Давно-давно, 970 років тому народився Омар Хаям. Час пливе, тіло зникло, а слово живе...
* * *
Коли ліпив Творець моє єство із глини
зарані відав він усі мої провини.
Якщо від Нього й гріх, чому мене він хоче
в день суду ввергнути в палаючі глибини?
* * *
Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі,
що вмерти мушу я, що строки в нас малі:
того, що суджене, боятися не треба, -
боюсь неправедно прожити на землі.
Не зли других и сам не злись.
Мы гости в этом бренном мире,
А что не так, то ты смирись.
Холодной думай головой.
Ведь в мире всё закономерно:
Зло, излученное тобой,
К тебе вернется непременно!