Ruslan Stefanchuk
@r_stefanchuk
Після реєстрації законопроєкту № 14057 деякі медіа опублікували власні застереження щодо його окремих положень.
Керуючись принципами відкритості та професійної дискусії вважаю важливим дати на них фахову відповідь — не емоціями, а аргументами, чітко й по пунктах.
Цей текст вийшов довгим, бо тема складна й потребує серйозного пояснення. Тому прошу трохи терпіння — і дочитайте до кінця.
Найголовніше: цей законопроєкт не про медіа. Він про розширення особистих прав кожної людини. Саме так його треба сприймати.
Тепер до застережень.
«Відповідальність журналіста без вини»
Це не так.
• Спростування — це не відповідальність, а спосіб захисту, який не тягне за собою юридичних санкцій.
• Чинна редакція ст. 277 ЦКУ вже передбачає, що «спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини
«Заборона розслідувати корупцію до вироку суду»
Це не так.
• Презумпція невинуватості закріплена в частині першій статті 62 Конституції України. Презумпція невинуватості також є одним із стандартів журналістики (пункт 22 Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи
«Суди зможуть забороняти поширення інформації до її публікації, блокувати сайти та вилучати наклади»
Це неправда.
• Ви здивуєтесь, але відповідна стаття існує в ЦКУ вже 23 роки.
• Зміни, що пропонуються, лише уточнюють сучасні канали поширення інформації (веб-сайти,
«Право на відповідь, незалежно від достовірності інформації. Це нібито означає, що навіть правдиві розслідування зобов’яжуть публікувати альтернативну версію фігурантів».
Це хибна думка.
• Право на відповідь існує вже зараз (у чинній редакції статті 277 ЦКУ та статті 43
«Законопроект ніби-то передбачає право на примирення, вибачення, яке може розглядатись як додатковий інструмент тиску на журналістів»
Це не так.
• Стаття 277-2 «Право на примирення» ЦКУ в редакції законопроекту пропонує передбачити право особи, яка порушила особисті права
«Право на забуття, якщо буде застосовуватись без балансу з суспільним інтересом – можливе вилучення важливих журналістських матеріалів»
Це неправда.
• Стаття 302-2 ЦКУ в редакції законопроекту пропонує закріпити в цивільному законодавстві «право на забуття». Необхідність
https://x.com/r_stefanchuk/status/1970845217134706757
Рада проголосовала в первом чтении за легализацию криптовалюты в Украине и определение правил её налогообложения. "За" — 246 депутатов
«Цей законопроєкт – про справедливість. Він повертає підтримку й довіру людям, які вимушено стали переселенцями ще з 2014 року. Йдеться не лише про кошти, а насамперед про надію та можливість повернутися до стабільного життя», – підкреслив Сергій Козир.
Найголовніше: цей законопроєкт не про медіа. Він про розширення особистих прав кожної людини. Саме так його треба сприймати.
«Відповідальність журналіста без вини»
Це не так.
«Заборона розслідувати корупцію до вироку суду»
«Суди зможуть забороняти поширення інформації до її публікації, блокувати сайти та вилучати наклади»
«Право на відповідь, незалежно від достовірності інформації. Це нібито означає, що навіть правдиві розслідування зобов’яжуть публікувати альтернативну версію фігурантів».
«Законопроект ніби-то передбачає право на примирення, вибачення, яке може розглядатись як додатковий інструмент тиску на журналістів»
«Право на забуття, якщо буде застосовуватись без балансу з суспільним інтересом – можливе вилучення важливих журналістських матеріалів»