https://vechirniykiev.com.ua/news/u-kyy ... iivshchyny
У Києві урочисто відзначать 250-річчя Коліївщини
Re: У Києві урочисто відзначать 250-річчя Коліївщини
плакатов - "может повторим?" не будет?
Re: У Києві урочисто відзначать 250-річчя Коліївщини
Урочисті заходи очолять Порошенко й Гройсман?
Наше діло праве,
ворог буде розбитий,
перемога буде за нами!
Re: У Києві урочисто відзначать 250-річчя Коліївщини
Так що, звернення "пане" та "пані" відмінять?
Наше діло праве,
ворог буде розбитий,
перемога буде за нами!
Re: У Києві урочисто відзначать 250-річчя Коліївщини
В даному випадку "пан", це не звернення, а соціальний статус.
Всіх, хто підтримував сепаратизм на Донбасі -- позбавити громадянства України.
Re: У Києві урочисто відзначать 250-річчя Коліївщини
Хоч би якусь реконструкцію спалення чого-небудь влаштували.
Всіх, хто підтримував сепаратизм на Донбасі -- позбавити громадянства України.
Re: У Києві урочисто відзначать 250-річчя Коліївщини
На помощь Зализняку пришел Иван Гонта . Это был довольно благополучный, обласканный своими хозяевами Потоцкими предводитель панской казачьей милиции. Воевода Салезий Потоцкий сделал его сотником, дал ему в вечную собственность два богатых села: Россошки (родное село Гонты) и Орадовку. Гонта не раз ходил с Потоцкими в походы и, казалось бы, став одним из самых доверенных людей этой семьи, просто не мог иметь никаких поводов для недовольства. Он тайно послал своих гонцов к Зализняку и договорились с ним о содействии при взятии Умани. Это и решило судьбу города. 18 июня 1768 года объединенные силы гайдамаков подошли к городу и на следующий день Умань была взята. Победители устроили жестокий погром, шляхту и всех, кого подозревали в сочувствии к ней, убивали. Погибло не менее двух тысяч поляков, в том числе женщины, дети, старики. Воспетые Шевченко в "Гайдамаках" повстанцы вырезали в Умани всё 30-тысячное еврейское население. Борцы за христианскую веру, как свидетельствует историк Карамзин, вспарывали животы женщинам, бросали туда кошек, глумились над трупами, запрещая их хоронить.
Житомир гуляє восени
Після здобуття 10(21) червня Умані повстанські загони розташувались табором поблизу міста. Рада повстанців обрала М.Залізняка гетьманом і князем смілянським, а І. Ґонту — полковником і князем уманським.
Гайдамацьке військо поділялося на 16 сотень на чолі з сотниками. Військова і цивільна влада зосереджувалась у канцелярії при повстанському війську. У червні-липні 1768 р. на Правобережжі діяло близько 30 загонів на чолі з гайдамацькими ватажками М. Швачкою, А. Журбою, С. Неживим, П. Тараном, С. Лепехою, І. Бондаренком, Я.Релятеєм, Н. Москалем та іншими. Повстання загрожувало перекинутися на власне польські землі, Лівобережну Україну і на Запорожжя. За цих умов російський і польський уряди вирішили спільними зусиллями вести боротьбу проти повстанців. У другій половині червня 1768 р. російські війська разом з польською армією розпочали каральні акції проти гайдамаків.
Придушення повстання
26 червня (7 липня) 1768 р. російські частини оточили повстанський табір і по-зрадницькому схопили керівників повстанців М. Залізняка, І. Ґонту та С. Неживого, а їхні загони роззброїли. Решту гайдамацьких загонів було розбито в боях. Остаточно повстання було придушено тільки у квітні-травні 1769 р.
Польські каральні війська жорстоко розправлялися з повстанцями. Гайдамаків тисячами вішали, відтинали їм голови, садили на палі. Так, лише за рішеннями призначеного королем судді Ксаверія Браницького, який судив переданих польським властям захоплених російськими військами 1954 повстанців: 200 в'язнів відіслати на роботи до Львова, а 700, як це він сам подає у звіті королеві, він «покарав найжорстокішою смертю». Стільки ж було з його доручення повішено по різних містах України. Решту він передав польському судові в Кодні. Із 336 справ, реєстр яких зберігається, 151 відрубано голови, 57 повішено, 9 четвертовано, одного — українського шляхтича Чоповського, що був помічником полковника Неживого, — посаджено на палю.
Після сильних тортур у с. Сербах, І. Ґонта був страчений. М. Залізняка та інших учасників повстання, які були жителями Лівобережної України і Запорожжя, судила Київська губернаторська канцелярія. Вони були засуджені до тілесного покарання (удари нагаєм, виривання ніздрів, випалення тавра на чолі й щоках) і заслання на досмертну каторгу в Сибір до Нерчинська. Після страти захоплених учасників повстання російські та польські військові частини почали арешти за підозрою у причетності до повстання. Страти часто проводились без суду і тривали кілька років. Загалом було страчено близько 30 000 селян, а у самій Кодні біля 3000 учасників та підозрюваних у повстанні 1768 р.
Житомир гуляє восени
Після здобуття 10(21) червня Умані повстанські загони розташувались табором поблизу міста. Рада повстанців обрала М.Залізняка гетьманом і князем смілянським, а І. Ґонту — полковником і князем уманським.
Гайдамацьке військо поділялося на 16 сотень на чолі з сотниками. Військова і цивільна влада зосереджувалась у канцелярії при повстанському війську. У червні-липні 1768 р. на Правобережжі діяло близько 30 загонів на чолі з гайдамацькими ватажками М. Швачкою, А. Журбою, С. Неживим, П. Тараном, С. Лепехою, І. Бондаренком, Я.Релятеєм, Н. Москалем та іншими. Повстання загрожувало перекинутися на власне польські землі, Лівобережну Україну і на Запорожжя. За цих умов російський і польський уряди вирішили спільними зусиллями вести боротьбу проти повстанців. У другій половині червня 1768 р. російські війська разом з польською армією розпочали каральні акції проти гайдамаків.
Придушення повстання
26 червня (7 липня) 1768 р. російські частини оточили повстанський табір і по-зрадницькому схопили керівників повстанців М. Залізняка, І. Ґонту та С. Неживого, а їхні загони роззброїли. Решту гайдамацьких загонів було розбито в боях. Остаточно повстання було придушено тільки у квітні-травні 1769 р.
Польські каральні війська жорстоко розправлялися з повстанцями. Гайдамаків тисячами вішали, відтинали їм голови, садили на палі. Так, лише за рішеннями призначеного королем судді Ксаверія Браницького, який судив переданих польським властям захоплених російськими військами 1954 повстанців: 200 в'язнів відіслати на роботи до Львова, а 700, як це він сам подає у звіті королеві, він «покарав найжорстокішою смертю». Стільки ж було з його доручення повішено по різних містах України. Решту він передав польському судові в Кодні. Із 336 справ, реєстр яких зберігається, 151 відрубано голови, 57 повішено, 9 четвертовано, одного — українського шляхтича Чоповського, що був помічником полковника Неживого, — посаджено на палю.
Після сильних тортур у с. Сербах, І. Ґонта був страчений. М. Залізняка та інших учасників повстання, які були жителями Лівобережної України і Запорожжя, судила Київська губернаторська канцелярія. Вони були засуджені до тілесного покарання (удари нагаєм, виривання ніздрів, випалення тавра на чолі й щоках) і заслання на досмертну каторгу в Сибір до Нерчинська. Після страти захоплених учасників повстання російські та польські військові частини почали арешти за підозрою у причетності до повстання. Страти часто проводились без суду і тривали кілька років. Загалом було страчено близько 30 000 селян, а у самій Кодні біля 3000 учасників та підозрюваних у повстанні 1768 р.
Re: У Києві урочисто відзначать 250-річчя Коліївщини
4 роки тому мали чудову можливість спалити Межигір'я. Але ні.
Наше діло праве,
ворог буде розбитий,
перемога буде за нами!
Re: У Києві урочисто відзначать 250-річчя Коліївщини
Ну да. Ю-щен-ко!!!Рада повстанців обрала М.Залізняка гетьманом і князем смілянським
Наше діло праве,
ворог буде розбитий,
перемога буде за нами!