І маю зауваження, на основі прочитаного у Івана Ільїна.
Важко уявити більш антибільшовицьку людину, аніж він. Він надихав і організовував білий рух. Жив тим, що СРСР рано чи пізно впаде, і думав і творив лише про це.
Так от - його ненависть базувалася, звісно, і на певному презирстві до лівацтва, ліваком він не був ні разу, він був ідеалістом, писав до жовтневого перевороту роботи про Гегеля, а, як відомо, марксизм захапав у Гегеля його діалектику - і саме тому він, Ільїн, вижив - його випустили більшовики на кораблі з емігрантами, бо ж він справді відомий гегельянець
Але, попри все презирство до марксизму - головною проблемою більшовизму він вважав те, що він виник на базі РІ, російських людей він вважав абсолютно відмінними від західних, не здатними на громадянське суспільство, не готовими до марксистських експериментів. А західне суспільство він бачив як те (а він же на тім Заході, у Німеччині і у Швейцарії доживав вік), що має імунітет до всього дурного, що може таїти у собі марксизм.
Тому я б, на місці Солоніна і його товариша, не брала б це все так до серця.
