А Керзон-то силен! Самого сталина нагнул!
Одне тільки питання.
Кому належала Берестя у 1940-му році?
Хуле искусство компромиссов. Лорд Керзон активно поддерживал советскую власть. Неужели в универере не рассказали ? Тем более препод так близко знакомый с грузинами знавшими Сталина. Вам надо бы историю подтянуть. Берестяо сдулось ещё в средневековье. В 1940 Брест Литовский входил в состав БССР. В феврале и область образовали.
для тех, кто не осилил ничего, кроме "краткого курса ВКП(б)": линия границы между СССР и польскими территориями оккупироваными Германией установлены согласно пакту Молотова-Риббентропа от августа 1939-го...
Не ну надо опять протоколы сионских мудрецов блеать.
Deutsch-sowjetischer Nichtangriffspakt
еще один "мухинец" на форуме?
Ну Сталін теж багато кому заважає з могили й досі.


14-16 вересня у Бересті поляки відбили 7 атак армійського корпусу, яким командував ветеран першої світової, генерал Вермахту Гайнц Вільгельм Гудеріан. На цьому атаки не припинялися, але навіть за допомоги моторизованих дивізій Гудеріану не вдалося остаточно вибити поляків з Берестя. Тому урочиста передача Берестя від Вермахту до РСЧА, більш відома як спільний військовий парад Вермахту і Червоної армії, відбувалася одночасно з перебуванням у Берестейській фортеці останнього не вибитого Гудеріаном батальйону капітана Радзишевського, з єдиною уцілілою гарматою і боєзапасом до неї. Кількома днями раніше командування Війська Польського вирішило йти і Радзишевському наказали відступати. Проте комбат заявив підлеглим, що дозволяє їм відступити, а сам буде битися. Солдати вирішили залишитися зі своїм командиром. Таким чином, після отримання «недовзятого» Берестя, довершувати розпочате Вермахтом взялася Червона армія. 22 вересня 1939 батальйон Радзишевського відбив перші три атаки РСЧА. Безуспішні спроби захоплення форту тривали в наступні дні. 26 вересня Червона армія задіяла важку артилерію, а потім прислала переговірників. Вони повідомили капітану, що СРСР прийшов «допомогти полякам» і запропонували скласти зброю. На це Радзишевський відповів, що якщо росіяни не є ворогами, то повинні залишити польський форт. Але оскільки боєзапас у поляків до того часу закінчився, вночі залишки батальйону були змушені відступити. Згодом, за доносом місцевих комуністів ГУДБ НКВС вистежило і заарештувало комбата Радзишевського. Через рік його та інших полонених офіцерів перевели під Катинь, де згодом розстріляли.