Молот вєдьм

[главспец]

На "ЗІК"у бачу програму з опитуванням про найкращого прем'єра, Тимошенко - 68,3%.

кого «опитували»?

[Vollmer]

Як завжди, глядачів телеканалу. Стандартна процедура.

[главспец]

а как их подбирают, ну для получения «правильной картинки»?

[Vollmer]

Бачу на "ЗІК"у нове опитування - "Хто з українських політиків уклав найбільш невигідну угоду з РФ?"

Кравчук - 14,9%
Кучма - 6,6%
Тимошенко - 42,3%
Янукович - 36,2%

От придурки!
Поставили прем'єра Тимошенко на рівень президентів, Дріща сховали, зробивши "фігуру умолчанія", про решту прем'єрів - жодної згадки, про обставини і назви, і предмети угод - нічого зовсім.

Даааааааа... "ЗІК", канєшно, вже не торт......

[главспец]

Бачу на "ЗІК"у нове опитування - "Хто з українських політиків уклав найбільш невигідну угоду з РФ?"

Кравчук - 14,9%
Кучма - 6,6%
Тимошенко - 42,3%
Янукович - 36,2%

От придурки!
Поставили прем'єра Тимошенко на рівень президентів, Дріща сховали, зробивши "фігуру умолчанія", про решту прем'єрів - жодної згадки, про обставини і назви, і предмети угод - нічого зовсім.

Даааааааа... "ЗІК", канєшно, вже не торт......

дык, придурки это те, кто взялся оценивать премьера! А по каким критериям?
п.с.
мне нравится на 112-м, когда на улице отлавливают граждан и под камеру задают глобальные вопросы! И особь пыжится, давит умняк, вместо того, что бы сказать: не знаю.

[Sintez]

Бачу на "ЗІК"у нове опитування - "Хто з українських політиків уклав найбільш невигідну угоду з РФ?"

Кравчук - 14,9%
Кучма - 6,6%
Тимошенко - 42,3%
Янукович - 36,2%

От придурки!
Поставили прем'єра Тимошенко на рівень президентів, Дріща сховали, зробивши "фігуру умолчанія", про решту прем'єрів - жодної згадки, про обставини і назви, і предмети угод - нічого зовсім.

Даааааааа... "ЗІК", канєшно, вже не торт......

дык, придурки это те, кто взялся оценивать премьера! А по каким критериям?
п.с.
мне нравится на 112-м, когда на улице отлавливают граждан и под камеру задают глобальные вопросы! И особь пыжится, давит умняк, вместо того, что бы сказать: не знаю.

Ну таке шулєрство й лежить в основі "формування суспільної думки".

[Vollmer]

УРОКИ ВОСТОЧНОГО ТИМОРА. КАК ГОТОВИТЬСЯ К ДЕОККУПАЦИИ КРЫМА
Что можно извлечь из аналогий между подполковником Путиным и генералом Сухарто, а также между Крымом, ОРДЛО и Восточным Тимором?
.....................................................................................................................................
Аналогия между тиморской авантюрой генерала Сухарто и крымским нашествием "зеленых человечков", организованным подполковником Путиным, всплывшая на днях в фейсбучных дискуссиях, несомненно, имеет право на существование. Общих черт у двух аннексий, как, к слову, и у двух диктаторов, действительно много. Правда, их внимательное сравнение приводит к не самым радостным прогнозам для Украины, но сложный прогноз - еще не повод отводить глаза в сторону. Напротив, предупрежден - значит вооружен. К тому же между ситуациями есть и отличия, и многие из них могут сыграть в пользу Украины. Итак, Восточный Тимор и Крым: что между ними общего?

СпойлерРозкрити

.....................................................................................................................................

- Индонезийцы нисколько не раскаиваются в том, что их армия массово уничтожала тиморцев, считая такую практику вполне в порядке вещей. Никакие обвинения относительно геноцида населения Восточного Тимора не были предъявлены ни Сухарто, ни кому бы то ни было еще. В перспективе Индонезии в этом плане тоже ничего не грозит: она признала независимость Восточного Тимора, вопрос закрыт, и конфликт исчерпан, а копаться в прошлом сегодня не хочет никто.
.................................................................................................................................

С одной стороны, Россия под руководством Путина деградирует и нищает - впрочем, дело тут далеко не в одних только санкциях. С другой - страны, "держащие" санкции, и политики, осуществляющие этот процесс, от них откровенно устают. Это подготавливает ситуацию, когда сравнительно небольшие шаги России или даже простое обещание таких шагов могут стать предлогом для снятия санкций, полного или почти полного. А заодно и для фактического закрытия вопроса о претензиях Украины к России путем перевода этих претензий в разряд тупиковых политических и юридических долгостроев, которые могут находиться в неопределенном состоянии веками - до полной утраты актуальности. Наконец, в отличие от Индонезии Россия обладает достаточными запасами ядерного оружия, чтобы уже самим фактом его наличия побуждать Запад не загонять московскую крысу в угол...
..................................................................................................................................

Очевидно, что в обоих случаях Украина, даже добившись возврата оккупированных территорий, встанет перед необходимостью выселения оттуда ввезенных из России пришельцев, а также выявления и как минимум лишения гражданских прав той части населения, которая активно сотрудничала с оккупантами. Очевидно и то, что речь пойдет не о единичных случаях, а о сотнях тысяч человек. При этом Россия немедленно получит возможность перейти в контрнаступление на юридическом и информационном фронтах, обвиняя Украину в геноциде и организации гуманитарной катастрофы. Единственным способом избежать этого станет курс на "дружбу с российским соседом", аналогичный тому, который вынужден сегодня проводить Тимор-Лешти в отношении Индонезии.

И, наконец, последнее. Какие бы преступления, совершенные Россией, ни вскрылись при освобождении оккупированных территорий, российское общество не испытает при этом ни малейшего чувства вины. Оно либо оправдает эти преступления, либо дистанцируется от ответственности за них, списав все на старую команду.
............................................................................................................................

Что делать?
Нужно понимать, что простого возврата оккупированных территорий быть не может и что с изгнанием оттуда России самое сложное только начнется. И это "самое сложное" далеко не всегда будет выглядеть красиво и гуманно. К тому же Россия с вероятностью 99% попросту откажется принимать высылаемых из освобожденных ОРДЛО и Крыма лоялистов Москвы и российских граждан - "колонистов". Это будет совершенно естественный и предсказуемый шаг, направленный на то, чтобы, во-первых, максимально осложнить жизнь Украине, а во-вторых, избежать расходов по приему высылаемых соотечественников. В конце концов, человеческая жизнь для российских нацистов не стоит ничего - люди для них не более чем расходный материал, а отказ от их приема в данной ситуации станет самым эффективным во всех смыслах способом этот материал израсходовать.
............................................................................................................................

Ответ тут может быть один: ясный, жесткий, закрепленный законодательно и широко анонсированный по всему миру план действий Украины на постоккупационный период, в котором будут оговорены следующие важнейшие моменты:

- кто будет лишен избирательных, а возможно, и еще каких-то прав на освобожденных территориях и как будет работать процедура лишения;

- кто будет безусловно выслан за пределы освобожденных территорий как оккупационный элемент и относится ли это к потомкам российских колонистов в последующих поколениях? Притом что этих поколений на момент ухода России может быть уже несколько;

- как будут разрешаться спорные и промежуточные случаи? Например, что будет с детьми от смешанных браков?
- что делать с теми, кого откажется принять Россия? Выход тут, увы, напрашивается не самый приятный во всех смыслах: фильтрационный лагерь на неопределенный срок, откуда заключенные в него лица смогут писать прошения о приеме их другими странами. Причем на практике пребывание в таком лагере может затянуться на десятилетия и даже стать пожизненным;

- что будет с собственностью высылаемых, а также с собственностью юридических лиц, сотрудничавших с оккупантами? Очевидно, что ее следует изъять, но процедура признания собственности, подлежащей изъятию, и самого изъятия тоже должна быть прописана заранее.
..................................................................................................................................

Смягчить же негативный эффект от этих неизбежных действий можно только одним способом: прописав их в законе заранее - за пять, десять, двадцать, пятьдесят или даже сто лет до того, как ситуация дозреет до их реального применения. Причем, чем больше будет временной лаг, тем ощутимее окажется смягчающий эффект: "мы вас честно предупреждали заранее - вы могли уехать сами".

Конечно, принятие таких законов заранее тоже будет до некоторой степени работать против Украины, позволив российской стороне занять позицию "мы бы и рады все вернуть - но это грозит гуманитарной катастрофой". Но такие жертвы, вероятно, неизбежны. Смягчить и минимизировать ущерб такого рода - задача юристов и дипломатов, но даже в худшем случае он будет меньше, чем ущерб от возвращения территорий без должной их очистки, или от введения очищающих мер явочным порядком, без предупреждения.
...................................................................................................................................

http://www.dsnews.ua/world/pouchitelnoe ... 2018220000

[Vollmer]

У прикоритних ікспердів свіжа фішка, всяко применшують кількість заробітчан, що потікали по світах на заробітки. Олексій Позняк, завідуючий сектору міграційних досліджень Інституту демографії ім. Птухи (йопта! існує такий заклад !!!) переконує публіку на 112, що таких, що втекли назавжди - мало, 700 - 800 тисяч людей, а решта - то все має сезонний характер, разові випадки. Скільки "решта" - іксперд не називає, тільки каже, що "постійних" - чверть.

Пригадую, який, давно колись, лемент був, напередодні виборів, зазвичай, що тільки в Росії наших громадян - не менше 5.000.000. і ще до 3.000.000 по Європах. Так це давно, за надцять років до безвізу.

Іксперд, цілком очевидно, дуркує і гонить заказуху, бо якщо за прогнозами банкірів цього року очікується 11.000.000.000. доралів від заробітчан тільки офіційних, то це означає, що банківськими каналами переслали гроші ті, хто не може привезти їх особисто, чи не хоче передавати, тобто, хто застряг в заробітках надовго. Припустимо, що їх 800.000. , як каже іксперд, тоді кожен з них переслав в Україну, в середньому, 13.750 доралів, тобто, більше тисячі на місяць. З урахуванням передач із знайомими - мабуть, буде не менше двох. Тобто, реальна кількість "постійних" заробітчан, приблизно, втричі - вчетверо більша. І всю статистику іксперда можна спокійно помножити на три.

Тобто, іксперд професійно бреше, бо отримав таку установку. Правди ми не будемо знати, вже видно, що пєціки вважають правду небезпечною, і всіляко занижують дані еміграції. Хоча, безумовно, мають узагальнені дані про транскордонний трафік і його структуру, про обсяги продажу валют, дані від консульств, від міністерств праці закордонних держав, і точні дані могли би бути справою техніки. Можливо - не для цих рукожопів.

[Vollmer]

Ще одна фіча пєціків.
На питання, як прокоментують потоп, пожежу, втечу заробітчан, вони, вже масово і стандартно, дають відповіді в стилі - "А з Польщі поїхали в Британію!... А скрізь затоплює!..... А скрізь по Європі і америці горить!..."

І що, навіть, дивніше - що ведучі програм приймають таку відповідь, як задовільну. І надалі поводяться так, наче їм все пояснили, і от, тепер все зрозуміло. Мене саме це кидало в ступор більше, ніж дитяча спроба показати пальцем на когось, пояснюючи власні недоліки. Аж потім почав підозрювати, що ведучі теж у грі, бо інакше не може бути, а вся схема являє собою, скоріше, приблизно те саме, що консервований закадровий "сміх" у дешевих телекомедіях, підказка манюпасу, де саме, і з чого треба сміятися, і як, взагалі, ставитися до реальності.

[главспец]

Ще одна фіча пєціків.
На питання, як прокоментують потоп, пожежу, втечу заробітчан, вони, вже масово і стандартно, дають відповіді в стилі - "А з Польщі поїхали в Британію!... А скрізь затоплює!..... А скрізь по Європі і америці горить!..."

І що, навіть, дивніше - що ведучі програм приймають таку відповідь, як задовільну. І надалі поводяться так, наче їм все пояснили, і от, тепер все зрозуміло. Мене саме це кидало в ступор більше, ніж дитяча спроба показати пальцем на когось, пояснюючи власні недоліки. Аж потім почав підозрювати, що ведучі теж у грі, бо інакше не може бути, а вся схема являє собою, скоріше, приблизно те саме, що консервований закадровий "сміх" у дешевих телекомедіях, підказка манюпасу, де саме, і з чого треба сміятися, і як, взагалі, ставитися до реальності.

только дошло? Поздравляю с прозрением!
п.с.
однако реально, позднее зажигание...

[Sintez]

toisamiy писав: ↑
Sintez писав: ↑
Авторський колектив стопудово знає один одного, але окрім трьох чоловік не світицця.
Вони обмінюються між собою інформацією, чи ні?
Так, звичайно.

Якщо "так", то значить вони між собою пов'язані. А зв"язки --це структура. А структура визначає певну організаційну форму. Бо організація (одне із значень цього терміну) -- це впорядкованість елементів будь-якої природи за допомоги певних зв'язків.

А ви раніше (13 липня 2018, 23:20) написали, що "Концептуальна влада точно ніяких орг форм не має."
Що скажете на це?

[Vollmer]

Сергій Дацюк: ДЕЯКІ УЯВЛЕННЯ ПРО ПОЗИТИВ
Перед нами складне завдання – увити собі майбутнє як інакше і спробувати домовитися про нього, ігноруючи тролів та деструкторів

Позитив – дуже непевна річ. Всі його прагнуть, але мало хто хоче здійснювати його в повсякденній реальності, бо завжди є ризик наразитися на недовіру. Адже там, де немає дійсного позитиву, протягуваний у комунікації позитив завжди буде виглядати підозріло.

От найбільше всі і бояться несправжнього позитиву – брехливого, маніпулятивного, деструктивного.

В той момент, коли критика нинішньої влади перестала творити нові смисли, з'явився запит на ці нові смисли поза критикою влади.

Водночас телебачення продовжує поширювати критичний щодо влади наратив та дискурсивну одноманітність негативу. Виникла ситуація, яку часто називають гібридною, – коли критика влади вже не становить небезпеку для цієї влади. А те, що становить небезпеку, на телебачення в принципі потрапити не може.

Соціальні мережі опинилися під серйозним впливом цієї ситуації на телебаченні та вочевидь ще і під масштабною кампанією тролінгу з боку владних ботів.

Така ситуація дуже небезпечна, оскільки робить процес смислодеструкції найбільш впливовим в Україні.

Створення нових смислів, як би це дивно не звучало, сьогодні в суспільній комунікації заблоковано.

СпойлерРозкрити

Не є небезпечною війна, коли вона опиняється в дискурсі війни, а не в дискурсі керованого ззовні замирення, чужих санкцій, чужої допомоги, чужих миротворців та постійної пропаганди – раз ми не можемо виграти війну, давайте домовлятися про мир на умовах ворога.

Не є небезпечним олігархічний консенсус, якщо він опиняється в дискурсі деолігархізації, а не в дискурсі олігархічної єдності країни, єдиного базису економіки для війни, практично відкритого беззаконня у владних інститутах, легального диктату штучно підвищених тарифів.

Не є небезпечною корупція, якщо вона опиняється в дискурсі її програмового руйнування та подолання, а не в дискурсі вічної боротьби з корупцією, де увага штучно перенаправляється на конфлікти між самими антикорупційними органами та владними інститутами.

Отже найбільша небезпека у всіх цих процесах це неможливість дискурсивного подолання цих явищ. Бо саме неможливість осмислених в комунікації дій породжує безнадію, зневіру, депресію і бажання виїхати з країни.

Отже є більш базова проблема в українському суспільстві, ніж війна Росії, олігархи та корупція. Це сукупна нездатність українського суспільства виробляти, поширювати та втілювати нові смисли.

Навіть коли нові смисли народжуються, на них переключається така кількість негативної енергетики, що вони не можуть бути ані обговореними, ані поширеними, ані реалізованими в дійсності.

Отже основні тези підходу.

1. Зміна людей при владі не змінить негативну ситуацію в Україні, якщо ми не змінимо саму систему життєдіяльності.

2. Система життєдіяльності закорінена у сам спосіб існування нашого суспільства – у його Суспільний Договір. Саме Суспільний Договір потребує зміни.

3. Конституція, яка описує владу, є похідною від цього Договору. Тобто сама по собі зміна однієї конституції на іншу теж нічого не дасть.

4. Суспільний Договір має містити стратегію змін на тривалий період, що заснована на нових принципах, нових установках, з новими стратегічними орієнтирами, з новими опорними ресурсами (ставками).

5. Щоб Суспільний Договір став можливий, суспільство має сприйняти саму ідею способу породження нових смислів – через Суспільний Договір.

6. Сьогодні ідея Суспільного Договору поміщається олігархічним телебаченням у контекст політики, а відтак обезсмислюється разом з основним трендом – критикою влади, якої влада давно не боїться.

7. Більше того, ціла купа тролів у соціальних мережах різним чином намагаються дискредитувати ідею Суспільного Договору, тобто фактично займаються смислодеструкцією. Це потрібно подолати.

Чи є власне інакший спосіб смислотворення, ніж Суспільний Договір?

Як альтернатива, наводяться три основні підходи – 1) еволюційні реформи за західним зразками, 2) західні технології прийдуть і все вирішать; 3) науковий прогноз та наукові підходи дасть змогу змінити ситуацію або пристосуватися до неї.

В ситуації глибоко закорінених проблем еволюція реформістського переходу в принципі не спрацює, бо реформи постійно будуть пристосовуватися до вічної війни, вічного олігархічного консенсусу, вічної корупції. Неможливо змінити систему, не діючи радикально хоча б з якоїсь позиції.

В цьому сенсі потрібен новий етап революції. А потрібен не бунт на Майдані, а справжні системні перетворення, які би не знищували населення, творили нові замісні інститути, творили би нові системи комунікації.

Постмодернізм в особі Фуко серед іншого запропонував архів як спосіб творчого збереження старого під час творення нового. Так буває у мистецтві – нові форми мистецтва не руйнують старі, просто виходять на передній план, поміщаючи старі форми в архів.

Але ми маємо піти далі і запропонувати також нові форми конструктивістського перетворення.

Є ще один спосіб напівруйнування – часткова дефункціоналізація. Наука не зруйнувала релігію, а просто вказала їй її місце віри, і відібрала не властиві їй функції пізнання.

Є також і новий спосіб конструктивного творення – творення поряд. Не зруйнувати старе, а створити нове і більш осмислене поряд і поступово перетягнути людей та інститути в нові форми, в нові смисли.

Так що творення це значною мірою творення поряд або часткова дефункціоналізація старого, або культурне захоронення в архів. І в тому, і в другому, і в третьому випадку, старе зберігається, але більше не має системного і небезпечно-руйнівного характеру.

Якщо цього не зробити, якщо сподіватися на еволюцію західних реформ, протиріччя досягнуть антагоністичного рівня, і громадянська війна приведе до руйнування України.

Тобто процес руйнування – коли різні старі форми заходять в клінч і немає арбітра, щоб вивести їх з клінчу. Тоді так, всесвітній потоп в біблійному розумінні, або ж геополітичне руйнування країни в сучасному розумінні.

Отже, щоб не сталося потопу, щоб відбулися творення поряд, архівування і часткова дефункціоналізація, частина експертів сьогодні працює над Суспільним Договором.

Чи спрацюють технології, чи справлять вплив на світ технологічні імперії, як це пише Олег Переверзєв в свої статті "Побег из Русского мира-5"?

Тут я маю цілу низку заперечень.

Нинішні імперії не технологічні за своєю онтологією – технології це їх зовнішній прояв. Технологічної гонки не існує – це погане і поверхневе узагальнення розвитку, яке мало передбачуване і мети не має. Стати технологічним суб'єктом неможливо, можна стати смисловим суб'єктом або суб'єктом перспективи, а технології будуть завжди лише наслідком цього.

Лише договір хоча б про якусь осмислену стратегію, хоча б в якійсь частині суспільства, може породити складного (зібраного) суб'єкта – суб'єкт це не єдність, а згода при різноманітності спроб суб'єктності.

Одиниці суб'єктності перестали мати характер моноідентичності (класу, нації і т.д.), тобто громади це багатоідентичністні складні одиниці суб'єктності, які можуть бути організовані за різними ознаками і навіть за дуже складним набором ознак.

Ідеології перестають бути способом програмування суб'єктності – на зміну їм приходять складні договірні описи складних моделей через складні інструменти (принципи, установки, стратегічні орієнтації, опорні ресурси, наміри і звичайно мотивації і т.д.)

Чи зможе наука стати локомотивом змін в нинішньому кризовому світі?

Це принципово неможливе завдання для науки. Хоча наукові знання в упосліджений в останній час гуманітаристиці можуть тут бути використаними. Основним провайдером цього підходу є Володимир Стус. Свої підходи він висловив у трьох частинах футурологічної критики (частина 1, частина 2, частина 3).

Сам цей підхід є фундаментально помилковим щодо бачення майбутнього. Наука принципово не здатна працювати з майбутнім, оскільки такого об'єкту як майбутнє не існує. Навіть прогнозування, яке базується на об'єктивних процесах, циклах, періодизації на різних масштабних (навіть цивілізаційних) уявленнях, не може дати впевненого прогнозу.

Наука виходить з габітуальних уявлень, де майбутнє є в тій чи іншій масштабності продовженням теперішнього. З інакшим наука в принципі працювати не може. Вона не створювалася для цього.


Саме тому критика Володимира Стуса як наукова по суті нічого не може сказати нам про можливість творення нових смислів поза габітусом (системою придбаних схем, що діють на практиці як категорії сприйняття і оцінювання або як принцип розподілу по класах, в той же час як організаційний принцип дії).

Вчений не може сказати про інакше нічого більше, за філософа, який може це інакше принаймні відкрити. Але про реалізацію інакшого можуть говорити навіть не стільки філософи, скільки соціальні інженери з уявленням про інакше.

Причому соціальні інженери звикли діяти лише в проектних підходах. Щось більш складніше – програмний, стратегічний чи навіть багатореальністний багатомодельний підхід – це для них замежевий рівень компетенції.

Тобто сьогодні в Україні ми маємо проблеми навіть з поширенням сяк-так зрозумілих нових смислів. Але смисли, базовані на інакшому, піддаються такій смислодеструкції, такому тролінгу, що власне це вже становить небезпеку для майбутнього.

Майбутнє не постає з пам'яті. Майбутнє не постає з наукового розуму. Майбутнє постає лише з інтелекту та уяви.

Тобто щоб змінити Україну, нам потрібна не стільки пам'ять і розум, скільки інтелект та уява.

Тобто перед нами складне завдання – увити собі майбутнє як інакше і спробувати домовитися про нього, ігноруючи тролів та смислодеструкторів.

От власне тут і варто шукати позитив.

Сергій Дацюк

Мені це здалося дуже цінним, і суголосним до кількох одразу тутешніх дискусій. Рекомендую.

[Vollmer]

Дуже рекомендую перегляд сьогоднішньої Анне Бикової на "Ньюзвані", І Олени Яхно.
По-перше, це дуже гармонічно, крєпка блондинка і худа брюнетка, по-друге, обидві не кокетували з ведучою, і сказали багато цікавого. Обидві жорстко заявляли про першість Юльки в передвиборчій кампанії, і 5-6-7 місце Пєціка, очевидно, реальність вже розцінюється, як невідворотна. Яхно ще пом'якше, а Бикова - цинічний Бандерапрофесіонал. Ведуча її намагалася збивати, заперечувати, підміняти тему, але це треба було бачити, як ця естонська гаряча дєвушка методично зметала всі бар'єри, і доводила своє. Яхно почала 13-10, а Бикова 14-10. Знайду ролики - поставлю.

Яхно обмовилася, сказала, що Пєцік "...на шестом - сєдьмом мєсяце..."
Ну, вона на цьому краще розуміється...

[Vollmer]

https://1plus1.video/unian-konferencii/ ... ni-diyachi

Пресуха в УНІАНі, до святкової дати. Трохи задовга, але хороші учасники, багато порівняльного матеріалу.

Як зауважив академік та віце-президент Академії економічних наук України, академік Академії соціального управління України, доктор економічних наук, кандидат медичних наук Анатолій Пешко , у 1990 році українців було більш як 50 млн. «Демографічна ситуація в Україні катастрофічна. За офіційною статистикою озвучується цифра 42,6 млн людей, однак за даними Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи, станом на 1 січня 2017 року чисельність населення, без урахування тимчасово окупованих територій, складає всього 36 млн людей. За даними ООН та Світового банку, 6-7 млн молодих людей, найбільш працеспроможних, виїхали до європейських країн на заробітки в основному на чорнових, низькокваліфікованих роботах. Отже, кількість населення – не більш як 36 млн. Катастрофічна ситуація зі смертністю, яка у два рази виросла, і в два рази впала народжуваність. Таким чином в країні створюється ситуація, що через 20 років в Україні буде не більш як 20 млн українців. А нас було 50 млн», - зазначив академік Анатолій Пешко. Високий рівень смертності в Україні, за його словами, не тільки за рахунок людей похилого віку, а й людей середнього віку, бо їм не надається відповідна медична допомога. «Маса людей помирає працеспроможного віку, бо вони не можуть отримати нормальну медичну допомогу…

СпойлерРозкрити

Я не називатиму всі причини високої смертності, але основна – це глибока тотальна бідність, яка не дає людям забезпечити повноцінне харчування і придбання медпрепаратів, які б могли продовжити та зробити життя якісним, підтримувати людей у працеспроможному стані», - акцентував Анатолій Пешко. Він додав, що також різко погіршилось демографічне співвідношення в українському суспільстві. «Якщо раніше на одного працюючого в Україні був один непрацюючий, то сьогодні на одну працюючу людину припадає двоє непрацюючих», - сказав Пешко. Така ситуація, за його словами, склалась через погіршення життя українців протягом років незалежності, що зумовлене неправильною політикою, яка реалізується в країні - соціальною, економічною, а також через безвідповідальність, непрофесіоналізм у гілках влади та корупцію. Також академік Пешко сказав, що не бачить позитивних результатів реформ, які реалізуються в країні та розкритикував медичну реформу. «Це медична реформа, яка забирає мільйони і буде забирати ще мільйони життів наших громадян… Медицина у нас буде платна і зокрема для проведення елементарної операції, наприклад, апендициту доведеться платити від 30 до 60-80 тис. грн, нейрохірургічні операції, травми – від 100 тис. грн і вище. Це означає, що тотально люди будуть помирати, бо їм не буде надаватися ніяка медична допомога. А розмови про страхову медицину, це просто блеф, її ніхто нікому не дає», - заявив, зокрема академік Пешко.

Детальніше читайте на УНІАН: https://press.unian.ua/press/10235367-e ... video.html

Можна послухати шматочок Пешко, Бізяєва, Спірідонова. Як будь-яка пресуха до свята - збірка банальностей, що не робить ті банальності недіючими, тим більш - неправильними.

[Vollmer]

Эта история уходит корнями в те послемайданные времена, плюсквамперфект, когда маленький маргинальный "Пятый канал" вышел, как тогда казалось, героем-победителем "оранжевой революции" вместе с восставшим народом. Фейсбук еще не выбрался из пеленок Гарвардского университета, и поток актуальной информации шел именно через телевизор, а в телевизоре не было в этом отношении конкурента каналу Петра Порошенко.

Такой потрясающей раскрутки не обеспечила бы никакая сверхгениальная рекламная кампания. Казалось, самым очевидным решением было влить в информационного лидера необходимые средства и закрепиться на ведущих позициях в телевещании. Но кому нужна синица в руках, если до сентября 2005 года Петр Алексеевич был уверен, что у него в руках хвост журавля.

СпойлерРозкрити

После скандальной пресс-конференции президентского главы секретариата Александра Зинченко пришлось немного приземлиться, расставшись с постом секретаря СНБО. Тут бы и взяться за укрепление важного ресурса, но по каким-то причинам телеканал все равно не получил должного внимания собственника. Прижимистость? Отсутствие стратегического видения? Не будем гадать.

Десять лет спустя история повторилась. Соцсети в этот раз взяли на себя большой кусок работы, но и на "Еспресо" не дремали, захватив нишу главного экрана Майдана. В полной мере выйти на уровень былой славы "Пятого" не удалось, но и без того рывок был замечательный: канал создали буквально накануне Евромайдана. Теперь оставалось лишь конвертировать наработанную узнаваемость в новое качество. Сотрудники всерьез стали мечтать о том, что вылезут из тесного подвала, где размещена главная студия. Ничего подобного не произошло.

Руководители "Народного фронта", владевшие "Еспресо" (в совладельцах числились жена Николая Княжицкого Лариса, с какого-то момента также супруга Авакова Инна и Арсений Яценюк) посчитали неинтересным вкладываться в развитие успеха, и в конце прошлого года появилось сообщение, что основным собственником стал Иван Жеваго, сын Константина Жеваго. Можно было предположить, что существуют какие-то политические договоренности по развитию ресурса в период перед избирательным циклом, но и от Жеваго стратегических вложений не дождались.

"Пятый" в годы президентства Порошенко тоже не стал жировать. Символом тамошнего "благоденствия" стала упорно много лет не асфальтируемая дорога между студийными корпусами на территории "Ленкузни". При этом Петр Порошенко неоднократно заявлял, что готов расстаться со всеми своими активами, кроме телеканала. Дескать, и не просите, лично важен и дорог. Совершенно непонятное упорство, учитывая жалкий результат. Сейчас "Пятый", "Еспресо", "UA:Перший" расположились в рейтингах ниже каналов Пиксель, НЛО и "Бигуди" (оказывается, есть такие).

И да, намного уступают NewsOne Рабиновича-Мураева, а теперь Портнова, и каналу "112", который связывали с беглым Захарченко, пока в качестве владельца не всплыл сам Виктор Медведчук. Эти рупоры реваншистской пропаганды изначально строились с размахом, на техобеспечение не скупились, и захват ведущих позиций в информационном вещании был только делом времени. При этом, конечно, никуда не делся "Интер" Левочкина-Фирташа, отрада ватных глаз и ушей. Добавьте, для полноты картины, и "1+1": на канале патриотическая риторика, но Коломойский не оставляет сомнений в глубине своей любви к действующему президенту.

Похожая ситуация и в прочих СМИ. Никуда не делся медиахолдинг Курченко, так выгодно для Бориса Ложкина купленный у него в 2013 году. Успешно работает ресурс Страна.UA, управляемый неуязвимым Игорем Гужвой из импортного далека, как и его холдинг , выпускающий линейку медиа-продуктов под брендом "Вести" и несущий правду в том виде, как ее понимает беглый налоговик Януковича Александр Клименко. Ни убрать их с рынка, ни запустить успешные конкурирующие СМИ правящая постмайданная группировка не смогла, не захотела, вообще не думала в эту сторону (нужное подчеркнуть).

Сказать, что информпространство совсем не интересовало нынешнее руководство, все же нельзя. На якобы союзный канал Рината Ахметова "Украина", за счет сериалов уверено лидирующий в рейтингах, президент пытался трудоустроить свою супругу с уроками утренней гимнастики. А еще в 2017 году был запущен телеканал "Прямой", проект от и до курировал Игорь Кононенко, и средств не жалели. Результат, между тем, такой же, как у "Еспресо" с "Пятым": под "Бигудями". И, мне кажется, ключ к пониманию провальной информполитики власти кроется именно в провале "Прямого".

Отгадка не в жадности, стратегической недальновидности и уверенности, что удастся с нужными людьми договориться: "Все ж свои", - хотя и все это имело место. А именно в том, что, когда даже потратили денег, наняли дорогих специалистов и слепили недешевую картинку, сказать и показать оказалось нечего. Соответственно, нечего смотреть и слушать, и незачем.

Майданный дискурс в исполнении нынешних лидеров фальшив и неуместен, как седло на корове, это безошибочно ощущалось еще на самом Майдане, когда люди сцены пытались людям баррикад выдать себя за своих. Петушино-запальчивая "куля в лоб" стала многожды обсмеянной вершиной этого жанра, и повторять ошибку Арсения никто не намерен.

А иной разговор о происходящем в стране и о ее будущем оказывается либо пустым, либо саморазоблачительным, поскольку выявляет совсем не те ценности и цели, которые были заказаны избранникам в 2014 году. Немногочисленные успехи тонут в море примеров, как система Кучмы-Януковича воспроизводит себя. Откровенный разбор практик властвования равносилен явке с повинной.

Отсюда защитная монологичность власти и ее недоверие к СМИ, дискомфорт в окружении людей, задающих вопросы, невротическое нежелание общаться с прессой и через прессу с народом. Зачем создавать и развивать медийные площадки, буквально "майданчики", если они не обеспечивают уютного ощущения всенародной поддержки и восхищения?

Зато противники прекрасно знают, зачем им доминирование в информационном пространстве. Нынешнее явление Медведчука и Портнова в качестве влиятельных фигур в украинских медиа – издевательский жест, демонстрация, кто тут настоящий хозяин картинок и букв. И ладно, если бы они были противниками Порошенко. Это наш враг, треплющий по щеке руководство Украины: "Мы здесь!" И на это нечего возразить. Да и негде.

Тотальный информационный провал – одна из базовых причин, позволивших России взять Крым и зайти на Донбасс: долгие годы здешние люди, жили по заветам Останкино. Хоть Останкино у нас отключили, уроки из этой истории не извлекли, в этот раз – на внутреннем фронте. Причина – содержательная несостоятельность тех, кто должен говорить с Украиной от имени Украины.

http://www.theinsider.ua/politics/5b890d8d3dab6/

[Vollmer]

Вже кілька разів чув, від різнобарвних пєциків типове заперечення, на пропозиції припинити торгівлю з кацапами, націоналізувати кацбізнеси в Україні, тощо.

Схема приблизно така, що на це одразу перепитують:
"А що, хіба ми цим одразу переможемо?"
"А хіба це одразу припинить війну?"
"А хіба це зробить нас багатшими?"
"А хіба це одразу вирішить всі наші проблеми?"

Маніпуляція проста і прозора. Нам намагаються накинути однокрокову стратегію без пам'яті про попередні кроки, із неодмінною вимогою намацуваного результату одразу, на кожному кроці.
Прикметно, що це роблять, практично, ті самі люди, які розповідають з телевізорів про коротку електоральну пам'ять українців, аналогічно акваріумним рибкам. Себе вони вважають офігєнно розумними, і унікально здатними на много ходів очка.
Також можна їх запідозрити у накиданні спільноті т. зв. "завченої безпомічності", переконаності у безвиході, відсутності варіантів. В будь - якому разі - падлюки і сучі діти.

[Sun Marina]

[Vollmer]

Мені дуже не подобається назва теми...... Дуже не подобається.....

=================================================================
=================================================================
З усієї сили співчуваю, всіма фібрами.
Але Ви можете розпочати гілку, ну, скажімо, " Летюча ступа", "Мітла вєдьм", тощо. Я буду з цікавістю читати, і спробую, навіть, дописувати.

[Sun Marina]

[Telecaster]

Позитив – дуже непевна річ. Всі його прагнуть, але мало хто хоче здійснювати його в повсякденній реальності, бо завжди є ризик наразитися на недовіру. Адже там, де немає дійсного позитиву, протягуваний у комунікації позитив завжди буде виглядати підозріло.


передайте уебану шо ісус "був"
самообман! жри в позі лотоса!

роботи-уебани шось почувствовали!
бютефул!

Я ПОЗИТИВНИЙ РОБОТ! ДОКАЖИ ШО НЕ ТАК!