при чому тут буддісти і католіки с мусульманами?
йдеться про тих хто бухає 7 січня на теренах України
Порошенко проситиме Варфоломія визнати Українську помісну автокефальну церкву
Re: Порошенко проситиме Варфоломія визнати Українську помісну автокефальну церкву
Отут є, від профі, про католицький шлях, розклади і варіанти. Чому варіант з Варфоломеєм - тупиковий.
Також про міжнародний суд над російськими вояками, як це, фактично, блокує Україна.
Про розпад Россії (не про забаненого персонажа, а про можливі варіанти).
Участь в голосуванні - є формою колаборації
Re: Порошенко проситиме Варфоломія визнати Українську помісну автокефальну церкву
справка:
Православна Церква вважає своїм головою Ісуса Христа, а себе — Його Тілом. Вона вірить, що пастирські повноваження і Благодать Божа безпосередньо сходять на православних єпископів і священиків через покладання рук (Таїнство Священства) — обряду, започаткованого апостолами, і що цей безперервний історичний та фізичний зв'язок є обов'язковим елементом істинної Церкви.
Кожен єпископ має територію (єпархію), якою він керує. Його головне завдання — слідкувати за збереженням традицій і обрядів Церкви неушкодженими. Єпископи рівні за владою і не мають права втручатися у непідвладні їм території (інші єпархії).
Адміністративно єпископи та їхні території організовані у різні самоврядні групи — синоди (собори) єпископів. Синоди збираються зазвичай двічі на рік, щоб обговорити стан справ у підвладних їм територіях. Хоча єпископи та їхні самоврядні синоди мають можливість в окремих випадках надавати загальні рекомендації, їхні дії зазвичай не мають впливу на всю Церкву. Ці самоврядні синоди єпископів з підвладною їм територією, як правило, звуться помісними Православними Церквами. У вузькому розумінні це лише автокефальні Церкви, у ширшому також автономні та з іншими типами самоврядності («напівавтономні», «самокеровані», «з правами автономії» тощо). У зовсім широкому сенсі помісною Церквою є будь-яка єпархія на чолі з єпископом (у цьому значенні слово вживалось у Новому Заповіті).
Кілька разів, коли зростали єретичні ідеї і загроза для православної віри, скликалися загальні наради (Вселенські собори) з усіх наявних єпископів. Церква визнає сім перших соборів (проведених між 4 та 8 століттями) найбільш важливими. Проте були й інші, зокрема Константинопольські Собори (879–880, 1341, 1347, 1351, 1583, 1819 та 1892 років), Ясський Собор (1642), Всеправославний Собор у Єрусалимі (1672) та Всеправославний собор на Криті (2016), які теж допомагали визначати позицію усього Православ'я. Усі ці собори не створювали доктрину Церкви, а переважно порівнювали нові ідеї з традиційною вірою Церкви. Ідеї, що не підтримувались традицією Церкви, називались єрессю і вивергалися з Церкви (піддавались анафемі). Вселенські собори мали демократичну форму, де кожен єпископ мав право голосу. Присутні на соборах члени імператорської (Римсько-Візантійської) влади, настоятелі, священики, монахи та миряни мали лише можливість виступити перед Собором, але без права голосу.
Єпископ давньої римської столиці, Папа Римський, хоч і не був присутній на жодному з перших семи Соборів, вважався їхнім предстоятелем і звався «першим серед рівних» до великого розколу у 1054 році. На Другому Вселенському Соборі було прийнято рішення надати Константинополю друге місце за честю після Рима. Після розколу з Римом право предстоятельства на Вселенських соборах перейшло до Константинопольського Патріарха, який також отримав титул «перший серед рівних». Він не є головою чи лідером Церкви, а лише «старшим братом». Деякі помісні Церкви, однак, визнають за ним певні особливі адміністративні права, але інші Церкви їх заперечують (наприклад, виключне право надавати автокефалію і автономію, право вищої судової інстанції, виключне право засновувати єпархії за межами своєї первісної території на «землях варварів», де не існує інших Церков тощо). https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1 ... 0%BD%D1%8F
также см. https://en.wikipedia.org/wiki/Eastern_O ... leadership
Православна Церква вважає своїм головою Ісуса Христа, а себе — Його Тілом. Вона вірить, що пастирські повноваження і Благодать Божа безпосередньо сходять на православних єпископів і священиків через покладання рук (Таїнство Священства) — обряду, започаткованого апостолами, і що цей безперервний історичний та фізичний зв'язок є обов'язковим елементом істинної Церкви.
Кожен єпископ має територію (єпархію), якою він керує. Його головне завдання — слідкувати за збереженням традицій і обрядів Церкви неушкодженими. Єпископи рівні за владою і не мають права втручатися у непідвладні їм території (інші єпархії).
Адміністративно єпископи та їхні території організовані у різні самоврядні групи — синоди (собори) єпископів. Синоди збираються зазвичай двічі на рік, щоб обговорити стан справ у підвладних їм територіях. Хоча єпископи та їхні самоврядні синоди мають можливість в окремих випадках надавати загальні рекомендації, їхні дії зазвичай не мають впливу на всю Церкву. Ці самоврядні синоди єпископів з підвладною їм територією, як правило, звуться помісними Православними Церквами. У вузькому розумінні це лише автокефальні Церкви, у ширшому також автономні та з іншими типами самоврядності («напівавтономні», «самокеровані», «з правами автономії» тощо). У зовсім широкому сенсі помісною Церквою є будь-яка єпархія на чолі з єпископом (у цьому значенні слово вживалось у Новому Заповіті).
Кілька разів, коли зростали єретичні ідеї і загроза для православної віри, скликалися загальні наради (Вселенські собори) з усіх наявних єпископів. Церква визнає сім перших соборів (проведених між 4 та 8 століттями) найбільш важливими. Проте були й інші, зокрема Константинопольські Собори (879–880, 1341, 1347, 1351, 1583, 1819 та 1892 років), Ясський Собор (1642), Всеправославний Собор у Єрусалимі (1672) та Всеправославний собор на Криті (2016), які теж допомагали визначати позицію усього Православ'я. Усі ці собори не створювали доктрину Церкви, а переважно порівнювали нові ідеї з традиційною вірою Церкви. Ідеї, що не підтримувались традицією Церкви, називались єрессю і вивергалися з Церкви (піддавались анафемі). Вселенські собори мали демократичну форму, де кожен єпископ мав право голосу. Присутні на соборах члени імператорської (Римсько-Візантійської) влади, настоятелі, священики, монахи та миряни мали лише можливість виступити перед Собором, але без права голосу.
Єпископ давньої римської столиці, Папа Римський, хоч і не був присутній на жодному з перших семи Соборів, вважався їхнім предстоятелем і звався «першим серед рівних» до великого розколу у 1054 році. На Другому Вселенському Соборі було прийнято рішення надати Константинополю друге місце за честю після Рима. Після розколу з Римом право предстоятельства на Вселенських соборах перейшло до Константинопольського Патріарха, який також отримав титул «перший серед рівних». Він не є головою чи лідером Церкви, а лише «старшим братом». Деякі помісні Церкви, однак, визнають за ним певні особливі адміністративні права, але інші Церкви їх заперечують (наприклад, виключне право надавати автокефалію і автономію, право вищої судової інстанції, виключне право засновувати єпархії за межами своєї первісної території на «землях варварів», де не існує інших Церков тощо). https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1 ... 0%BD%D1%8F
также см. https://en.wikipedia.org/wiki/Eastern_O ... leadership
ХЖВСУ
Re: Порошенко проситиме Варфоломія визнати Українську помісну автокефальну церкву
если б бог жил только в хатках, что строят попы, то какой бы это был БОГ?
-
Перехожий
- Повідомлень: 758
- З нами з: 26 березня 2018, 15:09
- Звідки: Ми самі нє мєсниє... Єдім додому...
Re: Порошенко проситиме Варфоломія визнати Українську помісну автокефальну церкву
А можно еще попросить положить брусчатку. На Грушевского. Для начала.
СпойлерРозкрити
Шо мне во мне нравица, так это моя душевная красота, гениальность и скромность!!! 
Re: Порошенко проситиме Варфоломія визнати Українську помісну автокефальну церкву
От ще Небоженко, про ініціативу Пєцика, і про інші цікаві речі.
Небоженко переконаний, що ця ініціатива - картонна дурілка, передвиборча, спроба задати дискурс, стати над схваткою і проголосити себе спасителем Отечества.
Також багато цікавого про війну, Авакова, вибори, характер майбутньої виборчої кампанії, поступову делегітимізацію російської влади і втрату нею суверенітету.
Участь в голосуванні - є формою колаборації
Re: Порошенко проситиме Варфоломія визнати Українську помісну автокефальну церкву
Церковь не утверждает, что Бог только в церкви. Она утверждает, что Бог только в Церкви
ХЖВСУ
Re: Порошенко проситиме Варфоломія визнати Українську помісну автокефальну церкву
так почему тогда кто-то каноничный, а кто-то не? богу похрен - как, на каком языке, когда, и где к нему обращаются. к чему эта суета?
и да, я различаю церковь и Церковь. что не отменяет сказанного.
и да, я различаю церковь и Церковь. что не отменяет сказанного.
Востаннє редагувалось 23 квітня 2018, 20:01 користувачем asmodey, всього редагувалось 1 раз.
Re: Порошенко проситиме Варфоломія визнати Українську помісну автокефальну церкву
ну и вера в преемственность рукоположения
ХЖВСУ
Re: Порошенко проситиме Варфоломія визнати Українську помісну автокефальну церкву
Московська церква, до недавнього часу, отримувала з України 35 - 40%% доходів. Вони тупо не бажають втрачати такий шмат грошви.
Там Небоженко, також, говорить, що ініціатива Пєцика надто схожа на спробу ФСБ дискредитувати ідею об'єднання, зробити проти об'єднання своєрідне "щеплення".
Там Небоженко, також, говорить, що ініціатива Пєцика надто схожа на спробу ФСБ дискредитувати ідею об'єднання, зробити проти об'єднання своєрідне "щеплення".
Участь в голосуванні - є формою колаборації
Re: Порошенко проситиме Варфоломія визнати Українську помісну автокефальну церкву
Ні причому . Ні перші, ні другі , ні треті.
Бо вони не мають ніякого відношення до православного обряду.. На відміну від греко-католиків.
Тільки в Україні греко-католиків 21 % вірян. До речі, це єдина церква , яка має спадкоємність
від Київської митрополії ще 10 сторіччя.
* А бухають 7 січня в Україні всі. Не тільки віряни, взагалі. Навіть атеїсти. Це робить їх православними ?
Українська Греко-Католицька
Церква
Свято-Володимирський Патріарший Собор
Засновники Київська митрополія див. Берестейська унія
Автокефалія/автономія визнана визнана
Перший предстоятель Михайло Рогоза митрополит Київський
Нинішній предстоятель Святослав Шевчук Верховний Архієпископ Києво-Галицький
Центр Київ, Україна
Кафедральний собор Патріарший собор Воскресіння Христового, Київ
Основна юрисдикція Україна Україна
Юрисдикція для діаспори Flag of the United States.svg США
Канада Канада
Польща Польща
Аргентина Аргентина
Бразилія Бразилія
Австралія Австралія
Європейський Союз Західна Європа
Літургічна мова церковнослов'янська[1] (офіційна)[2][3][4]
Музична традиція Український наспів
Церковний календар Юліанський (Україна), Григоріанський і Юліанський (Діаспора)
Єпископів 44
Єпархій 32
Навчальних закладів 5 (в Україні)
Монастирів 120[5]
Парафій 3 765[5]
Священиків 3 300[5]
Ченців і черниць 1 169[5]
Вірних понад 5,5 мільйонів (2006)[6]
21,3 % вірян України (2016)[7]
Офіційний сайт Українська Греко-Католицька Церква
Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква, скорочено УГКЦ — одна із двадцяти трьох Східних католицьких церков свого права[8], яка перебуває у сопричасті з єпископом Риму та зберігає Константинопольську (Візантійську) літургійну традицію. За кількістю вірних (понад 5,5 мільйонів[9]) вона є найбільшою у світі з усіх Східних католицьких церков і відповідно другою після Римо-католицької церкви.
З 27 березня 2011 церкву очолює Верховний архієпископ Києво-Галицький Святослав (Шевчук).
Українська греко-католицька церква — єдина з українських Церков, що має безперервну ієрархічну спадкоємність з часу заснування у X ст. Київської митрополії[10][джерело?]. 1596 року Київський митрополит Михайло Рагоза, п'ять єпископів і три архімандрити у церкві святого Миколи підписали Берестейську унію, в якій визнали церковну владу єпископа Рима, вийшовши тим самим з-під юрисдикції Константинопольського патріарха. У 33-х артикулах унії єпархія визначила умови, на яких згідна прийняти єдність з Римським престолом. Більша частина цих артикулів була покликана зберегти богословську, літургійну та канонічну ідентичність Унійної Руської Церкви: залишити в Символі віри «від Отця ісходить», не вносити змін у порядок здійснення тайни хрещення, збереження одруженого священства, залишити три види Літургії (св. Івана Золотоустого, св. Василія Великого, св. Григорія Двоєслова)[11]. Частина артикулів з різних внутрішніх і зовнішніх причин була порушена вже у XVII—XVIII ст. Цей процес в історії УГКЦ отримав назву латинізація[12]. У XX ст. за митрополита Андрея Шептицького розпочалися поступові спроби відновити втрачену ідентичність. У 2011 УГКЦ представила свій катехизм «Христос — наша Пасха»[13], в якому віровчення Церкви подано на основі анафори Літургії св. Василія Великого.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0 ... 0%B2%D0%B0
У XIX—XX ст. єпископи та священики УГКЦ стали безпосередніми учасниками культурного, політичного, економічного відродження українського народу. Зокрема автором музики гімну України є священик Михайло Вербицький. У суспільному й громадському житті УГКЦ обстоює право українського народу на свою незалежну соборну державу та становлення в ній зрілого громадянського суспільства; реалізовує велику кількість благодійних і громадських проектів в Україні та поза її межами.