Як власне англомовні.
Все це виписується чорним по білому.
Ось у Вікіпедії - глава про те, як Кіплінг затято був проти національної боротьби Ірландії
Як власне англомовні.

Десь після 2014-го, навіяно його колегою.Печальный Демон, дух изгнанья,
Летал над грешною землей,
И лучших дней воспоминанья
Пред ним теснилися толпой.
И над вершинами Донбасса
Изгнанник рая пролетал:
Под ним Донецк, как грань алмаза,
Ареной новою сиял.
Тex дней, когда в жилище свет
Блистал, он - чистый херувим,
Когда летящая ракета
Улыбкой ласковой привета
Любила посмеяться с ним,
Когда сквозь вечные туманы,
Познанья жадный, он следил
Кочующие караваны
В пространство вброшенных педрил.
Вдруг впереди мелькнули двое,
И больше - выстрел! - что такое?..
И дикий крик и стон глухой
Промчались в острие атаки -
Недолго продолжался бой:
Бежали робкие казаки!
Круто...
А нічого смішного власне нема. І той, і другий піднімали КЛЮЧОВУ проблему усіх суспільств, часів і народів. Зокрема, саме результатом спостереження Пушкіна є той лютий пздц, у котрому ми живемо. Щодо слів Шевченка - тут можу погодитися 50/50. Безумовно, без вивчення ЧУЖОЇ мудрості ("вчитися так як треба") ніяк, економить купу часу, але СВОЯ мудрість зокрема якраз полягає у ОЦІНЦІ чужої, "готової" мудрості. Бо не все те золото, що блищить, і не все, що вчать, справді є мудрістю. І без СВОГО вміння відсівати зерно від полови тут не обійдешся.
