лидер "Ташкент", причалил у стенки, пополнение прибывшее на корабле сошло на берег, и вскоре, началась погрузка раненых. Но одновременно с ней, немцы начали бомбить бухту. Примерно через полчаса, "Ташкент" отрубил "концы" и ушел в море. Мы лежа в кузове только матерились, а некоторые - проклинали весь белый свет, страдая от своей беспомощности и горькой судьбы... Водитель наш, то ли погиб во время бомбежки, то ли сбежал. А из нас даже ползти никто не может! Снова начали бомбить, одного из раненых очередью с самолета задело. Он уже до смертной минуты был без сознания, так что смерть его была, как бы сказать, - легкой.
Кричим о помощи, подбежали два матроса, спрашивают: "Кто же вас братишки бросил?" Один из них сел на водительское место, машина долго не заводилась. Отвез обратно в госпиталь, спас нас от неминуемой гибели. Мест внутри уже не было. Положили снаружи, рядом с сотнями таких же несчастных. Уже никто не подходил к нам, некому было даже раны перевязать. Два раза была сильная бомбежка. Бомбы разрывались в гуще людей, только носилки в воздух вместе с людьми взлетали...
А потом артобстрел... В кошмарном сне не увидишь такого! Кто из раненых мог ходить - побрели в сторону моря. А мы... 29 июня я увидел, как вдоль рядов носилок идет Кофман и дает указание кого из раненых отправить на эвакуацию. Подошел ко мне, и приказал немедленно отправить. Кто живой был сразу духом воспряли. Неужели наши корабли прорвались в Севастополь?!? Пришли грузовики, где-то машин двадцать. Но повезли нас не в порт, а на аэродром в Херсонес, на южный участок обороны. Аэродром на Куликовом поле уже "приказал долго жить". Пока ехали, нас снова бомбили. И снова лежал я на носилках, и смотрел на небо, закрытое немецкими пикировщиками и ждал каждую секунду, когда меня разорвет бомбой в клочья... Добрались на аэродром в Херсонесе и сердце мое разорвалось от жуткой тоски и отчаяния. На летном поле лежало несметное количество раненых!. Они лежали здесь уже несколько дней, без воды, пищи, и без какой-либо медицинской помощи... Все... Амба... Летное поле, днем, методически обстреливалось немецкой артиллерией. Трупы уберут в стороны, воронки на взлетной полосе землей засыпят. Вот так и лежали, ждали смерти своей. Из ран моих белые черви выползают... В руках я сжимал маленький мешочек с документами, медалью и трофейным "парабеллумом" внутри. Знал, что если немцы прорвутся к Херсонесу, придется стреляться, - еврею в плену не выжить... А сил жить уже не было. Наступила апатия, когда уже относишься к своей жизни с полным безразличием. Санитары пьяные по полю бродят, рядом, на херсонеских складах, - тоже все пьют, ожидая неминуемой трагической развязки. Политрук - летчик, проходил между рядами носилок и громко говорил: "Ребята держитесь! Родина нас не бросит!"... Некоторые верили в это, до своей последней минуты. Рядом со мной товарищ скончался, так я его бушлатом накрыл... Отдал братишка швартовы у своего последнего причала…
Вывозили раненых всего две эскадрильи транспортных "дугласов" из полка ГВФ. Прилетали ночью. Самолет мог взять на борт двадцать пять человек. Летчики шли по полю, а рядом с ними шли молоденькие солдаты - армяне, из батальона БАО. Летчик указывал пальцем кого загружать в самолет. Сколько тысяч глаз с надеждой и болью смотрели на летчиков... Вам этого не понять... Они прошли уже мимо меня, вдруг пилот развернулся и говорит, показывая на меня рукой - "Вот этого морячка, в тельняшке, забирайте. Ага, вот этого". Неужели меня?! Когда меня несли к самолету, молоденькие солдаты-носильщики плакали, они уже понимали, что у них, шансов вырваться из этого ада нет. Загрузили в самолет 26 лежачих раненых и еще человек десять, которые могли ходить. Самолет не мог набрать высоту, выкидывали из него ящики, носилки, вещмешки, вышвырнули все что могли. Взлетели... Взяли курс на Новороссийск, подлетаем к нему, а над городом - идет бой зениток с немецкими "юнкерсами". Повезло, в нас не попали. Я лежал возле места бортстрелка, он меня угостил шоколадом из бортпайка. Впервые за последние пять дней я что-то поел. Подарил ему на память и в благодарность пистолет. Приземлились в станице Кореновской. Казаки встречали севастопольцев хлебом-солью. Нас, вынесли из самолета, я лежал на земле и рыдал беззвучно. Напряжение всех этих страшных, жестоких, последних моих севастопольских дней было непосильным... После пережитого кошмара... Станичники разобрали нас по домам. Отмывали нас, - грязных, заросших, изможденных голодом и ранениями. А через пару месяцев, они, немцев, так же, хлебом-солью принимали. Пойми здесь что-нибудь!...
До середины августа привезли из Новороссийска еще несколько десятков моряков, спасенных на кораблях и на подводных лодках в первых числах июля. От них мы узнали всю правду о агонии севастопольского гарнизона... Было страшно больно и жутко осознавать, что все мои друзья погибли или попали в плен. И эта боль, не оставляет меня всю мою жизнь... Но никто не обвинял Петрова или Октябрьского, мы даже не могли представить, что эти, любимые всем Севастополем, люди бросили своих солдат. Откуда мы, простые матросы, могли знать что произошло на самом деле?.. Это уже в 1961 году, когда в Севастополе собрали почти две тысячи участников обороны города, я узнал такое!!!, что до сегодняшнего дня не могу простить тому же Октябрьскому, совершенного им поступка. Считаю, что он нас предал...
Девяносто тысяч человек немцам на растерзание отдали!... Тридцать тысяч раненых бросили!. Советских людей бросили, проливших кровь в боях... Песню я любил: "Последний матрос Севастополь покинул"... Сколько матросов на берегу на съедение врагу оставили?! Для меня, до 1961 года адмирал Октябрьский был символом флота и эталоном мужества.
Я не буду судить Петрова, светлая ему память, он пехотинец и сделал то, что сделал. Он был хороший солдат и достойный генерал. Мы гордились тем фактом, что нами командует Петров. Но, я сейчас говорю не о боевых заслугах конкретного человека, а о совершенно других понятиях. Есть офицерская этика... Есть кодекс поведения, наконец... Сына-адъютанта Петров не забыл вывезти. Когда подводная лодка "Щ-209", в надводном положении ждала, пока на шлюпке сына Петрова с берега переправят, команда баграми и сапогами била по рукам и головам подплывавших к лодке раненых матросов, которые, в последней надежде спастись, пытались попасть на лодку. Их назад в воду, на смерть, сбрасывали, - перегруза боялись. Вспоминал ли Петров перед своей смертью, как на его глазах тонули герои Севастополя? Он все видел, он в это время в рубке стоял.
Служил на этой лодке офицер, который еще тридцать пять лет тому назад, в своих записках, эту ночь описал подробно... Хотите фамилии свидетелей? Я назову. И тех, кто эту историю на следующий день, из уст экипажа слышал еще можно найти. Живет здесь неподалеку подводник с лодки "Д-4". Да и бывший командир погибшего в Севастополе эсминца "Свободный" Иосиф Чверткин написал об этом, и вообще о войне на Черном море всю правду, да только кто издаст его книгу?
Еще раз повторяю, я Петрова не осуждаю... А вот Октябрьский!... Он же моряк! Он не имел право покинуть город! Капитан не покидает тонущий корабль. Он был обязан остаться... Мы же ему верили...
Есть такое святое понятие, как флотское братство. Флотские традиции. В госпитале ребята рассказали, что уже с 30 июня, каждый транспортный самолет на аэродроме в Херсонесе брался с стрельбой и рукопашным боем, все спасали свои шкуры, ладно, - свои жизни, о погрузке раненых уже никто не думал. Редкому счастливчику из раненых повезло попасть на последние рейсы. А вице-адмирал, комфлота Филлип Октябрьский улетел... Кто расскажет, что чувствовали тысячи голодных и израненных бойцов на скалах Херсонеса, когда немцы сверху закидывали их гранатами, да на головы мочились. Вы даже не представляете всю бездну отчаяния и черной убивающей тоски, которую пришлось испытать людям, брошенных своим командованием и обреченных на смерть и плен.
А комиссар флота Кулаков, вдохновитель наш идейный. Узнал меня на послевоенной встрече, подошел. Помнил он меня по одесским боям, - нас, моряков отличившихся в атаках, тогда ему лично представляли. Говорит мне: "Привет комсорг!" Взгляд мой увидел, сразу на часы смотрит - "Пора обедать" и отчалил. А я многих других комиссаров помню, которые с винтовкой в руках, с нами вместе в атаку ходили и пулям не кланялись.
Не постеснялся адмирал, после войны, себе звезду Героя на китель повесить... Я все бы понял и простил, если бы был у этих "полководцев" готов план эвакуации защитников города, но немцы его, скажем, - сорвали и не дали осуществить. Война, что поделать... Но когда до нас, бывших севастопольцев дошло!, что никто и не думал нас спасать!... - как потом видеть эти "личности" в расшитых золотом мундирах? Уже 20 июня мы все понимали, что шансов отстоять город нет. Одними штыками и своей геройской кровью, мы немецкую технику не остановили бы... Тогда, на встрече, в 1961 году, люди вставали в зале с мест и спрашивали прямо у сидящих за длинным столом, на сцене, наших бывших руководителей обороны: "Почему нас предали? Почему нас бросили?"
Октябрьский с трибуны: "Успокойтесь товарищи. У нас был приказ Сталина и Буденного оставить город, с целью организации эвакуации оставшихся защитников, морем на Кавказ".
Чекистов и политотдельцев вывезли... Ценные кадры, которые решают все. Я не обвинитель. У каждого своя правда, да и вообще, кому эта правда сейчас нужна? Я свое личное мнение никому не навязываю. Для кого-то Октябрьский может и герой, а для меня... Мы, на послевоенных встречах спорили, обсуждая поведение Октябрьского в июле 1942 года, кто-то говорил, что командующий флотом был обязан находиться в штабе флота в Поти и нечего ему было в осажденном городе делать. Ладно, о мертвых или ничего, или только хорошее.
Сидим тогда на встрече, большинство в затрапезной одежке, потертых пиджаках, стоптаных ботиночках. Многие прошли через плен, а потом у них жизнь не особо заладилась, времена-то какие были... Октябрьский увидел как мы одеты, приказал всех одеть в парадную флотскую форму и выдать по солидному денежному подарку. Многие приняли. А некоторые, не смущаясь, сказали: "Мы не девки, чтобы с нами заигрывать, нам этих подачек не надо. Вы бы лучше, товарищ адмирал, в сорок втором о кораблях для эвакуации позаботились, тогда бы мы сейчас в обносках не ходили".
И пусть вам не говорят, что не было ни кораблей, ни возможности спасти севастопольский гарнизон. Могли нас выручить. Были корабли и на Тамани и на Черном море. И даже не "тюлькина флотилия". Если бы захотели, и самолеты бы нашли, чтобы прикрыть эвакуацию с воздуха. Я знаю одно, немецкие генералы в Сталинграде тоже имели возможность сбежать на самолетах, но остались со своими солдатами. Другое понятие о чести офицера... Даже у таких зверей и нелюдей, какими были немцы... И своих в 1944 году, немцы из Севастополя вывезли почти всех, только восемь тысяч в плен всего попало". :facepalm2:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 13 вересня 2024, 21:59

Русский историк В. Н. Татищев, точно предвидя день своей кончины, накануне смерти велел вырыть себе могилу, исповедовался и причастился. При этом он вовсе не был болен.
А. М. Горький вспоминает случай с Пименом Власьевым: «Как-то в субботу помылись мы с ним в бане и пошли в трактир чай пить. Вдруг Пимен, глядя на меня милыми глазами, говорит:
– Постой-ка.
Рука его, державшая блюдечко, задрожала, он поставил блюдечко на стол и к чему-то прислушался, перекрестясь.
– Что ты, Пимен?
– А видишь, мил друг, сей минут Божья думка души моей коснулась, скоро Господь позовет меня.
– Полно-ка, ты такой здоровяк!
– Молчок, – сказал он важно и вместе с тем радостно. – Не говори, я знаю.
В четверг его убила лошадь».
Основатель френологии Лафатер перед смертью ни с того ни с сего, поскольку он был в полном здравии, удивил всех, сказав:
– А вот знаете, я скоро помру и помру по глупому, не естественной, природой обусловленной смертью, а приму ее от низкого злодея, движимого животными инстинктами.
Через несколько дней он был убит пьяным солдатом.
Тоже самое было с премьер-министром России П. А. Столыпиным.
Поэт-философ Г. Сковорода тоже не болел, когда сказал:
– Завтра я умру.
Поэт сам себе вырыл могилу, затем вернулся в хату, переоделся во все чистое и скончался.
Или такой пример. Перед авиакатастрофой авиалайнера ТУ-134, на котором разбилась футбольная команда «Пахтакор», администратор команды М. Талибиджанов составил полный список своих кредиторов, чего раньше никогда не делал. При этом он не скрывал, что предчувствует гибель.
Игрок Виктор Чуркин, никогда раньше не наводивший порядок перед поездкой, перед роковым полетом привел дом в идеальное состояние, как бы не желая, чтобы кто-либо, когда его не будет, увидел беспорядок в его квартире.
А некоторые игроки и тренеры по разным причинам отказались от полета.
В. Кокс, математик из США, изучал статистический материал, связанный с авариями и крушениями. Выяснилось, что всякий раз при крушении пассажиров на поезде было меньше обычной нормы.
П.С. Навіщо я витягнув ці факти з Інтернету й закинув сюди? А потрібно прислухатисяя до свого внутрішнього стану. Душа ж передчуває біду але от словами попередити не може.
Розповідав колега про свого брата, котрий воюює "на нулі". Одного разу в бліндажі йому стало погано, розболілося серце.. Каже до присутніх: - Хлобці, у мене дуже недобрі передчуття - тікаємо звідси. Тільки відбігли - в бліндаж "приліт". Там де ми щойно були - воронка!
:secret:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 14 вересня 2024, 20:47

Хочеться ще раз повернутися до: «Как-то в субботу помылись мы с ним в бане и пошли в трактир чай пить. Вдруг Пимен, глядя на меня милыми глазами, говорит:
– Постой-ка.
Рука его, державшая блюдечко, задрожала, он поставил блюдечко на стол и к чему-то прислушался, перекрестясь.
– Что ты, Пимен?
– А видишь, мил друг, сей минут Божья думка души моей коснулась, скоро Господь позовет меня.
– Полно-ка, ты такой здоровяк!
– Молчок, – сказал он важно и вместе с тем радостно. – Не говори, я знаю.
В четверг его убила лошадь».
Чому Пімен сказав останні слова важно і разом із тим радісно?
А тому, що розумні, допитливі люди давно знають істину: смерті немає а є перехід душі в інший стан. Помирає лише тіло але свідомість, пам"ять про пережите не помирають. Людина завжди вільна поступати як хоче але за все доведеться дати відповідь в день тілесної смерті. Якщо прожив життя праведно то тілесна смерть в радість.
Розповідав товариш, котрий значно старший за мене: - Якось дома стало дуже зле, серце страшенно розболілося. Приліг на диван. Аж тут… я став легший за пушинку, побачив себе на диваніі. І таке блаженство, спокій, досі нечувана музика... І я лечу через темний тунель до світла. Світло все ближче. І тут лагідний голос: - Хочеш залишитись тут?
Я: - Так у менеж п’ятеро літей!
І ніби хтось невидимий різко натиснув на гальма.
Відкриваю очі: біля мене перелякана дружина, лікарі "швидкої"…
Американський лікар Джо Моуді написав книгу в тему, котра стала бестселером. Спочатку він слухав дюдей, котрі пережили клінічну смерть. Ті бачили згори своє тіло на операційному столі, переповідали слова лікарів. Щоб пересвідчитись що щей феномен справді існує, він на шафах операційної зробив написи, котрі можна побачити лише згори. І, о диво, витягнуті із стану клінічної смерті називали прочитані згори ті написи. Цікаво, що глухі чули розмови лікарів, а сліпі бачили ті написи тільки от при поверненні в тіло сліпі знову поверталися до тілесного життя сліпими, глухі – глухими.
Чув свідчення: один в стані клінічної смерті бачив як душі грішників провалюються в пекло – туди "де плач та скрегіт зубів" а душі праведників відлітають в рай до Бога.
Цікаво, що з двох тисяч померлих душі лише п’ятдесяти праведників відправилися в рай. Це 2,5% (!)
Вірно сказано: Матвія 7:13-14 "Входьте вузькими ворітьми, бо широкі ті ворота й широка та дорога, що ведуть до загибелі, — і багато є тих, які ними входять, але вузькі ті ворота й тісна та дорога, що ведуть до життя, — і мало є тих, хто їх знаходить".
Те ж саме свідкує й інший Апостол: "А коли праведний ледве спасеться, то безбожний та грішний де зможе з'явитись?" 1 Петра 4:18
:secret:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 16 вересня 2024, 22:17

Є знання котрі ваш мозок осмислити не може. Про що це я? Окрім матеріального світу в котрому можна все побачити, пощупати, продати, купити є нами невидимий світ ангелів та бісів. І є спеціалісти (Майстри) котрі уміють користуватися послугами незримих владних істот із потойбіччя.
От у Вас щось цінне таємно вкрали чи позичили й не хочуть повертати. В матеріальному світі ви звернетесь до правоохоронців чи рекетирів.
Та є й інші методи:
Заставить вернуть взятое
Нужна тряпка с менструальной кровью, кровь зарезанной курицы, сердце быка, печень цыпленка.
На земле чертится круг острым колом осины. В круге чертят звезду. В середине звезды раскладывают сухую траву, затем мертвое (сухое) дерево, порубленное в щепки, и все вышеперечисленное поджигают.
Читать заклинание следует только тогда, когда хорошо горит огонь. После прочтения заклинания уходят, но возвращаются ночью, чтобы набрать в мешок золы. Этот мешок подвешивают на дерево.
Все, что у вас взяли, вернут вне всякого сомнения.
Там далі заклик темних духів. Хоча, по правді, чинити так - гріх. Чому? А тому що " ...І прости нам борги наші як і ми прощаємо винуватцям нашим..." (С)
Не вірите? А дарма - я в молодості неабияк постраждав від чорнокнижників із КДБ. (5 років сибірських таборів)
В моєму випадку там була мотузка самогубця... :secret:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 19 вересня 2024, 21:50

А хочете порозмовляти з Ангелом? (Ангели - посланці Бога)
Ні, це не магічний ритуал. Зовсім ні! Це випробовування котре Ісус успішно пройшов. Хочете перевірити себе?
Що для цього потрібно зробити?
Потрібно усамітнитися - себто закритися від цивілізації (вимкнути телефон, не вмикати радіо, телевізор, нікуди не виходити.) Ваше головне заняття - піст та молитва. На сороковий день у ваші двері постукає мила дитина. І таке це дитя гарне, таке розумне - дасть відповіді на усі ваші питання. Але... Але потрібно бути дуже-дуже пильним. Чому? А тому, що до вас може прийти диявол й спокушувати усіма благами цього світу. Ось як це було колись:
Матвія 4:1-11.
"…Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав. І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів.
І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!
А Він відповів: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.
Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму, та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги.
Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!
Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхню славу, та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!
Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!
Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому".
П.С. Витримаєте спокуси принадами світу цього? Ні? ;)
І ще одне: Ангел або спокусник можуть прийти раніше. Себто не обов"язково на сороковий день... :secret:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 22 вересня 2024, 18:00

Із книги спогадів:
Людське товариство миттєво розшаровується на класи.
1984. Нарешті в Улан-Уде формують етап у табір. Із кожної камери викликали по одному-два в'язні. Зібрався великий натовп незнайомих людей. І тут я спостеріг, як миттєво людське товариство розшаровується на класи. Усього декілька секунд тихо. Аж тут: "Ты чё, сука, бык, по ногам ломишься?!" Почулися звуки ударів.
Другий голос "Совсем расчувствовались, пидараски!" Звук удару.
Третій голос "Правильно! А то забыли свое стойло! Получай, гад!" Звуки ударів.
І от їх уже троє. Знайомляться. До них підходять однодумці. За хвилину бажання за рахунок інших жити ситніше та веселіше об'єднало підлих людей у вовчу зграю. Простих в'язнів набагато більше, але там кожен тремтить сам за себе. Подумалось: як же швидко у нас з'являються вожді й як же просто у нас захопити владу. Ось так, як ця сволота у камері жменька комуністів захопила владу у величезній імперії й брехнею та терором її утримує.
Новоспечений блатний підійшов до хлопця, котрий тримав зошит - Дай чистый лист бумаги!
Той відмовився: - Здесь все листы исписаны.
Блатний вихопив зошит із рук. Вирвав декілька аркушів та й кинув бідоласі в обличчя. Вдарив кулаком у ніс, ногою - по тулубу. Просичав: - Убью на зоне, с-сука!.
Основна маса мовчки спостерігала цю сцену – кожен тремтів за власну шкуру. Ото, - думаю, - ще в табір не прийшли, а кулак вже гуляє…
От і все – влада захоплена. Проводь масові репресії – ніхто слова проти не скаже. Жити кожному хочеться тому що…
Один із новоспечених блатних підійшов до мене: - Снимай пиджак!
Подає майже новий: - Возьми взамен этот!
Я без жалю розпрощався із піджаком - завтра у таборі цивільний одяг примусять здати на склад й видадуть в'язничне вбрання. Та все ж яка причина такого дивного обміну? Став приглядатись. Невдовзі мій піджак блатні… порвали на шматки, підпалили й стали у алюмінієвій кварті варити чифір. Виявилось: матеріал мого піджака при згорянні не дає смороду та кіптяви. Ось чому він їм знадобився.
А чому я не виступив проти беспредєлу новоявлених блатних? А вже знав тому що: сам нічого не вдієш а як почнеш збирати команду спільників то скоро нарвешся на гнилу людину, котра розкриє твої плани новоспеченим блатним. Підбіжить той блатний вже до мене. Вдарить кулаком в обличчя, додасть ногою по тулубу й просичить звичне: - Убью на зоне, с-сука!
Дивився на оте все й розумів: ніхто із основної маси в’язнів мене не підтримає - кожен хоче без зайвих проблем пережити свій термін ув’язнення.
Та я от вже був раз рипнувся проти беспредєлу комуністичної влади. І ось де я, а де ті, що мовчали…
П.С. Сьогодні на просторах Інтернету море сюжетів на тему "Десантник (каратист, боксер) входить в "хату" (тюремну камеру.
Миттєво питання від пахана та його прислужників: Ти хто? За що? Ти хто по масті? і т. д.
І починають десантника (каратиста, боксера) чмирити (принижувати).
І тут колиній десантник (боксер, каратист) демонструє чудеса мордобою (силові прийоми). Через хвилину усі ті блатні на долівці корчаться від болю. Далі, за логікою подій, десантник заганяє борзого пахана під "шконку" до підарасів і сам займає його місце. Як заведено, прислужники колишнього пахана вмить стають служити переможцю. Основна маса в"язнів мовчки спостерігає ту "революцію" - для них зміна пахана нічого не міняє...
Кіно є кіно.
Насправді наш "десантник" (каратист, боксер) миттєво оцінює шанси перемоги і в залежності від обставин прикидається лохом. Його "баул" (торбу) "дерибанять" (ділять між собою пахан із слугами) а він мовчки спостерігає субординацію - хто чим дихає.
Чому? А розуміє: пахан той є таким же спортсменом як і він отож там шанси перемоги не будуть рівними - за свого впишеться прислуга а основна маса будуть мовчки спостерігати безкоштовну розвагу.
Коли все вляжеться, десантник під"їде до товариства пахана "на гнилій козі" - мовляв, я теж не пальцем роблений, у мене є тюремний досвід, заникані гроші, авторитетні та грошовиті кєнти на волі. тощо. Тут головне влізти в те товариство й здобути авторитет. А самому тим часом пильно роздивлятися хто у випадку чого яку позицію займе. Камера "хата" - це тимчасове житло з/к. Основний термін покарання кожен буде відбувати у ВТК (Виправно-трудова колонія).
Час йде, все міняється. Одні прибувають, інших "висмикують" на етап. Тут головне вловити момент коли шанси перемоги стануть реальними. Пахан помер чи його висмикнули на етап от десантник (каратист, боксер) й не упустить свій шанс :smoke:
В цій поведінці немає нічого дивного - так М.С.Горбачов і поступив. :secret:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 24 вересня 2024, 23:15

https://libruk.com.ua/users/22/#google_vignette
Погугліть в моїх спогадах: "Елоі, Елоі, лама савахтані?" (Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув?)
Там про найжайливіжий день мого життя. І про "хату (тюремну камеру) "блатних", безпрелєл...
П.С. Надивилися відосиків? Хочете скуштувати романтику блатного життя? :smoke:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 26 вересня 2024, 21:46

Путина за границей сопровождает сотрудник ФСО, собирающий за ним экскременты, — СМИ (видео)
https://focus.ua/world/518537-putina-za ... -smi-video
Путин пришел на ужин "Большой двадцатки" со своим термосом. https://tsn.ua/ru/svit/putin-priyshov-n ... 70130.html
А щоб ви подумали, якби запрошений вами гість прийшов до вас на гостину із сумкою для збирання калу, мочи та своїм термосом? :girl_hospital:
Для людей "знаючих" ("знахар" походить від слова "знати") в цьому немає нічого дивного. Біоматеріал людини (кал, моча, піт, слина тощо ) містять інформацію про людину. Маючи цей біоматеріал на людину можна магічно впливати. Для прикладу: освячена вода для порядної людини як бальзам на рани а на сатаниста вона діє як ладан на чорта. :secret:
Участники акции на Красной площади кричали "Встань и уйди".
В Москве на Красной площади двое участников арт-группы "Синий всадник" облили мавзолей Ленина святой водой. При этом они кричали: "Встань и уйди".
Акция продлилась около 15 секунд, после чего полицейские и неизвестный мужчина в штатском задержали мужчин и посадили в полицейскую машину с георгиевской ленточкой.
https://tsn.ua/ru/svit/v-moskve-mavzole ... 06169.html
П.С. Це ж як потрібно затуркати народ! В столиці раші поховали сатаниста й на могилі змайстрували трибуну з котрої кожного "комуністичного свята" вожді вітали колони зомбованих демонстрантів. :suicide_fool-edit:
Присудили 10 діб ув"знення: https://zn.ua/WORLD/dvoih-rossiyan-bros ... 4614_.html

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 28 вересня 2024, 10:39

Путин сравнил коммунизм с христианством, а Ленина – со святым:
https://risu.ua/ru/putin-sravnil-kommun ... tym_n88680
"Путин отмечает, что вера всегда сопровождала народ, даже в те годы, когда советские власти боролись с религией. "Но одновременно создавали новую религию. Коммунистическая идеология, она очень сродни христианству, на самом деле: свобода, равенство, братство, справедливость — это все заложено в Священном Писании, это все там есть. А кодекс строителя коммунизма? Это сублимация, это просто такая примитивная выдержка из Библии, ничего нового не придумали", - считает президент страны-агрессора" (С)
І "піпл" цей словесний понос "хаває". . :facepalm2:
https://panorama.pub/news/nalomal-drov- ... t-mavzolej
«Нельзя отрицать, что в украинском кризисе Ленин виноват не меньше, чем Пётр Порошенко, Владимир Зеленский или их заокеанские хозяева. Именно он создал это квази-государство и пришил к нему чужие территории. Получилось сродни монстру Франкенштейна, – сказал Путин. – В ближайшее время мы начнём избавляться от этой позорной страницы в нашей истории. Во многих российских городах до сих пор есть улицы и площади Ленина, а где-то ещё остались даже и памятники. От этого всего, конечно, надо избавляться, если мы не хотим стать Украиной» :facepalm2:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 28 вересня 2024, 20:23

Спадкоємець царського престолу хворів на гемофілію - хворобу, при котрій при пораненні кров не згортається, а тому кровотечу дуже важко зупинити. Справа в тому, що усі жінки роду імператриці здавна були носіями гемофілії але от хворіли тільки народжені ними хлопчики.
В 1904 році в Петербурзі з'явився неграмотний, брудний, але хитрий, підлий, розбещений, сексуально невгамовний мужик Григорій Распутін. Цей лицемірний чорнокнижник, творячи усілякі чуда та зцілення, вдало грав роль святого чудотворця. І багато хто вірили, що він - святий, посланець Божий. А тим часом агенти царської охранки збивались з рахунку, фіксуючи "жінок по виклику", котрі щоночі відвідували "чудотворця".
Цей "вовк в овечій шкурі" був справжнім професіоналом магічних наук, - вмів, втершись у довіру, використовувати людей для досягнення своїх егоїстичних цілей. І свого він досяг - проник у царську сім'ю та чародійством підкорив своїй волі, нав'язав свої думки, бажання. Знайшлось дуже багато підлих кар'єристів, котрі платили "старцю" величезні гроші, щоб той умовив царя призначити їх на високу посаду, прийняти вигідне їм рішення, отож руками імператора Російською імперією довгий час фактично керував неграмотний, властолюбний, корисливий, підлий чорнокнижник. В результаті сам монархічний устрій узагалі і царська династія зокрема, стали посміховиськом в очах народу. Цар Микола став самим нелюбимим царем із династії своїх попередників, й цим поспішили скористатись різноманітні революціонери.
Спостережливі люди запримітили закономірність: кожен, хто звертався до Распутіна за якоюсь послугою невдовзі бажане отримував, але пізніше доля поверталась так, що втрачав не тільки здобуте, а ще й до того сім'ю, посаду, гроші, своє добре ім'я, здоров'я...
Придворні царю говорили: "Якщо подібний вплив Распутіна у державні справи буде продовжуватись, то династії загрожує погибель, а Російській імперії - катастрофа". Та… всякий вельможа, якою би високою не була його посада чи заслуги перед Росією, після подібних заяв негайно потрапляв у немилість й втрачав своє місце.
Царя вмовляли: "Вижени Распутіна - замість нього ми в Росії знайдемо тисячі знахарів, здатних заговорити кров у царевича". Та "старець" настільки чародійством царську сім'ю підкорив своїй волі, що цар уже не звертав уваги на подібні поради. Це не дивно: я теж під впливом чорнокнижника із КДБ уже через три тижні не слухав розумних порад.
В народі ходили чутки, що Распутін є коханцем цариці:
В гордую нашу столицу
Входит он - Боже спаси! -
Обворожает царицу
Необозримой Руси...
Как не погнулись - о горе! -
Как не покинули мест
Крест на Казанском соборе
И на Исакии крест? (Н.Гумилёв)
Диявол дуже сильний. Це знали з давніх часів. Не дарма Ісуса первосвященики та книжники запитували: "Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце?"
Знатні, благородні люди з царського оточення розуміли, що Распутін фактично став самодержцем Росії, перетворивши помазаника Божого в слухняного, беззаперечного виконавця своєї злої волі, тваринних бажань. Нічого більше не залишалось, як фізично знищити негідника і троє високопоставлених придворних стали планувати вбивство.
Кожна людина передчуває біду, смерть, а чорнокнижник тим більше. Навіть звірі не позбавлені цього. Усі знають: щурі втікають із корабля, котрий має потонути, собаки виють перед покійником, змії та ящірки вилазять із нір та ведуть себе підозріло перед землетрусом.
"Старець" написав царю записку: "Я предчувствую свою смерть, и она близко. Если меня убьёт простолюдин, твой престол простоит века. Если же меня убьют люди знатного рода, твоя династия не продержится и два года".
Распутіна поїли отруєним вином, пригощали отруєними тістечками, але конячі дози ціаністого калію не діяли. Чому? Справа в тому, що чорнокнижники знають заклинання від отруєння. На заговорену людину отрута не подіє, а от ті, котрі намагались її отруїти, самі на протязі року загинуть і, що цікаво, не обов'язково від отрути.
Стріляли. Распутін упав. Корчився у конвульсіях. Затих. Серце не билось, пульс не прощупувався.
Із щоденника В.М.Пуришкевича - одного із убивць: "Чем околдовал ты, негодяй, - думал я, - и царя и царицу? Как завладел ты царём до такой степени, что твоя воля стала его волею; что ты был фактическим самодержцем в России, обратив помазанника Божьего в послушного, беспрекословного исполнителя твоей злонамеренной воли и твоих хищнических аппетитов. И стоя здесь над этим трупом, я невольно припомнил рассказ Юсупова о том, чем угощал царя, через посредство своего приятеля тибетского лекаря Бадмаева Распутин".
"Зачем ты, Феликс, - сказал как-то раз Распутин Юсупову, - не бываешь у Бадмаева, нужный он человек, полезный человек, ты иди к нему, милой, больно хорошо он лечит травочкой. Всё только травочкою своею. Даст он тебе махонькую, ма-хонькую рюмочку настойки из травушки своей, и у-ух! как бабы тебе захочется, а есть у него и другая настоечка, и того меньше рюмочку даст он тебе, попьёшь ты этой настоечки в час, когда на душе у тебя смутно, и сразу тебе всё пустяком покажется, и сам сделаешься ты такой добренькой, до-бренькой, такой глу-пенькой и будет тебе всё равным равно".
"Не этой ли настойкою, - думал я, стоя над трупом Распутина, - угощал ты в последнее время постоянно русского царя, отдавшего бразды правления над великой Россией и над своим народом Змею Горынычу, роковой для России женщине, супруге своей Александре Федоровне, возомнившей себя второй Екатериною Великой, а тебя, государь, приравнявшею к Петру III…"
Убивці торжествували перемогу, а тим часом "старець"… встав та й побіг, голосно погрожуючи: "Феликс, Феликс, всё скажу царице!"
Знову стріляли. Били по виску. Кинули з мосту в річку. Пізніше виявилось, що під водою вбитий ще дихав. Це сталось у грудні 1916 року. Через три місяці збудеться пророцтво "старця" - цар зречеться престолу, буде заарештований й у липні 1918 розстріляний разом із сімейством та прислугою.
П.С. Так чому ж конячыі дози отрути не спричинили смерті "старця"?
Знахарі знають ритуали від отруєння. Ось один із них:
В ложку збирають ранішню росу. Важлива обставина: на луг потрібно зайти босоніж, голову покрити хустиною чи кепкою. При тому всьому на Вас не повинно бути нічого металічного. І при збиранні роси читається заговір в котрому є такі слова:
Идут сорок святых в ряд,
Несут мимо меня яд.
Кто этот яд поднесет,
От сорока святых помрет.
Распутін не від отрути помер. В нього стріляли та ще й били гирею по голові. А отруйники таки справді на протязі року згинули... :secret:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 29 вересня 2024, 15:45

Жив у нашому селі дотепний, жартівливий чоловік. Він гнав самогон отож друзів у нього було багато. Одного дня він усіх їх запросив до столу й заявив: - А споримо, що ви не захочете пити самогон з банки, котру я зараз поставлю на стіл? Я буду пити а ви – ні!
Друзі здивовано переглядалися. Дивувалися: - Як таке може бути?
Господар виніс з комори трьохлітрову банку самогону, відкрив, опустив штани і… пополоскав у тому напої свій х.. (дітородний орган).
Налив собі й випив. Пояснив: - Мій х.. то є моє тіло отож мені після його полоскання пити самогон не огидно.
Друзі ошелешено кліпали очима. Звісно, ніхто із них до тієї банки навіть не доторкнувся. Програли, значиться, хлопці парі. :1:
Тоді господар виніс з комори другу банку, відкрив й поставив на стіл. Заявив: - От з цієї й пийте а я буду зі своєї.
Друзі випивали й реготали. Жарт вдався на славу.
Якось під час заробітків колеги у будівельному вагончику пропонували мені спробувати наркотик. Я завжди відмовлявся.
Одного разу повертаюся я з магазину. Не столі надпита пляшка спиртного і налитий «стопарик». Сергій до мене: - Де ти ходиш? Ми он вже випили по одній. Твій стопарик тебе он зачекався…
Я випив.
Якась така приємна теплота розлилася по тілу, втома зникла, з’явився веселий настрій, пробило на щирість й я «поплив» - став розповідати про жахи сибірських таборів. Помітив, що тема мною пережитого моїх колег не цікавить – вони балдіють від спостерігання як мене тащить…
Пізніше нехорошо було на душі - повірив у щирість колег й так проколовся… :sorry:
Тема підмішування у їжу чи напої потрібних препаратів відома з давнини. Воїнам перед боєм давали напої чи їжу з наркотиком й ті безстрашно йшли в бій. Й билися не відчуваючи втоми та болю.
Цікавий епізод описує Віктор Нікіпелов в спогадах «Институт дураков». В спецпсихлікарні КДБ він випадково помітив як лікарка сипле у тарілки з їжею якийсь порошок. Пізніше й на ньому проводили експерименти – під надуманим приводом закрили у окрему палату і годували окремо через віконечко у дверях. Лікарка викликала на розмови й щось записувала у зошит – досліджувала як міняється логічне мислення під дією того чи іншого препарату. При поверненні у загальну палату він помітив що… став програвати у диспутах. Себто став тупим.
Я школу життя пройшов: пригощали мене КДБісти різноманітними напоями, посадили закритим судом на 5 років. Всяке було.
Навіть у повсякденному житті вас можуть лагідно пригостити напоєм із клофеліном й пограбувати коли заснете. Це ще щастя якщо не переборщать з дозою і Ви проснетесь на цьому світі.
Дівчина Вас може пригостити приворотними чарами й ви у неї безтямно закохаєтесь. Так само й ворог може перетворити вас на щирого друга. (так зі мною й було). Вас можуть запросити в гості й коли ви роздягнетесь якісь чари таємно зашити у ваш одяг. І це ще півбіди якщо "на любов". Гірше якщо на смерть. :cray:
До чого я веду? А я про портфель у котрий під час закордонних візитів «калоносець» збирає випорожнення Пуйло. І про привезений з дому термос з котрого Пуйло п’є. Та не такий він простий той Пуйло як ви думаєте. Знає приказку: «В доме врага горек хлеб» от і страхується.
А Ви помітили як наші керманичі після зустрічі з Пуйлом вмить стають йому покірними та напрочуд тупими?
Не полінуюсь й ще раз процитую одного із вбивць Распутіна: "Чем околдовал ты, негодяй, - думал я, - и царя и царицу? Как завладел ты царём до такой степени, что твоя воля стала его волею; что ты был фактическим самодержцем в России, обратив помазанника Божьего в послушного, беспрекословного исполнителя твоей злонамеренной воли и твоих хищнических аппетитов. И стоя здесь над этим трупом, я невольно припомнил рассказ Юсупова о том, чем угощал царя, через посредство своего приятеля тибетского лекаря Бадмаева Распутин".
"Зачем ты, Феликс, - сказал как-то раз Распутин Юсупову, - не бываешь у Бадмаева, нужный он человек, полезный человек, ты иди к нему, милой, больно хорошо он лечит травочкой. Всё только травочкою своею. Даст он тебе махонькую, ма-хонькую рюмочку настойки из травушки своей, и у-ух! как бабы тебе захочется, а есть у него и другая настоечка, и того меньше рюмочку даст он тебе, попьёшь ты этой настоечки в час, когда на душе у тебя смутно, и сразу тебе всё пустяком покажется, и сам сделаешься ты такой добренькой, до-бренькой, такой глу-пенькой и будет тебе всё равным равно".
"Не этой ли настойкою, - думал я, стоя над трупом Распутина, - угощал ты в последнее время постоянно русского царя, отдавшего бразды правления над великой Россией и над своим народом Змею Горынычу, роковой для России женщине, супруге своей Александре Федоровне, возомнившей себя второй Екатериною Великой, а тебя, государь, приравнявшею к Петру III…"
Здавна серед керманичів усіх країн є різноманітні чаклуни (екстрасенси). Згадайте в тему придворних чаклуні єгипетського фараона).
П.С. На місці Пуйла я би теж пригощав потенційних ворогів, (щоб перетворити їх у покірних союзників),тією «настоечкою». І напоями в котрих полоскав свій дітородний орган. Мій х.. то є моє тіло отож мені пити напій в котрому я його полоскав не в падлу. :secret:
Ех, хлопці, хлопці, я таке пережив й спогади написав… І нікому воно не цікаве…

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 01 жовтня 2024, 20:59

Я нещодавно закинув тему на ФУП.
Розмова на борту "Титаніка".
До сивочоголого пасажира, котрий за капітанською звичкою курив трубку, звернувся молодий чоловік:
- Сер, я бачу Ви просолений морський вовк. Ніч, туман, шторм а ми кудись летимо в тумані на всіх парах. Екіпаж корабля якийсь стривожений, переляканий, діє хаотично й нічого путнього пасажирам не повідомляє. Що на нашому кораблі насправді відбувається?
- А нічого хорошого, молодий чоловіче! Капітан та команда вживають наркотики та спиртне отож їм усе по барабану. Попереду мілини, скелі, рифи, айсберги а їм байдуже...
- А мо зібратися та й зайти в капітанську рубку. Пояснити капітану та його команді, що вони ведуть корабель до катастрофи.
- Нічого не вийде - нас навіть близько не допустять до катітанської рубки.
- А мо зібрати однодумців й силою захопити капітанську рубку? Катітана-наркошу за борт. слідом і його холуїв? Га?
- Це теж, молодий чоловіче, не варіант - агенти капітана вас вичислять й таємно вночі викинуть за борт. Пасажирам же скажуть, що вас змило хвилею в океан...
- Що ж робити?
- А що робити - наш "Титанік" приречений. Факт. Щурі он панічно кидаються за борт й пливуть до берега - чуйка у них.
- Як же врятуватися?
- А молитися Богові, щоб при загибелі корабля потрапити в число спасенних!
П.С. Цю повість на ФУПі вмить знесли у "Вільне спілкування" а потім зовсім видалили а мене забанили. Вже 18 раз за період повномасштабної війни! Мабуть вловили аналогію... :smoke:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 03 жовтня 2024, 22:36

В мемуарах Анатолий Барбакару " Я -шулер" описаний цікавий епізод. В тюремні камері перебував дебіл. Себто вкрай тупий чоловік. Із-за того його ігнорували - не зачіпали, не чморили, не намагалися втягнути в гру "на інтерес". Дебіл - що візьмеш...
Сталося так, що в один день Анатолія та того дебіла висмикнули із камери й в очікуванні етапу помістили в "стакан". Далі їхні шляхи розходилися. Розговорились. Анатолій був шокований ерудицією того дебіла - ходяча енциклопедія, немає такого чого б той не знав (!)
І тут Анатолій зрозумів: прикинутися дебілом - це така хитра тактика виживання в карколомні моменти життя.
П.С. Та не дурні у нас люди. Усі усе розуміють тільки от дебілами прикидаються. Щоб безпроблемно пережити цей складний період.
Ще при совку розговорився я із робітником великого заводу. Той розповів як один правдошукач на зборах різко розкритикував дії начальства. Ті знайшли зачіпку й правдошукача звільнили.
Робітник так філософськи в тему висловився: "У нас будь дурним й виявишся розумним". :secret:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 05 жовтня 2024, 19:40

https://fakty.ua/444213-ssora-pererosla ... oporom-mat
Хлопчики та дівчатка, ви не розумієте, що свідомість кожної людини дуже вразлива.
(Дії апостолів 19:13-16) "Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав духів, проказуючи: "Закликаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!" Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви. Відповів же злий дух і сказав їм: "Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?" І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони голі та поранені".
:secret:
П.С. Я теж окремий період свого життя був одержимий бісами - робив дурниці, котрі б не зробила мала дитина. Але тоді усі мої вчинки мені здавалися напрочуд розуними... Спогади написав.. Та кому те все сьогодні цікаво? ;)

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 07 жовтня 2024, 19:38

Та це вже було! (С) :dash2:
22 січня 1918 року Центральна Рада проголосила IV Універсал згідно котрого Україна стала незалежною. Все то воно так, але в державі панував хаос – Рада не мала підтримки в народі. Депутати засідали цілодобово а от толку від тих засідань було нуль. Солдати були одурені комуністичними агітаторами отож не бажали воювати, городяни не сприймали націоналістичну політику, селяни хотіли землі, усі інші - реформ. Армія на той час була розвалена. Влада була примарною - міністри проголошували заклики, себто грали в солдатиків, українізовували армію, вводили в моду оселедці та бриті голови, полковників перейменовували в старшин, поруччиків - в хорунжих. Погані актори грали ролі запорожців. Тим часом вулицями сновигали сірі шинелі.
У відповідь на проголошення незалежності України в Києві розпочався страйк якому співчувала Міська дума, суд, університет, вся російська інтелігенція. Погасло світло, перестав працювати водогін, зупинилися трамваї, почалося збройне більшовицьке повстання на заводі "Арсенал". Київ охопила паніка, яка підсилилась тим, що ніхто не знав що робиться за межами міста оскільки газети не виходили.
Українська влада стала проводити безглузді обшуки, під час котрих у обшукуваних зникали цінності. На вулицях стріляли, ночами гриміли гармати.
Ще 19го припинилося залізничне сполучення. Урядовці засідали безперервно.
Тим часом більшовицьке військо розпочало наступ і при нейтралітеті більшої частини населення невпинно просувалося на Київ. Чому більшовики так вчинили? Керівник жовтневого перевороту і водночас творець Червоної армії Лев Троцький пояснював: "Без Украины нет России. Без украинского угля, железа, руды, хлеба, соли Черного моря Россия существовать не может: она задохнется, а с ней и советская власть, и мы с вами".
В умовах повного розвалу армії Рада підписала договір про допомогу військ Німеччини та Австро-Угорщини в обмін на український хліб.
А втім, хто, як і чому розвалив армію?
На протязі всього 1917 року Центральна Рада робила все для морального розладу і знищення армії. В результаті у січні 1918 уряд УНР було нікому захищати. (Якби не ця бездарна політика то маючи 300 тисячну армію владі не довелося б кликати на оборону іноземців та необстріляних юнаків.)
Першим усвідомив сувору дійсність генеральний секретар військових справ Центральної ради Симон Петлюра. (За це його й зняли з посади.) Тоді він поїхав на Полтавщину, де із загонів вільного козацтва встиг сформувати два коша гайдамаків, котрі прийняли активну участь у боях із більшовиками.
Ніби проснувшись від летаргічного сну, уряд почав спішно формувати добровольчі частини. Добровольцями зголосилися стати студенти та юнаки із школи імені Богдана Хмельницького. Всього на станцію Крути відправилося від 400 до 600 бійців із 18 кулеметами та саморобним броне потягом, оснащеним гарматою. За спогадами очевидців, в основному вигляд вояків був таким: власне взуття, солдатські штани поверху перев’язані вірьовкою, гімназична чи студентська куртка а зверху шинель, у котрої, як мінімум, не вистачало одної поли. Озброїли студентів старими іржавими гвинтівками. (Між іншим за місяць до того склади ломилися від нових чобіт, амуніції та зброї.)
Бійці під Крутами зайняли позиції й успішно відбивали більшовицькі атаки. Та… все зіпсувала поведінка "українізованих" офіцерів, котрі тим часом пиячили та грали в карти у штабному вагоні. Побачивши ворога… офіцери втекли разом із наповненими снарядами та набоями вагонами. (!)
На жаль, наказ про відступ поступив занадто пізно – не було налагодженого зв’язку. Ще й до того приблизно 40 молодих бійців заблудилися й потрапили у полон. Невдахи були заколоті штиками.
Частина бійців розпорошилася по околицям, інша, домовившись надалі видавати себе за демобілізованих російської армії, викинула зброю, документи та знаки розрізнення й стала перебралася через Дніпро по тонкому льоду. Частина із тих сміливців провалилася крізь лід й потонула.
А втім, у тому бою кров патріотів пролилася не дарма. "Крутянам" вдалося на 10 днів затримати наступ більшовиків на Київ й цим дати час урядовцям для підписання в Бресті домовленостей із Німеччиною та Австро-Угорщиною.
Ось як той бій під Крутами описував Михайло Муравйов в донесенні своєму командуванню: "После двухдневного боя 1-я революционная армия Егорова при поддержке 2-й армии Берзина у ст. Круты разбила контрреволюционные войска Рады... Петроградская Красная гвардия, выборгская и московская гвардия вынесли почти одни весь бой на своих плечах. Войска Петлюры во время боя насильно пустили поезд с безоружными солдатами с фронта навстречу наступавшим революционным войскам и открыли по несчастным артиллерийский огонь. Войска Рады состояли из батальонов офицеров, юнкеров и студентов... Иду на Киев".
Генерал більшовицької армії Муравйов виступив на мітингу: "Нечего жалеть киевских жителей! Кровью заплатят они нам!" й дав наказ: "беспощадно уничтожить в Киеве всех офицеров и юнкеров, гайдамаков, монархистов и всех врагов революции".
23 січня 1918 року армія Муравйова, котра йшла із Харкова - більшовицької столиці України, підійшла до Києва. Коли ж операція по захопленню міста почала затягуватися, колишній царський офіцер Муравйов використав для "ускорения" заборонені міжнародними конвенціями отруйні гази.
Захопити Залізнодорожний міст ворогові допомогли більшовики із повсталого заводу "Арсенал", котрі замаскувалися на Києво-Печерській лаврі й звідти поливали захисників в спину кулеметним вогнем, примусивши тих відступити.
Після десятиденного обстрілу військо та члени Центральної Ради поспіхом покинули столицю й Київ зайняли червоні. Пізніше Муравйов так описував свої подвиги: "Мы идем огнем и мечом устанавливать советскую власть. Я занял город, бил по дворцам и церквям… бил, никому не давая пощады. 28 января Киевская дума просила перемирия. В ответ я приказал душить их газами. Сотни генералов были безжалостно убиты…"
В захопленому червоними напівзруйнованому обстрілами та пожежами Києві розпочалася вакханалія грабунків та вбивств – Муравйов на три дні віддав місто на розграбування. П’яні, накокаїнені червоноармійці убивали усіх, хто потрапляв на очі, розпочалися повальні обшуки та грабунки. Роздягнених киян убивали пострілами у потилицю, проколювали штиками, не говорячи про інші тортури та знущання. Патрулі ходили по квартирах під приводом перевірки документів. Заарештовували офіцерів, "буржуїв", українських патріотів, студентів. Власникам посвідчень УНР засовували ці документи в рот і стріляли у потилицю. Описані випадки, коли громадяни отримували кулю в лоб лише за те, що їхнє взуття чи пальто сподобалися солдатам.
Звірськи розправилися із митрополитом Київським і Галицьким Володимиром – всадили шість куль та покололи штиками.
По місту роз’їжджали авто із п’яними "борцами за всеобщую справедливость", котрі прогулювали награбоване в кабаках та ресторанах. Вдень убивали та грабували – ночами гуляли. Ще й до того розпочався розгул бандитизму – зупинити злочинців було нікому. Ціни стали стрімко зростати – селяни перестали возити в Київ продукти із-за страху бути пограбованими.
В ті дні були убиті по різним підрахункам від 6 до 10 тисяч киян. Усі схили та парки були вкриті убитими, котрих ніхто не прибирав. Між трупами бігали голодні собаки. Аналогічні безчинства відбувалися на усій окупованій більшовиками території.
Через три тижні більшовицької окупації Київ визволили українські війська слідом за котрими йшли покликані Радою на допомогу німецькі війська.
Відступ більшовиків запам’ятався колонами возів, під зав’язку завантажених награбованим. Солдати та моряки, котрі сиділи на тих возах, були одягнені в награбовану на інтендантських складах гусарську форму - червоні штани, темні розшиті золотом кітелі.
Після втечі червоних всюди стали створюватися загони самооборони. З прибуттям німців розгул бандитизму різко пішов на спад.
З поразкою Німеччини у війні її війська були виведені з території України у листопаді 1918. Українська Держава. позбувшись їхньої підтримки, згодом втратила незалежність. Більшовики прийшли вдруге і вже надовго. :secret:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 08 жовтня 2024, 21:12

На Хмельниччині у керівниці МСЕК та її сина – керівника облуправління пенсійного фонду знайшли $6 млн. Вони "допомагали" особам що уникали призову.
Під час обшуків посадовиця намагалась позбутися частини грошей, викинувши дві сумки з пів мільйоном доларів через вікно🙂
Також сімейство володіє 30 об'єктами нерухомості в Хмельницькому, Львові та Києві, 9 елітними автівками, корпоративними правами на 48 млн грн. За кордоном у їхній власності нерухоме майно в Австрії, Іспанії та Туреччині. "Накопичино" майже $2,3 млн. (С)
Подібні скандали вже нікого не дивують. Факт. :smoke:
Але давайте поглянемо на це явище з іншого боку. Раз корупціонери беруть хабарі за "відкос від захисту України" то хтось їм ті хабарі ж дає. І , судячи по сумах знайденого у схованках, дающих ой як багато! І, що цілком логічно, влада в долі. Просто деякі персонажі зазналися й забули таблицю ділення. от і... :suicide_fool-edit:
Чому ж народ не хоче захищати Незалежність та Волю?
А може тому, що він 33 роки не відчуває задоволення від Волі, Реформ, Покращення, Справедливості тощо?
П.С. Знаєте, що таке чорний гумор? А запитайте мене: - А чому ти, шановний, не береш хабарі?
- А я не при владі отож не дають! :lol:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 10 жовтня 2024, 20:51

Ще раз процитую сам себе бо воно того варте:
Людське товариство миттєво розшаровується на класи.
Нарешті в Улан-Уде формують етап у табір. Із кожної камери викликали по одному-два в'язні. Зібрався великий натовп незнайомих людей. І тут я спостеріг, як миттєво людське товариство розшаровується на класи. Усього декілька секунд тихо.
Аж тут "Ты чё, сука, бык, по ногам ломишься?!" Почулися звуки ударів.
Другий голос "Совсем расчувствовались, пидараски!" Звук удару.
Третій голос "Правильно! А то забыли свое стойло! Получай, гад!" Звуки ударів.
І от їх уже троє. Знайомляться. До них підходять однодумці. За хвилину бажання за рахунок інших жити ситніше та веселіше об'єднало підлих людей у вовчу зграю. Простих в'язнів набагато більше, але там кожен тремтить сам за себе. Подумалось: як же швидко у нас з'являються вожді й як же просто у нас захопити владу. Ось так, як ця сволота у камері жменька комуністів захопила владу у величезній імперії й брехнею та терором її утримує.
Новоспечений блатний підійшов до хлопця, котрий тримав зошит - Дай чистый лист бумаги!
Той відмовився - Здесь все листы исписаны.
Блатний вихопив зошит із рук. Вирвав декілька аркушів та й кинув бідоласі в обличчя. Вдарив кулаком у ніс, ногою - по тулубу. Просичав - Убью на зоне, с-сука!.
Основна маса мовчки спостерігала цю сцену – кожен тремтів за власну шкуру. Ото, - думаю, - ще в табір не прийшли, а кулак вже гуляє…
От і все – влада захоплена. Проводь масові репресії – ніхто слова проти не скаже. Жити кожному хочеться тому що…
Один із новоспечених блатних підійшов до мене: - Снимай пиджак!
Подає майже новий: - Возьми взамен этот!
Я без жалю розпрощався із піджаком - завтра у таборі цивільний одяг примусять здати на склад й видадуть в'язничне вбрання. Та все ж яка причина такого дивного обміну? Став приглядатись. Невдовзі мій піджак блатні… порвали на шматки, підпалили й стали у алюмінієвій кварті варити чифір. Виявилось: матеріал мого піджака при згорянні не дає смороду та кіптяви. Ось чому він їм знадобився.
А чому я не виступив проти беспредєлу новоявлених блатних? А вже знав тому що: сам нічого не вдієш а як почнеш збирати команду спільників то скоро нарвешся на гнилу людину, котра розкриє твої плани новоспеченим блатним. Підбіжить той блатний вже до мене. Вдарить кулаком в обличчя, додасть ногою по тулубу й просичить звичне: - Убью на зоне, с-сука!
Дивився на оте все й розумів: ніхто із основної маси в’язнів мене не підтримає - кожен хоче без зайвих проблем пережити свій термін ув’язнення.
Та я от вже був раз рипнувся проти беспредєлу комуністичної влади. І ось де я, а де ті, що мовчали… :secret:
А що, хіба не так сталося у 1917? Марксисти створили партію і проводили свої з"їзди (сходняки)за кордоном. У сприятливий для них момент прибули в Росію і силою озброєних фанитиків комуністичної ідеї повалили вкрай корумповану, прогнившу,монархію.
Новим паханом став Володимир Ульянов (Бланк) із погонялом Ленін.
Він перед тим навішав обивателям локшини на вуха: Мир - народам, Земля - селянам, Фабрики та заводи - робітникам, Хліб - голодним. Війна дворцям, мир - халупам.
І люди за ним пішли. В народі говорили : Ленін проти багатіїв значиться він за простих трудяг. Він наш отож за ним і підемо!
В результаті одурені обивателі отримали масові репресії, "Архіпелаг ГУЛАГ", колгоспи , голодомори, війни і т. д.
Мінялися пахани але банда пристосуванців звично пристосовувалася до нових умов.
І ось у 1991 Союз (нерушимий) розвалився.
У всіх "республіках" червоні знамена із зірками та молотами викинули на смітник Історії але... Але люди на своїх посадах то залишилися! Правда, довелося "перефарбуватися" але вони до того вже звикли.
Кого ж обрати новим Паханом? Може когось із народу? А де ви бачили, щоб блатні коронували на роль Пахана когось із "мужиків"? Чужий нам не потрібен. Ми свого висунемо а багатолітнього політв"язня у наших ЗМІ зачморимо! Зачморили, осміяли а потім убили. Далі коли надходив час виборів мафія пропонувала взамін колишнього свого висуванця нового свого висуванця.
Виборців ставили перед вибором: Колишній наш висуванець чи новий наш висуванець?
От вся суть так званих наших виборів. У нас навіть Ісус Христос би не перемігІ Чому? А наші ЗМІ не надали б Йому слова!
І чморили б за "Нагірну проповідь" та висміювали б усі Його праведні вчинки!
Серйозні реформи мафії не потрібні тому що...
Отакеє то от... :secret:

antik
Повідомлень: 325
З нами з: 08 січня 2020, 21:01

Re: Є знання (книги) котрі людям знати заборонено!

Повідомлення antik » 12 жовтня 2024, 21:58

Кожен у цьому житті проходить вербовку. В дитинстві ми мусили стати "жовтенятами", "піонерами"."комсомольцями". Інакше ти нуль. Таке було життя. Далі ми подорослішали й зрозумили суть виживання. Поступиш в компартію - будеш виконувати її волю й в нагороду будеш мати усі привілеї.
Про що це я?
Молодий Вітя Янукович у молоді "безбашенні" роки "загримів " у табори примусової праці за "безпредєл" - пижикові шапки крав та малолітку з кєнтами згвалтував.
По "малолєтке" в таборах став "кумовкою" - погодився на співпрацю із адміністрацією. .
От і "Кум" ("КДБ") стали його "піднімати".
Як на камеру згадував один із "сидільців" : "Когда в зоне вспыхнул бунт то он был словно под защитой какой то. Всех избивали но его не тронули!".
Про те, що Вітя "кумовка" довідалися в"язні й "опустили" суку - заламали й авторитетний з/к настукав ерогованим членом йому по голові. :ireful1:
Як перед виборами на Президента України на камеру згадувала народна засідателька того судового процесу: "Тільки хворий на голову народ може обрати на посаду Президента такого покидька!" І після короткої паузи додала" ""Я вже стара, хвора отож мені вже байдуже що зі мною буде після цих слів..."
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0 ... 1%82%D0%B0
Став Віктор Федорочич Керманичем України й... того з/к, котрий колись у таборі настукав ерогованим членом йому по голові... вже давно немає серед живих. :secret:
Про що це я?
А розмумний, толковий, чоловік із народу ніколи не стане у нас Керманичем!
Мафія його не профінансує та не підтримає!
Замість втратившого довіру Юща мафія пропіарить Яніка. Янік зганьбився - нате вам Петра. Петро зганьбився - нате вам "Валиля Голобородька"!
"Зеля" зганьбився - знайдемо для лохторату іншу маріонетку. Одягнемо, профінансуємо, розрекламуємо.
Цікаво дожити та побачити: Кого??? :secret:

Відповісти