Антісиметизм розгулює по планеті

[Фрося]

@nigroll
Вход для евреев запрещен: Террористы в масках блокируют въезд только евреям в Калифорнийский университет в Лос-Анджелесе. Евреев туда не пускают, как в нацистской Германии, а это студент, который заплатил, и приехал встречать Шаббат в кампусе. Но не может войти
5:41 пп · 27 квіт.

https://x.com/nigroll/status/1784231512767963271

[Фрося]

пропалестинский митинг в університеті Джорджа Вашингтона
https://x.com/JeannettcatB/status/1783762296549831078

[Фрося]

прапори Хізбали в Пристонском університеті
https://x.com/JeannettcatB/status/1783770038211662185

[Фрося]

університет Емори,Атланта
https://x.com/StaVlb/status/1783785104092901676

[Sintez]

Не да. "Кришують" їх демократи. Байден, Обама, Клінтони.

[antik]

У нас потрібно заборонити вхід євреям у ВР. АП та Кабмін.

[Pestilence]

У нас потрібно заборонити вхід євреям у ВР. АП та Кабмін.

Аналіз днк давно робив?

[rad]

в університетах гамерики вже давно, м'яко кажучи, дещо спотворена ситуація в цьому питанні, а також щодо політичних вподобань, однокласник дружини вже давно живе та викладає там,
в основі вони осередок демократів, але іноді це приймає спотворені форми,
якщо викладач чи студент прихильник, чи не приведи господи, член республіканської партії, їх може очікувати без пояснень звільнення чи виключення з універу, антиізраїльська позиція там теж доволі сильна

[Фрося]

@Zhanna1958
Полиция Бостона арестовала около 100 человек при разгоне палаточного лагеря пропалестинских демонстрантов на территории Северо-Восточного университета.
Руководство университета вызвало полицию после того, как протестующие начали выкрикивать антисемитские лозунги.
11:14 пп · 27 квіт. 2024

[antik]

Сталін був антисемітом, отож до євреїв ставився відповідно. Якось Каганович приніс на затвердження список керівництва свого наркомату. Сталін поглянув, брудно вилаяв підлеглого й прочитав мораль:
- Когда я был молодым, неопытным наркомнац, я принес Ленину просьбу одного наркома, еврея по национальности, назначить к нему зама, тоже еврея. "Товарищ Сталин! - сказал мне Владимир Ильич. - Запомните раз и навсегда и зарубите себе на носу на всю свою жизнь: если начальник еврей, то зам непременно должен быть русским, батенька, и наоборот! Иначе они за собой целый хвост потянут!"
Різким рухом трубки відсунув список:
- Против Ленина не пойдем!
Якщо вже Ленін, котрий мав в своїх жилах єврейську кров, виявляв такі антисемітські настрої то про Сталіна вже й говорити зайве… До речі, й він був в Кремлі чужинцем отож не жалів "людський матеріал" підвладної Імперії…

[M_M]

Коба типовий інтернаціоналіст, тобто байстрюк без роду та племені, винищував геть усіх, незважаючи на національність чи мову. Грузини осторонь не стояли.

[Фрося]

@nigroll
«Академический» бизнес в США рушится:

Калифорнийский политехнический университет («Гумбольдта») закрывает свой кампус до осени после того, как мусульманские террористы захватили университетские здания и разрушили их (на видео).

Другие университеты отменяют выпускные церемонии, а некоторые перешли на преподавание в Zoom. Доноры перестают финансировать эти растраты, и все в общем ухудшается.
8:47 пп · 28 квіт. 2024
https://x.com/nigroll/status/1784640491742474377

[Фрося]

американец поговорив з джихадистамі в університеті
https://x.com/nigroll/status/1784612019993260035
висновки невтішни

[Фрося]

@NarbutTanya
Японские студенты устроили пропалестинский митинг перед посольством Израиля в Токио.
Да уж, самураи уже не те
11:03 дп · 29 квіт. 2024

https://x.com/NarbutTanya/status/1784855931450229005

[antik]

Чому Гітлер так ненавидів євреїв?
Із його книги "Моя боротьба":
Майбутній вождь німецького народу Адольф Шикльгрубер (Hitler) народився 20 березня 1889 року. Історики свідчать, що Аллоіз Гітлер узяв заміж його маму та визнав на Біблії маленького Адольфа своїм сином коли малому було три роки. За цей "благородний" вчинок отримав кругленьку суму від багатого єврея Шикльгрубера, у котрого мама Адольфа працювала служницею і завагітніла саме в той період. Далі Адольф зростав у сім'ї держслужбовця в австрійському містечку Бранау, неподалік кордону із Німеччиною. Зростав у середовищі забезпечених, досить міцних ровесників й там започаткував свій ораторський талант. Навчився постояти за себе і став "маленьким вожаком". Знання давались легко, але вихователям доставляв доволі клопоту. Вільний від інших занять час вчився хоровому співу й це давало можливість часто бувати в церкві. Там, захоплюючись пишністю церковних ритуалів, мріяв стати священиком та скоро під впливом свого темпераменту втратив смак до подібних занять. Любив пізнавати світ і, щоб вдовольнити цікавість, декілька разів перечитав усі книги сімейної бібліотеки. Мав здібності до малювання й мріяв вивчитись на художника. Коли Адольфу було 13 років несподівано помер батько. Мама довго хворіла й померла через два роки. Батькові заощадження були витрачені під час хвороби матері отож Адольф із корзиною пожитків відправився у Відень заробляти на прожиття та вчитися. В художню академію його не прийняли й, щоб якось вижити, влаштувався на будівництво чорноробом. Бачив безробіття, злидні й сам доволі сьорбнув тогочасних негараздів, голод став його вірним супутником. Ось як він описував тогочасне життя співвітчизників:
"У підвальному приміщенні, котре складається із двох кімнат, живе сім'я із семи чоловік. З п'яти дітей молодшому, скажімо, три роки. Це як раз той вік, коли перші враження сприймаються дуже гостро. У обдарованих людей спогади про ці роки живі до самої старості. Тіснота приміщення створює вкрай несприятливу обстановку. Суперечки та сварки виникають вже із-за однієї тієї тісноти. Ці люди не просто живуть разом, а вони душать один одного. Найменша суперечка, котра у більшій квартирі завершилася б просто тим, що люди розійшлись би в різні кінці, при цій обстановці приводить до безкінечної гризні. Діти ще якось переносять цю обстановку: вони теж сперечаються й б'ються в цій обстановці дуже часто, але швидко забувають ці сварки. Коли ж сваряться та сперечаються старші, коли це відбувається щодня, коли це приймає самі мерзенні форми, тоді ці тяжкі методи наглядного виховання невідворотно відбиваються і на дітях. Ну, а коли взаємна гризня між батьком та матір'ю доходить до того, що батько в п'яному стані грубо поводиться з мамою або навіть б'є її, тоді люди котрі не жили в такій обстановці, не можуть навіть собі уявити, до яких це приводить наслідків. Вже шестирічна дитина в такій обстановці дізнається про речі, котрі і дорослому можуть навіяти жах. Морально отруєний, фізично недорозвинутий, часто вошивий такий молодий громадянин відправляється в школу. Абияк він навчається читати та писати, але це - все. Про те, щоб вчитися дома, в такій обстановці не може й бути мови. Навпаки. Батько та мати у присутності дітей лають учителя і школу в таких висловах, котрих і передати неможливо. Замість того, щоб допомагати дітям вчитись, батьки схильні скоріше всього положити їх на коліна й відлупцювати. Усе, що приходиться нещасним дітям чути в такій обстановці, зовсім не навіює їм поваги до навколишнього світу. Жодного доброго слова не почують вони про людство взагалі. Усі установи, усі власті тут піддаються тут самій жорстокій і грубій критиці, - починаючи з учителя і закінчуючи главою уряду. Батьки лають усіх і вся - релігію і мораль, державу і суспільство - і усе це в самій брудній формі. Коли такий юнак досяг 14 років і закінчив школу, то більшою частиною йому важко уже вирішити що в ньому переважує: неймовірна тупість, бо нічому серйозному він навчитися в школі не міг, чи грубість, часто пов'язана з такою аморальністю вже в тому віці, що волосся стає дибки. У нього вже зараз немає нічого святого. Нічого великого в житті він не бачив, і він наперед знає, що в майбутньому усе піде ще гірше в тому житті, в котре він зараз вступає. Трьохрічна дитина перетворилась в 15-річного юнака. Авторитетів для нього немає ніяких. Нічого крім злиднів і грязюки цей молодий чоловік не бачив, нічого такого, що могло б йому навіяти ентузіазм і бажання до більш високого. Та тепер йому прийдеться пройти через більш сувору школу життя. Тепер для нього починаються ті самі муки, через котрі пройшов його батько. Він шляється цілий день, де попало. Пізно вночі він повертається додому. Ради розваги він б'є ту нещасну істоту, котра називається його мамою. Він виливає потоки найгрубішої лайки. Нарешті підвернувся "щасливий" випадок, і він потратив у в'язницю для малоліток, де його "виховання" отримує поліровку. А наші богобоязливі буржуа ще при цьому дивуються, чому у цього "громадянина" нема достатньо ентузіазму. Наше буржуазне суспільство спокійно дивиться на те, як в театрі, в кіно, в брудній літературі, в сенсаційних газетах з дня в день отруюють народ. І після цього воно ще дивується чому маси нашого народу недостатньо моральні, чому проявляють вони "національну байдужість". Як ніби то насправді брудна література, грубі сенсації, кіноекран можуть закласти здорові основи патріотичного виховання народних мас".
Робота на будові була важкою, платня мізерною. В обід робітники обговорювали життя та стан справ у державі:
"Вони відкидали і проклинали все: націю як винахід капіталістичних "класів", Батьківщину як знаряддя буржуазії для пригнічення пролетаріату; школу як установу котра виховує рабів, а також рабовласників; релігію як засіб обману приреченого на експлуатацію народу; мораль як символ безглуздого овечого терпіння і т. п. Словом в їхніх вустах не залишалось нічого чистого і святого; все, буквально все вони вивалювали в жахливій грязюці".
Спочатку Адольф стримував себе, але потім став заперечувати та при цьому швидко переконався, що йому бракує фактів, аргументів. Засів за книги, газети, брошури й після цього став перемагати у диспутах. Тоді переможені противники "попросили" Адольфа з будівництва. На інших будовах ситуація повторювалась. Почуття образи поволі змінилось на азарт подальшої боротьби.
Оточуюча дійсність вражала багатством, лицемірством буржуазії та бідністю інших верств населення. При цьому багатії навіть не намагались зрозуміти походження проблем бідноти! В газетах була суцільна брехня! В цій ситуації логічно було б уявити, що допитливий Адольф захопиться марксистськими ідеями рівності, братерства та волі. А от і не сталось так. Вже тоді він почав мріяти об'єднати народ й здобути йому достойне місце під Сонцем:
"Лише після того як німецька держава включить в рамки своїх кордонів останнього німця, лише після того як виявиться, що така Німеччина не в змозі прогодувати в достатній мірі все своє населення, - виникла потреба дасть народові моральне право на захоплення чужих земель. Тоді меч починає грати роль плуга, тоді криваві сльози війни зрошують землю, котра повинна забезпечити хліб насущний наступним поколінням".
Цікаво відмітити, що молодого агітатора проти існуючого державного ладу працівники не продали властям, а ті, відповідно, не заарештували. У нас би це організували досить швидко і з превеликим задоволенням...
На два мільйони населення Вени припадало 200 тисяч євреїв - десята частина. Спочатку Адольф до них ставився лояльно, вважав що євреїв переслідують за релігійні переконання й дуже обурювався таким недостойним відношенням. Та пізніше, ретельно проаналізувавши їхню поведінку, люто зненавидів. Чому ж то? Євреї ж, як відомо із Біблії, є Богом вибраним народом, носіями, проповідниками десяти Господніх заповідей, людьми святими, взірцем добропорядності! Як би не так! Євреї не працювали фізично а займали керівні посади, окупували засоби масової інформації й щосили, інтенсивно проповідували... ними ж створене атеїстичне марксистське вчення! Своїми ідеями, поведінкою вони одурманювали, розбещували німецьку націю! Дійшло до того, що контролювали навіть індустрію проституції! Для того, щоб зрозуміти суть "передового вчення" Адольф став ретельно вивчати марксистку літературу й дійшов висновку:
"Марксизм заперечує в людині цінність особистості... Якби марксизм став основою всього світу, це означало б кінець усілякої системи, котру до цих пір уявляв собі розум людський. Для жителів нашої планети це означало б кінець їх існування. Якби єврею з допомогою його марксистського символу віри вдалось отримати перемогу над народами світу, його корона стала б вінцем на могилі всього людства. Тоді наша планета, як було з нею мільйони років тому, носилася б в ефірі, знову безлюдна і порожня. Вічна природа безжально мстить за порушення її законів."
Спочатку Адольф намагався переконати євреїв, але після диспутів з ними переконався, що вони є людьми дуже егоїстичними, лукавими, слизькими. Ось як він описує досвід спілкування з євреями:
"Єврея ж ніколи не відхилити від його поглядів. В ті часи я був ще досить наївним, щоб доказати їм все безумство їхнього вчення. В моєму маленькому крузі спілкування я сперечався з ними до хрипоти, до мозолів на язиці в повній впевненості, що мушу ж я їх переконати в шкідливості їх марксистських безглуздостей. Результат виходив протилежний. Іноді здавалось, що чим більше вони починають розуміти нищівну дію соціал-демократичних теорій в їхньому використанні до життя, тим впертіше продовжують їх відстоювати. Чим більше я сперечався з ними, тим більше знайомився з їхньою діалектикою. Спочатку вони вважають кожного свого противника дурнем. Коли ж переконуються, що це не так, вони починають самі прикидатись дурнями. Якщо ж усе це не допомагає, вони роблять вигляд що не розуміють в чому справа або перескакують на іншу тему. Або ж вони запально починають відстоювати те, що само собою зрозуміло, і як тільки ви погоджуєтесь з ними в цьому, вони негайно використовують це зовсім до іншого питання. Та як тільки ви їх піймали на цьому, вони ухиляються від суті суперечки й не бажають навіть слухати про що саме насправді йде мова. Як ви тільки не намагаєтесь схопити такого апостола, рука ваша ніби проникає в рідку грязюку. Грязюка та проникає між пальці і в той же час якимсь чином знову обволікає ваші руки. Та ось вам, хоча і з великим трудом, вдалося побити одного із таких людей настільки нищівно, що йому нічого не залишається більше робити, як погодитись з вами. Ви думаєте, що вам вдалось зробити по крайній мірі один крок вперед. Який же ваш подив наступного дня! Завтра цей же єврей абсолютно забуває усе що було вчора, він продовжує розповідати свої казки й далі, так як ніби нічого й не було. Якщо ж ви, обурені такою безсоромністю, вказуєте йому на цю обставину, він робить вигляд щиро здивованої людини; він абсолютно нічого не може згадати із учорашньої суперечки, крім того що він вчора як два на два чотири доказав вам свою правоту. Іноді це мене абсолютно обеззброювало. Я просто не знав, чому дивуватись: добре підвішеному язику чи мистецтву брехні. Поволі я почав їх ненавидіти".
Допитливий Адольф вивчав марксистську літературу, приглядався до життя людей й роздумував в який же бік перемога того "передового вчення" може штовхнути людство.
"Співставляючи теоретичну брехливість та безглуздість вчення соціал-демократії з фактами живої дійсності, я поступово отримував усе більш чітку картину її справжніх намірів. У такі хвилини мною оволодівали не тільки тяжкі передчуття, але й усвідомлення загрожуючої з того боку гігантської небезпеки, я чітко бачив що це вчення, зшите із егоїзму та ненависті, з математичною точністю може отримати перемогу і тим самим привести людство до нечуваної катастрофи. У цей самий час я зрозумів, що це руйнівне вчення тісно й нерозривно пов'язане з національними властивостями одного визначеного народу, чого я до цих пір абсолютно не підозрював".
З часом Адольф пересвідчився, що умовляти, переконувати євреїв, обмежувати їхню руйнівну справу силою закону безглуздо. Дійшов висновку, що розумніше винищити усіх їх фізично: "Сьогодні я впевнений, що дію цілком в дусі Творця Всемогутнього: борючись за знищення єврейства, я борюсь за справу Божу".
Почалась Перша світова війна. Як істинний патріот Адольф у серпні 1914 року пішов добровольцем на фронт. Ось як він описує військову тактику російського командування:
"У вересні 1914 року після боїв при Таннерберзі у Німеччину потягнулись перші нескінченні колони російських полонених. З тих пір цей потік вже не припинявся. Весь час і в потягах і по шосе тягнулись безкінечні транспорти російських полонених. Та толку від цього було мало. Замість кожної побитої армії росіяни відразу ж виставляли нову армію. Гігантські володіння царя, здавалось, були бездонними відносно людей. Скільки ще часу могла витримати Німеччина таке змагання? Чи не настане такий день, коли Німеччина незважаючи на щойно отриману перемогу залишиться вже без нових військ, в той час як російське командування знову і знову висуне на фронт нові армії? Що ж буде тоді? Згідно людському розумінню Німеччина могла тільки відстрочити перемогу Росії, сама ж остаточна перемога останньої здавалась неминучою".
Адольф воював майже шість років. Переніс усі тяготи жахливої війни. Приймав участь у двох найбільших битвах Першої світової: битві на Соммі в жовтні 1916, та битві на Іпрі в жовтні 1918. У обох битвах був поранений. Отримав дві нагороди: в грудні 1914 нагороджений залізним хрестом 2-го ступеня, у травні 1918 – полковою грамотою, в серпні рідкісним для рядового складу залізним хрестом 1-го ступеня.
Після ураження отруйними газами втратив зір. Вилікувався в госпіталі й, повернувшись, побачив "солдатські ради". Виявилося, що відбулась революція й мова вже йде про капітуляцію! Це означало, що виснажлива війна, мільйонні жертви були марними. Втрати були грандіозними, економіка виснаженою, приниження нації величезним. Усвідомлюючи такі реалії, хоробрий вояк вперше плакав від розпачу, як мала дитина. Ось саме в той момент краху найкращих сподівань він твердо вирішив поринути у політичну боротьбу. З числа фронтових товаришів створив організацію й став виступати публічно. Усі зали для виступів та засоби масової інформації тоді були окуповані марксистами. Адольф бачив, що ці червоні "товариші" неперебірливі у методах, йдуть на будь-які провокації, щоб не допустити немарксистські виступи. Давно помічено: публіка не шанує зібрання організатори котрих для дотримання порядку запрошують правоохоронців. З огляду на цю істину Адольф для захисту від провокаційних дій марксистів створив штурмові загони кістяком котрих стали перевірені у боях фронтовики. Поволі під впливом його виступів ідеї націонал-соціалістичної партії здобули симпатії німецького народу.
У своїй книзі "Моя боротьба" Адольф Гітлер часто вживає слово "доля" в значені "промисел Божий". Якщо він вижив у тій жахливій війні й пізніше, законно перемігши на виборах, досяг вершини влади то з цього можна зробити висновок, що це Господь його руками покарав євреїв за поширення ними ж вигаданої марксистської ідеології, а народи Російської імперії - за втілення її у життя.

[Фрося]

беженка из Донецка
@Zhanna1958
А это Гарвард! Теперь протестующие его требуют его переименовать в «Палестинский»… эххх когда толерантность приводит к непредсказуемым последствиям… Европа все еще «спит»
12:22 пп · 29 квіт. 2024
https://x.com/Zhanna1958/status/1784875843233145218

[Фрося]

@JeannettcatB
Хохма дня: иранский МИД осудил США за "чрезмерную жестокость в отношении протестующих студентов"
"Мы решительно осуждаем произвол американских властей в отношении студентов университетов... Свободные люди мира не могут вынести того, что происходит в Секторе Газа, и их голос не смолкнет", - заявил представитель МИДа Исламской республики Нассер Канаани.
Видимо американской полиции надо было просто повесить студентов на стрелах автокранов в соответствии с тегеранской традицией. Тогда бы, по мнению иранского МИДа, это не выглядело бы чрезмерным.

Америка, утрись!
1:34 пп · 29 квіт.
https://x.com/JeannettcatB/status/1784893899049218193

[Фрося]

@JeannettcatB
Новости о прохамасовских беспорядках в США.
1. Расследование «New York Post» раскрыло роль Сороса, Рокфеллеров и семьи Гельман в финансировании антисемитских протестов по всей Америке, а в особенности — в университетских кампусах
2. Аналитик Кеннет Абрамович указывает на следы иностранного вмешательства в события, происходящие в кампусах.
Абрамович, специализирующийся на исследовании угроз, автор книги «Война на множество фронтов: защита Америки от политического ислама, Китая, России, пандемий и экстремистских движений», отмечает в интервью следующее:
—Деньги и влияние Катара, «Братьев-мусульман» и Ирана подпитывают культурную борьбу в кампусах.
—Враги Запада хотят развалить его через удобную тему: подстрекательство против евреев.

о его словам, 90% протестующих — «полезные идиоты», а остальные — агенты России, Китая, Катара или Ирана.
9:55 пп · 29 квіт. 2024
·
https://x.com/JeannettcatB/status/1785019995228876966

[Фрося]

@afonja20142
Посол Германии Зайберт, прибыл в университет Бирзейт в Рамалле, где подвергся нападению палестинских студентов.
Студенты забросали автомобиль немецкого дипломата камнями и едва не линчевали его самого, пытаясь открыть двери машины. Зайберту пришлось убегать от агрессивной толпы.
6:48 пп · 30 квіт.
https://x.com/afonja20142/status/1785335496018718845

[Mack Mack]

Сталін був антисемітом, отож до євреїв ставився відповідно. Якось Каганович приніс на затвердження список керівництва свого наркомату. Сталін поглянув, брудно вилаяв підлеглого й прочитав мораль:
- Когда я был молодым, неопытным наркомнац, я принес Ленину просьбу одного наркома, еврея по национальности, назначить к нему зама, тоже еврея. "Товарищ Сталин! - сказал мне Владимир Ильич. - Запомните раз и навсегда и зарубите себе на носу на всю свою жизнь: если начальник еврей, то зам непременно должен быть русским, батенька, и наоборот! Иначе они за собой целый хвост потянут!"
Різким рухом трубки відсунув список:
- Против Ленина не пойдем!
Якщо вже Ленін, котрий мав в своїх жилах єврейську кров, виявляв такі антисемітські настрої то про Сталіна вже й говорити зайве… До речі, й він був в Кремлі чужинцем отож не жалів "людський матеріал" підвладної Імперії…

не так там було. Лєнін сказав, що у списку на керівні посади якогось органу нема євреїв, а потрібно "хотя би одін єврєйчік", інакше справаи не буде.