Поступово Сталін сам став найсильнішим медіумом. Уінстон Черчіль згадував: "Сталін справив на нас величезне враження… Коли він входив в зал на Ялтинській конференції, усі ніби по команді, вставали й чомусь тримали руки по швах". Одного разу Черчіль вирішив не вставати. Сталін зайшов "…і ніби потойбічна сила підняла мене з місця".
"Сталин знает тайну власти". (Соратники про Сталіна).
Таїну отримання влади знають багато хто – слід продати душу дияволу й приносити йому якомога більше кривавих пожертв. Ті, котрі продали свою душу князю світу цього - дияволу, поволі втрачають совість, набувають екстрасенсорних здібностей, у них з'являється харизма – внутрішня енергія, сила. Відомо, що від пильного погляду Сталіна люди завмирали на місці, декотрі мочились, втрачали свідомість.
У слуг лукавого правил гри, честі, совісті, моралі, жодних заборон не існує. Є лише непереборне бажання для досягнення своїх егоїстичних цілей (здобуття якомога більшої влади) використовувати будь-які методи. Оскільки місце на троні одне, сатаністи ради здобуття абсолютної влади йдуть на все й перемогу здобуває найпідступніший.
Отримавши владу Сталін спочатку фізично винищив ленінську гвардію, а потім приступив до своїх соратників. Ніхто, яку б високу посаду він не займав, не був застрахований від репресій. Правила гри диявола - це гра без правил. Ягоду вбиває Єжов, Єжова - Берія, Берія - його послідовники і т. д. Та і сам вождь тремтів від страху, - боявся, щоб свої ж, перевірені соратники не вбили, не отруїли.
Сталін був жорстокий, боягузливий, хитрий пристосуванець, котрий надягнув мундир генералісимуса, але, як і його попередник, не мав заслужених у боях нагород. Вождь, котрий бездарно посилав у бій десятки мільйонів своїх рабів, але сам жодного разу не був на передовій!
Це й попереднього вождя стосується: як тільки-но починало пахнути порохом, так відразу Ілліч під будь-яким приводом зникав…
Один із відомих людей свідчив: Гітлер кидав у натовп безглузді гасла, говорив банальності, виголошував злочинні наміри і… зачарований народ їх радісно сприймав, вважав оратора ідолом, спасителем нації!
Переглядаючи хроніку виступів російських революціонерів та вождів бачимо аналогічну картину: зачарований натовп радісно сприймає злочинні, людиноненависницькі, абсурдні гасла на зразок: "Весь мир насилья мы разрушим до основанья, а затем мы наш, мы новый мир построим, кто был ничем тот станет всем". І в жодного не виникає логічного питання: Навіщо руйнувати "до основанья" й ким у новому світі стануть ті, хто був всім!? Табірним пилом?
Навіщо я описую Леніна, Сталіна, Гітлера та інших вождів? А щоб показати обличчя, характер, харизму людей в котрих вселяється диявол.
Ось у якого монстра перетвориться кожен, хто свідомо продасть душу лукавому:
Світлана Алілуєва про батька: "Только один год":
"Он неоднократно взывал к «народности» и к «простым людям», услащая свои речи поговорками, носил брюки, заправленные в сапоги, как это делали русские рабочие до революции. Все это производило должное впечатление на многочисленный класс советских полумещан, которых он вывел в люди и привел к власти в партии, в государственном аппарате, в полиции, в идеологии. Он взывал иногда к самым реакционным российским привычкам – к антисемитизму, поощрял мародерство во время войны, разрешив офицерам и солдатам грабить побежденную Европу: – «Мы им покажем еще, как людей пластать!» – говорил он со злорадством, разрешив не только грабить, но и бесчинствовать и убивать «немцев» – тех самых немцев, с которыми ему так хотелось быть в долгом и прочном союзе.
Он не угадал и не предвидел, что пакт 1939 года, который он считал своей большой хитростью, будет нарушен еще более хитрым противником. Именно поэтому он был в такой депрессии в самом начале войны. Это был его огромный политический просчет: – «Эх, с немцами мы были бы непобедимы!» – повторял он уже когда война была окончена… Но он никогда не признавал своих ошибок. Это было ему абсолютно несвойственно. Он считал себя непогрешимым и не сомневался в собственной правоте, что бы там ни было.
Он считал свое политическое чутье непревзойденным. «Сталина вздумали перехитрить! Смотри-ка, Сталина захотели обмануть!» – говорил он о самом себе в третьем лице, как бы со стороны наблюдая каких-то жалких людей, которые пытаются провести его. Он не предполагал, что может сам обмануться, и до конца своих дней следил, как бы кто другой не вздумал его коварно обмануть. Это стало его манией.
Я не думаю, что он страдал когда-либо от угрызений совести, не думаю, что он их испытывал. Но он не был счастлив, достигнув предела желаемого, казнив одних, покорив других, умиляя третьих…
Не было ни счастья, ни покоя...
…Он был «жертвой» самого себя, той страшной внутренней потребности властвовать, с которой тираны родятся. Она жгла его изнутри и толкала всю его жизнь в ложный трагический тупик, на долгом пути к которому он уничтожил все живое вокруг. Он пришел только к внутренней пустоте, не желая признаваться в этом ни себе, ни другим, и это был его собственный конец"
П.С. Пуйло під цю характеристику теж підходить...
лей Леніна), арешт, суд, українські та сибірські табори, опис проблем сьогодення.
чи 
