Що таке Перемога?

[Sintez]

головне, що на форумі ці закиди можна вільно ігнорувати - модерація на моєму боці, і Канади.

это хорошо! Так Украине следовать за Канадой в этом вопросе?

Можна. Тільки слід викопати між нами й кацапією канаву шириною із Атлантичний Океан.

[M_M]

Позов? А судді хто?

Питанням на питання?

Позову нема? То які претензії?

[Sintez]

у школі дебіли

а кажеш, не знаєш Скабеєву. Таке враження що тільки її і слухаєш

Я кажу? І коли ж це?
Іноді й слухаю, при потребі. МІж іншими.
Окрім слухання, моїх знайомих чимало за кордоном, і про обстановку із гоміками я знаю від них. Як, наприклад, і з наркотою. І така "свобода" мені позитивною ну ніяк не здаєцця. Ібо саме під вивісками "свободи" й "демократії" часто ховаєцця жорстока тиранія.

[Olga]

звісно. Він не залишив по собі анінайменшого культурного сліду.
І це об'єктивні, а не суб'єктивні речі і дані.

Да?!! Справді? Ну тоді питань нема.

справді. Перша ознака недорозвиненості - нічого вартого уваги, ніякого розумного і доброго плоду.

[Olga]

а кажеш, не знаєш Скабеєву. Таке враження що тільки її і слухаєш

Я кажу? І коли ж це?
Іноді й слухаю, при потребі. МІж іншими.
Окрім слухання, моїх знайомих чимало за кордоном, і про обстановку із гоміками я знаю від них. Як, наприклад, і з наркотою. І така "свобода" мені позитивною ну ніяк не здаєцця. Ібо саме під вивісками "свободи" й "демократії" часто ховаєцця жорстока тиранія.

нє, тут я керуюсь порадою Козьми Пруткова - вірити власним очам, що вони бачать довкола, а не що пишеться кимось про це довкілля

[Sintez]

Позов? А судді хто?

Питанням на питання?

Позову нема? То які претензії?

Вишлі ми всє із народа... Того самого.

Так кому подавати позов? Данілову? Чи у знищений КС?

[Sintez]

Да?!! Справді? Ну тоді питань нема.

справді. Перша ознака недорозвиненості - нічого вартого уваги, ніякого розумного і доброго плоду.

Пардон, а як бути напримєр із Вернером Фон Брауном? А як бути із тим, що "союзники" гризлися як собаки, щоб захопити саме собі документацію й "нерозвинених" німецьких спеціалістів?!

Мабуть, я не розумію слова "розвиненість".

А як бути із "фольксвагеном"?

[Sintez]

Я кажу? І коли ж це?
Іноді й слухаю, при потребі. МІж іншими.
Окрім слухання, моїх знайомих чимало за кордоном, і про обстановку із гоміками я знаю від них. Як, наприклад, і з наркотою. І така "свобода" мені позитивною ну ніяк не здаєцця. Ібо саме під вивісками "свободи" й "демократії" часто ховаєцця жорстока тиранія.

нє, тут я керуюсь порадою Козьми Пруткова - вірити власним очам, що вони бачать довкола, а не що пишеться кимось про це довкілля

Козьми?! Це ж вредоносний вплив ворожої культури!! Данілова на Вас немає!

[Саня]

Я кажу? І коли ж це?

А хто така скабєєва?

Іноді й слухаю, при потребі. МІж іншими.

Судячи з того, що ти зараз пишеш інші це Симон'ян і Соловйов
Всі їх вершки ти позбирав.

[Olga]

головне, що на форумі ці закиди можна вільно ігнорувати - модерація на моєму боці, і Канади.

это хорошо! Так Украине следовать за Канадой в этом вопросе?

Канаді слідувати за Україною, яка з дитинства навчає своїх дітей бути за Мавку з її вільним коханням, а не за Килину, з її цінностями, типу як у Синтеза, що фольксвагенами у гітлерівську епоху зачудований.

[Olga]

своїми сльозами й соплями, нсвряд чи усвідомлюючи це, Шевченко формував в українцях клмплекс жертви, котрий і досі не відпускає, із котрим, до речі, серед іншого воює вищезгаданий Арестович.

це ти намагаєшся своїми сльозами й соплями сформувати комплекс жертви в українців і не лише, а Шевченко мовить про Вашінґтонів з новим і праведним законом.

[M_M]

Питанням на питання?

Позову нема? То які претензії?

Вишлі ми всє із народа... Того самого.

Так кому подавати позов? Данілову? Чи у знищений КС?

Та хоч скарга у вигляді публічного звернення... хоч щось є?

[главспец]

это хорошо! Так Украине следовать за Канадой в этом вопросе?

Канаді слідувати за Україною, яка з дитинства навчає своїх дітей бути за Мавку з її вільним коханням, а не за Килину, з її цінностями, типу як у Синтеза, що фольксвагенами у гітлерівську епоху зачудований.

не всех... И здравого смысла бы поболее в тому навчанні.

[Sintez]

своїми сльозами й соплями, нсвряд чи усвідомлюючи це, Шевченко формував в українцях клмплекс жертви, котрий і досі не відпускає, із котрим, до речі, серед іншого воює вищезгаданий Арестович.

це ти намагаєшся своїми сльозами й соплями сформувати комплекс жертви в українців і не лише, а Шевченко мовить про Вашінґтонів з новим і праведним законом.

Так може зацитуємо "Юродивого" (одна назва промовиста, ізнт?):

ЮРОДИВИЙ

СпойлерРозкрити

Во дні фельдфебеля-царя

Капрал Гаврилович Безрукий

Та унтер п’яний Долгорукий

Украйну правили. Добра

Таки чимало натворили,

Чимало люду оголили

Оці сатрапи-ундіра.

А надто стрижений Гаврилич

З своїм єфрейтором малим,

Та жвавим, на лихо лихим,

До того люд домуштровали,

Що сам фельдфебель дивувались

І маршировкою, і всім...

І «благосклонні пребивали

Всегда к єфрейторам своїм».

А ми дивились та мовчали,

Та мовчки чухали чуби.

Німії, подлії раби!

Підніжки царськії, лакеї

Капрала п’яного

! Не вам,

Не вам, в мережаній лівреї,

Донощики і фарисеї,

За правду пресвятую стать

І за свободу! Розпинать,

А не любить ви вчились брата!

О роде суєтний, проклятий,

Коли ти видохнеш? Коли

Ми діждемося Вашингтона

З новим і праведним законом?

А діждемось-таки колись.



Не сотні вас, а міліони

Полян, дулебів і древлян /260/

Гаврилич гнув во время оно.

А вас, моїх святих киян,

І ваших чепурних киянок

Оддав своїм профосам п’яним

У наймички сатрап-капрал.

Вам і байдуже. А меж вами

Найшовсь-таки якийсь проява,

Якийсь дурний оригінал,

Що в морду затопив капрала,

Та ще й у церкві, і пропало,

Як на собаці.

Так-то, так!

Найшовсь-таки один козак

Із міліона свинопасів,

Що царство все оголосив —

Сатрапа в морду затопив.

А ви — юродиві — тим часом,

Поки нездужає капрал,

Ви огласили юродивим

Святого лицаря. А бивий

Фельдфебель ваш, Сарданапал,

Послав на каторгу святого,

А до побитого старого

Сатрапа «навсегда оставсь

Преблагосклонним».



Більш нічого

Не викроїлось, і драму

Глухими, темними задами

На смітник винесли, а я...

О зоре ясная моя!

Ведеш мене з тюрми, з неволі,

Якраз на смітничок Миколи,

І світиш, і гориш над ним

Огнем невидимим, святим,

Животворящим, а із гною

Встають стовпом передо мною

Його безбожнії діла...

Безбожний царю! Творче зла!

Правди гонителю жестокий!

Чого накоїв на землі?



А ти, Всевидящеє око!

Чи Ти дивилося звисока, /260/

Як сотнями в кайданах гнали

В Сибір невольників святих,

Як мордовали, розпинали

І вішали?.. А Ти не знало?

І Ти дивилося на них

І не осліпло! Око, око!

Не дуже бачиш Ти глибоко!

Ти спиш в кіоті, а царі...

Та цур їм, тим царям поганим!

Нехай верзуться їм кайдани,

А я полину на Сибір,

Аж за Байкал; загляну в гори,

В вертепи темнії і в нори,

Без дна глибокії, і вас —

Споборники святої волі —

Із тьми, із смрада, із неволі

Царям і людям напоказ

На світ вас виведу надалі

Рядами довгими в кайданах...

СпойлерРозкрити

ЮРОДИВИЙ



Джерело тексту:

рукописна копія О. Я. Кониського з автографа (ІЛ, ф. 77, № 3). Подається за цією копією. Датується орієнтовно: грудень 1857 р., Нижній Новгород.

Твір не закінчено. Він становить, ймовірно, вступ до поеми, про задум якої Шевченко зробив запис у щоденнику 19 липня 1857 р.: поет бачив уві /697/ сні «какой-то восточный город, утыканный, как иглами, високими минаретами». «В тесной улице этого восточного города встречаю я будто бы ренегата Николая Эварестовича Писарева в зеленой чалме и с длинною бородою. А безрукий Бибиков и рядом с ним Софья Гавриловна Писарева сидят на балконе и тоже в турецком костюме. Они что-то говорили о Киевском пашалыке. [...] У меня все вертелся перед глазами ренегат Писарев с своим всемогущим покровителем и с своєю бездушной красавицей супругой. Где он? И что теперь с этим гениальным взяточником и с его целомудренной помощницей? Я слышал здесь уже, что он из Києва переведен был в Вологду гражданским губернатором и что в Вологде какой-то подчиненный ему чиновник публично в церкви во время обедни дал ему пощечину. И после этой истинно торжественной сцены неизвестно куда скрылся так громогласно уличенный взяточник.

В ожидании утра я на этом полновесном фундаменте построил каркас поэмы вроде «Анджело» Пушкина, перенеся место действия на Восток. И назвал ее «Сатрап и Дервиш». При лучших обстоятельствах я непременно исполню этот удачно проектированный план. Жаль, что я плохо владею русским стихом, а эту оригинальную поэму нужно непременно написать по-русски». Виникнення задуму поеми може бути датоване за записом у щоденнику Шевченка 19 липня 1857 р.

13 грудня 1857 р. в Нижньому Новгороді, по дорозі з заслання, Шевченко записав у щоденнику: «Сегодня же принимаюсь за „Сатрапа и Дервиша“, и если Бог поможет окончить с успехом, то посвящу его честным и благородним землякам моим (маються на увазі М. М. Лазаревський та Л. М. Жемчужников. — Ред.). Мне хочется написать «Сатрапа» в форме эпопеи». Незавершений уривок написано, ймовірно, незабаром після цього запису, наприкінці грудня 1857 р. Автограф не відомий. Після смерті Шевченка він належав Л. М. Жемчужникову, а після його смерті — О. Я. Кониському. За описом Кониського, «вірші писані власною рукою Шевченка на чвертці паперу, складеній у восьмушку» (ІЛ, ф. 77, № 3). Для публікації твору в «Записках Наукового товариства імені Шевченка» Кониський з першої копії виконав нову копію, дещо змінивши пунктуацію і докладніше описавши автограф (ІЛ, ф. 61, № 359).

Вперше надруковано у виданні: Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // ЗНТШ. — 1901. — Кн. 1. — С. 3 — 6, за згаданою новою копією з копії (№ 359); у публікації помилково прочитано рядок 63: «рядами» замість «задами»; «не викроїлось» у рядку 62 виправлено редактором на «не викроїлося» заради збереження ритму.

Вперше введено до збірки творів у виданні: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1902. — С. 268 — 270, ймовірно, за публікацією О. Я. Кониського.

Во дні фельдфебеля-царя... — Мається на увазі Микола I.

Капрал Гаврилович Безрукий — Д. Г. Бібіков (1792 — 1870) — київський військовий, волинський і подільський генерал-губернатор (1837 — 1852), втратив руку під час війни 1812 р.

Та унтер п’яний Долгорукий... — М. А. Долгоруков (1792 — 1847) — харківський, чернігівський і полтавський генерал-губернатор (1839 — 1847) (див.: Жур П. В. Дума про Огонь: З хроніки життя і творчості Тараса Шевченка. — К., 1985. — С. 192 — 194). /698/

З своїм єфрейтором малим... — Поет має на увазі правителя бібіковської канцелярії М. Е. Писарєва. Поширеність чуток про розпусту генерал-губернатора Д. Г. Бібікова й сервілізм та хабарництво правителя його канцелярії засвідчують і спогади А. Я. Солтановського, у 40-х роках студента Київського університету (Україна. — 1924. — № 3. — С. 81, 95).

Вашингтон Джордж (1732 — 1799) — державний діяч, головнокомандувач американської армії у війні за незалежність, перший президент США, Голова Конвенту по розробці Конституції США (1787).

...Полян, дулебів і древлян... — Ці слов’янські племена Давньої Русі жили: поляни — на території сучасної Київщини, дулеби — на Волині, древляни — на Прип’яті й Тетереві.

Профос — у царській армії кат, наглядач на гауптвахті, прибиральник.

Найшовсь-таки якийсь проява, Якийсь дурний оригінал, Що в морду затопив капрала... — Аналогічного змісту запис є в щоденнику поета від 19 липня 1857 р.: йшлося про публічний ляпас М. Писарєву від чиновника М. Матвєєва, покараного за це каторгою (Мещерський М. О. До джерел поезії Шевченка «Юродивий» // Радянське літературознавство. — 1962. — № 6. — С. 129 — 130). В поемі цей епізод прив’язано до Бібікова.

Ведеш мене з тюрми, з неволі Якраз на смітничок Миколи... — Йдеться про столицю самодержця — адміністративний Петербург.

...і вас — Споборники святої волі... На світ вас виведу надалі Рядами довгими в кайданах... — Поет говорить про політичних засланців у Російській імперії.

[Sintez]

І?.. Типове завивання й соплі, все гавно, всі козли, суцільна зрада, ДІЖДЕМОСЬ Вашінгтона. Колись. Ну і як, діждався? Ні.
....................
Нє, ну я розумію, сидячи в Канаді, воно можна чекати Вашінгтона, якого чекав ще Шевченко, співаючи сумних пісень. Але мене це ніяк не влаштовує.

[Sintez]

Вишлі ми всє із народа... Того самого.

Так кому подавати позов? Данілову? Чи у знищений КС?

Та хоч скарга у вигляді публічного звернення... хоч щось є?

Тупиш? Публічне звернення - ось воно, у цілком собі публічному місці. "Скарга" має на увазі наявність ВИЩОЇ сили, до котрої Я апелюю, сподіваючись на те, що та СИЛА "порядок наведе". У даному випадку нафіга вона мені? По-перше, якщо так звана "держава", чи принаймні ті, хто начебто себе нею позиціонує, походя порушує Конституцію (тобто ДОГОВІР між "державою" й "громадянами"), то який сенс сподіватися на якусь "допомогу" чи "суд"? Я схожий на ідіота?
По-друге, я просто питаю, чи розуміє Данілов, що каже? Можливо, я просто не знаю його (і напримєр Зєлєнського) задумів. Але сам факт того, що заради них потрібно плювати на Конституцію, дурно пахне. Розуміє це Данілов чи ні. З Конституцією гралися й чучма, і янук, і їхні посіпаки. Нічого доброго це не дало.

[Sintez]

Канаді слідувати за Україною, яка з дитинства навчає своїх дітей бути за Мавку з її вільним коханням, а не за Килину, з її цінностями, типу як у Синтеза, що фольксвагенами у гітлерівську епоху зачудований.

не всех... И здравого смысла бы поболее в тому навчанні.

Це система освіти "вчить", тіпа?! Та ну нафік! Як вчили у совку слідувати "генеральній лінії", так і вчать! Як раніше втирали комуністичні міфи, так нині ж втирають міфи націоналістичні. І по всьому світові так, тільки шаровари різних кольорів.

[главспец]

не всех... И здравого смысла бы поболее в тому навчанні.

Це система освіти "вчить", тіпа?! Та ну нафік! Як вчили у совку слідувати "генеральній лінії", так і вчать! Як раніше втирали комуністичні міфи, так нині ж втирають міфи націоналістичні. І по всьому світові так, тільки шаровари різних кольорів.

ты не понял, речь шла не про загальну "освиту".
Кста, а у тебя претензии к сов.освите? По сравнению с нынешней...

[M_M]

З Конституцією гралися

Конституція для людей, чи люди для Конститиції? Вади чинного варіанту добре відомі. І їх можна або виправляти, або чхати, мовляв, Данилов чи Кадилов ідіот, а я ‐ ні, тому не хочу даремно витрачати час. Але в останньому випадку який сенс жалітися?

[Sintez]

ты не понял, речь шла не про загальну "освиту".

Справді? А що ж тоді малося під

Канаді слідувати за Україною, яка з дитинства навчає своїх дітей бути за Мавку з її вільним коханням, а не за Килину, з її цінностями, типу як у Синтеза, що фольксвагенами у гітлерівську епоху зачудований.

Хто це "Україна, котра вчить"? Хто вчить, зокрема, пересмикувати й перебріхувати чужі (мої напримєр) слова, "шиючи" мені симпатії до Гітлера? "Україна" чи "Канада"?

Кста, а у тебя претензии к сов.освите? По сравнению с нынешней...

До системи освіти? Є. Як і до будь-якої системи. Всяка система служить тому, хто її створив. Як совкова система "народної освіти" рихтувала мізки на потребу правлячий "комуністичній" мафії, так і нинішня, відкинувши за непотрібністю слово "народна", рихтує мізки на потребу кільком мафіозним "олігархічним" кланам. Й тоді й зараз перед системою стояла двоєдина задача, дві задачі котрої протирічать одна одній: з одного боку, їй потрібен СОЛДАТ, досить розумний, щоб захищати систему, або ІНЖЕНЕР, досить розумний, щоб клепати для солдата танчіки, з іншого боку, одночасно потрібен ДУРЕНЬ, котрий "не помічав" би бандицько-мафіозного устрою й РАДІВ би неіснуючий "свободі". У совку система вхитрялася цю задачу хоч і хріново але вирішувати, зокрема за рахунок "залізної завіси", тупо ізолюючи "вихованців" від "шкідливого" впливу. І - найголовніше - у "вихованця" дресирувалося (начебто власне) НЕбажання мати свою, незалежну від системи, точку зору. Але, оскільки все одно знаходяцця "білі ворони", то досить ефективно для цієї задачі використовується ДРЕСИРОВКА РЕШИ вихованців на те, щоб самі заклбовували тих, "кто не так поет", як співала свого часу АБП. Якось так.

Результат наліце, толпа, як і надресирували, кидаєцця на того ж Арестовича, напримєр. І - зокрема, зверни увагу! - студенти(!) всяких могилянок, котрі, начебто, навпаки повинні були б рватися до всього "несистемного".