Жиди погані правлять нами
А ми ще гірше ніж жиди .
Ми продали дідівську славу,
й Жиди в ярмо нас запрягли ! .Г. Г.Шевченко (Кобзар).
У 1997 я перебував в Ізраїлі по гостьовій візі. Що скажу про Ізраїль? Високорозвинута, цивілізована держава. Спека але все організовано ідеально. Інша справа – люди. Вони порядні лише по відношенню до своїх. Працював я там. Звісно, нелегально. Не заплатив роботодавець ні мені, ні колегам. Надурити чужинця у них злочином не вважається тому що. Ось об’ява висить: "На роботу за адресою хххххх потрібні працівники".
Хтось із наших внизу приписав "Найобка". Значиться надурили нашого трудягу там.
Євреї здавна розповзлися по всьому світу й там провертають свої інтереси. Створили всесвітню мафіозну організацію в котрій надурити не свого злочином не вважається. Вони дуже багаті, впливові та напрочуд хитрі. Майже все золото світу у них.
Їхня тактика проста як двері: розпіарюють своїх соплемінників, фінансують, вчать як входити в довіру й засилають у потрібні їм держави на зразок "Троянського коня". А там вже ті "заслані козачки" відкривають ворота для основної маси своїх.
На чужині євреї отримують громадянство й цілком законно скуповують все що продається і не продається. По закону високі державні посади продаватися не повинні але… Якщо купити не вдається то омріяну табуретку можна здобути на виборах… Тут вони неперебірливі у методах…
Йде "могилізація" українців а тим часом люди без землі мирно захоплюють землі без народу.
От вам потрібні гроші на розвиток бізнесу. У національних банках високий відсоток за кредит плюс неабиякий бюрократизм. Єврей же тобі позичить під малий відсоток й лагідно попередить: "Успіхів тобі, чоловіче, але… але якщо збанкрутуєш то у мене відпрацюєш…"
І ось з часом усі євреї на калимних місцях, посадах, усі їм винні, усі на них працюють.
Пояснюю типову ситуацію на пальцях. Ви маєте кафе котре приносить вам прибуток. Та ось до вас заходить єврей й пропонує:
- Я в сусідньому кварталі купив таке ж кафе а от ваше хочу купити синові. Даю лям долярів. Запевняю, це дуже пристойна ціна. Погоджуйтесь…
- Ні, я не продам навіть за два – моє кафе ще довго буде годувати мене та моїх дітей…
- Ой, не зарікайтесь. Через місяць-два самі будете благати мене купити у вас це кафе. До зустрічі…
Минає місяць і ви помічаєте що виторг вашого кафе різко упав. Повар та офіціанти на вас скоса поглядають – натякають на підвищення зарплати.
Ви здогадуєтесь в чому тут собака порилась й йдете перекусити у конкуруюче кафе. Виявляєте, що ціни там нижчі за ваші. Значиться демпінгує ваш конкурент, щоб вас розорити. Он, для прикладу, склянка вина у вас 50 гривень а у нього - 40. Тому, що вино ви на гуртовнях купуєте а він із винзаводів бочками привозить. Таким чином продавати склянку вина за 40 йому вигідно, а от вам – ні. Все інше в його кафе куплене за подібною схемою – грошей у нього кури не клюють. І от через два місяці… ви слізно благаєте того хитрого єврея купити у вас кафе. Продаєте. Не станете ж ви працювати собі у збиток. Через місяць ви заходите у те вже чуже кафе і помічаєте, що склянка вина там вже 60 гривень! А що, вони з сином вже монополісти.
Не суботнику єврей до директора: - Дайте мені лопату з моторчиком.
- А де ти бачив лопату з моторчиком?
- А де ви бачили єврея з лопатою?
До 1933 року (до моменту продажу душі дияволу), Адольф Гітлер працював чорноробом. Ось він пише за що зненавидів євреїв:
На два мільйони населення Вени припадало 200 тисяч євреїв - десята частина. Спочатку Адольф до них ставився лояльно, вважав що євреїв переслідують за релігійні переконання й дуже обурювався таким недостойним відношенням. Та пізніше, ретельно проаналізувавши їхню поведінку, люто зненавидів. Чому ж то? Євреї ж, як відомо із Біблії, є Богом вибраним народом, носіями, проповідниками десяти Господніх заповідей, людьми святими, взірцем добропорядності!
Як би не так! Євреї не працювали фізично а займали керівні посади, вони окупували засоби масової інформації й щосили, інтенсивно проповідували... ними ж створене атеїстичне марксистське вчення! Своїми ідеями, поведінкою вони одурманювали, розбещували німецьку націю! Дійшло до того, що контролювали навіть індустрію проституції! Для того, щоб зрозуміти суть "передового вчення" Адольф став ретельно вивчати марксистку літературу й дійшов висновку:
"Марксизм заперечує в людині цінність особистості... Якби марксизм став основою всього світу, це означало б кінець усілякої системи, котру до цих пір уявляв собі розум людський. Для жителів нашої планети це означало б кінець їх існування. Якби єврею з допомогою його марксистського символу віри вдалось отримати перемогу над народами світу, його корона стала б вінцем на могилі всього людства. Тоді наша планета, як було з нею мільйони років тому, носилася б в ефірі, знову безлюдна і порожня. Вічна природа безжально мстить за порушення її законів."
Спочатку Адольф намагався переконати євреїв, але після диспутів з ними переконався, що вони є людьми дуже егоїстичними, лукавими, слизькими. Ось як він описує досвід спілкування з євреями:
"Єврея ж ніколи не відхилити від його поглядів. В ті часи я був ще досить наївним, щоб доказати їм все безумство їхнього вчення. В моєму маленькому крузі спілкування я сперечався з ними до хрипоти, до мозолів на язиці в повній впевненості, що мушу ж я їх переконати в шкідливості їх марксистських безглуздостей. Результат виходив протилежний. Іноді здавалось, що чим більше вони починають розуміти нищівну дію соціал-демократичних теорій в їхньому використанні до життя, тим впертіше продовжують їх відстоювати. Чим більше я сперечався з ними, тим більше знайомився з їхньою діалектикою. Спочатку вони вважають кожного свого противника дурнем. Коли ж переконуються, що це не так, вони починають самі прикидатись дурнями. Якщо ж усе це не допомагає, вони роблять вигляд що не розуміють в чому справа або перескакують на іншу тему. Або ж вони запально починають відстоювати те, що само собою зрозуміло, і як тільки ви погоджуєтесь з ними в цьому, вони негайно використовують це зовсім до іншого питання. Та як тільки ви їх піймали на цьому, вони ухиляються від суті суперечки й не бажають навіть слухати про що саме насправді йде мова. Як ви тільки не намагаєтесь схопити такого апостола, рука ваша ніби проникає в рідку грязюку. Грязюка та проникає між пальці і в той же час якимсь чином знову обволікає ваші руки. Та ось вам, хоча і з великим трудом, вдалося побити одного із таких людей настільки нищівно, що йому нічого не залишається більше робити, як погодитись з вами. Ви думаєте, що вам вдалось зробити по крайній мірі один крок вперед. Який же ваш подив наступного дня! Завтра цей же єврей абсолютно забуває усе що було вчора, він продовжує розповідати свої казки й далі, так як ніби нічого й не було. Якщо ж ви, обурені такою безсоромністю, вказуєте йому на цю обставину, він робить вигляд щиро здивованої людини; він абсолютно нічого не може згадати із учорашньої суперечки, крім того що він вчора як два на два чотири доказав вам свою правоту. Іноді це мене абсолютно обеззброювало. Я просто не знав, чому дивуватись: добре підвішеному язику чи мистецтву брехні. Поволі я почав їх ненавидіти".
На початку минулого століття доведені до відчаю громадяни повстали - спалахнули єврейські погроми. Євреї стали озброюватись - купувати зброю за кордоном та переходити в наступ - нападати на царських урядовців, правоохоронців. Сутички набули великих розмірів, для утихомирення котрих доводилося викликати війська.
Контрольовані євреями засоби масової інформації у всіх негараздах звинувачували монархічний устрій й цим підривали його авторитет.
А втім, переважна більшість мислячих людей у розпалюванні революційної ситуації звинувачувала власний народ за те, що той піддався на агітацію євреїв-революціонерів. Зокрема Іоанн Кронштадтський заявляв:
"Интеллигенция наша - просто глупа. Несмысленные, поглупевшие люди! Россия, в лице интеллигенции и части народа, сделалась неверною Господу, забыла все Его благодеяния, отпала от него, сделалась хуже всякой иноплеменной, даже языческой народности. Вы забыли Бога и оставили Его, и Он оставил вас Своим отеческим промыслом и отдал вас в руки необузданного, дикого произвола. Христиане, которые не веруют в Бога, которые с евреями действуют заодно, которым все равно, какая вера: с евреями они евреи, с поляками они поляки, - те не христиане, и погибнут, если не раскаются…" (2.10.1908. "Моя жизнь во Христе")
П.С. Ми не тільки у війні із Рашою програємо – ми мирно програємо євреям інформаційний простір та територію України. Порядні євреї живуть в Ізраїлі а до нас прибувають лише хитруни завойовувати народ православний. Якби моя воля, то я би силою закону заборонив євреям займати у нас усі інституції влади! Діячі культури, лікарі, інженери тощо – претензій нема а от в політику – зась!
