Цікава історія України. Міфи і факти.
Re: Цікава історія України. Міфи і факти.
Наше діло праве,
ворог буде розбитий,
перемога буде за нами!
Re: Цікава історія України. Міфи і факти.
Дарка Гірна
@DarkaHirna
Вийшов мій випуск про історію українського балету. Ставимо на швидкість 2Х і готуємося прозріти, що ВСЕ ЦЕ було у нашій країні
. За лайк і шер плюсик до карми. За коментар і підписку на канал - плюсище:
8:02 пп · 7 лип. 2024
@DarkaHirna
Вийшов мій випуск про історію українського балету. Ставимо на швидкість 2Х і готуємося прозріти, що ВСЕ ЦЕ було у нашій країні
. За лайк і шер плюсик до карми. За коментар і підписку на канал - плюсище: 8:02 пп · 7 лип. 2024
Re: Цікава історія України. Міфи і факти.
@pani_vorovska
Фрагмент інтерв'ю українського журналіста Ярослава Кендзьора в Москві. В 1993 році відбувається перший з'їзд українців. Поруч народний депутат Михайло Косів. На Червоній площі вони розмовляють про претензії росії на історію Київської Русі.
https://x.com/pani_vorovska/status/1911080446747693542
Фрагмент інтерв'ю українського журналіста Ярослава Кендзьора в Москві. В 1993 році відбувається перший з'їзд українців. Поруч народний депутат Михайло Косів. На Червоній площі вони розмовляють про претензії росії на історію Київської Русі.
https://x.com/pani_vorovska/status/1911080446747693542
Re: Цікава історія України. Міфи і факти.
Русь-Україна
ВАРЯГ — НЕ СКАНДИНАВ. А КНЯЗЬ — НЕ ЧУЖИНЕЦЬ.
Нам десятиліттями вбивали в голову:
Русь заснували скандинави.
Варяги — це вікінги.
Вони принесли державність племенам.
Але:
По-перше, ми не були племенами.
У нас вже існували князівства з власними династіями, військом, дипломатією і вірою. Русь не чекала на “державність” ззовні.
По-друге, до нас прийшов не вікінг.
Одні стверджують, що Рюрик був скандинавом.
Інші знизують плечима: “Ми не знаємо, хто батько Ігоря” —
але все одно автоматично зараховують його до скандинавів.
Тобто — нічого не знають, але точно знають одне: він не слов’янин.
Це і є суть імперської історії:
не шукати істину, а будь-якою ціною відрізати Русь від слов’ян.
В такому форматі немає різниці між тими хто сперечається міф чи не міф той Рюрік. Якщо суть залишається тою самою.
Ми не серед тих хто не знає і не серед тих хто притримується імперської версії.
А що кажуть джерела?
У IX столітті “Баварський географ” фіксує 400+ слов’янських міст у Центральній Європі: вільці, укри, лютичі, волинці, бужани, уличі.
У цій цивілізації були:
– величезні порти: Волін
– міста-храми: Аркона, Ретра
– культ Сонця, Сварожича, Святовита
– тотеми Сокола (Рарога)
– вічева демократія
– свої князі, мореплавці, купці, торговельні зв’язки з Європою
Їхній флот — у Балтійському морі
Їхні храми — на острові Буяні
Їхні люди — варяги
Хто такі “варяги”?
Варяг — це словʼянський етнос вагрів. Які були мореплавцями, купцями, дружинниками, членами військової гільдії.
Поруч з ними були руяни, волинці, укри, лютичі та інші — ті, хто жив на південних берегах Балтії. Це слов’яни — з нашої крові, з нашими звичаями.
Скандинави серед них могли бути — як найманці, а не як князі.
Столицею вагрів був Старгород (нині Ольденбург у Німеччині).
Їхня держава була сильною настільки, що обкладала Данію даниною.
«Хроніка слов’ян» Гельмольда (XII ст.)
«Данії важко оборонятися від нападів морських розбійників, бо у вигинах її берегів надзвичайно зручно ховатися слов’янам. Вони завдають їй раптові удари, завжди готові до морських походів і наїздів…»
Герберштейн (1549):
«Русь покликала своїх князів радше від варягів-вагрів, аніж від чужинців з іншою мовою і вірою».
Коли варяг прийшов у Київ — чому його прийняли?
Бо він був не чужий, а свій:
– мав ті ж тотеми: сокіл (Рарог), Сонце
– сповідував ту ж віру.
– говорив зрозумілою мовою
– був із роду князів, які правили й у Києві, і на Балтиці.
Народ бачив у ньому родича, союзника, а не завойовника.
І саме тому наші князівства не виступили проти нього війною: бо це була єдина кров, єдина віра, єдина історія.
Він не був чужим. Не приніс чужих звичаїв. Не нав’язував чужої релігії.
Бо варяг — це не вікінг.
Поклоніння Сонцю об’єднувало слов’ян Балтики і Русі
У Ретрі (центр лютичів) стояв храм Сварожича — бога Сонця і Вогню.
В Арконі на Рюгені — Святовит, теж солярне божество.
На Русі — Даждьбог, Хорс, Ярило — ті ж образи, інші імена.
Тотем Сонця, сокола — об’єднував Східну і Західну Русь, укрів і волинців, древлян і лютичів.
Ми — спадкоємці Русі, а не колонії вікінгів
Русь не заснували варвари.
Русь — східна гілка великого слов’янського світу, який вже мав свою державність, релігію, писемність, армію, дипломатію.
А головне — свою династичну тяглість. Бо в Київ прийшов не чужий «вікінг», а слов’янський князь з варязького слов’янського моря.
Анатолій Герасимчук.
Читайте і поширюйте те, що давно мали знати.
І підписуйтесь на нашу сторінку!
В наступній публікації про принципову різницю між нами та вікінгами — у вірі, тотемах, цінностях.
У книзі «Від Русі до України. Відновлення історії»
вперше так чітко й аргументовано це розкрито. Там багато фактів, які будуть цікаві кожному.
Замовляй книгу на сайті:
https://rus-ukraine.com.ua
На картині зображена реконструкція слов’ян-вагрів, жителів Балтики, що здійснюють набіг на скандинавські береги.
Воїни виводять кінноту з кораблів. Така сцена має підтвердження в сагах про Магнуса Сліпого з «Круга земного»:
«Вони причалили до берега у корабельних паль, висадили там кінноту і, перебравшись через Братсас, під’їхали до міста…»
Це підтверджує, що морські походи слов’ян не були менш організованими, ніж скандинавські, і включали навіть кінні частини.
Це також розвіює міф, нібито тільки «вікінги» були господарями Балтійського моря.
ВАРЯГ — НЕ СКАНДИНАВ. А КНЯЗЬ — НЕ ЧУЖИНЕЦЬ.
Нам десятиліттями вбивали в голову:
Русь заснували скандинави.
Варяги — це вікінги.
Вони принесли державність племенам.
Але:
По-перше, ми не були племенами.
У нас вже існували князівства з власними династіями, військом, дипломатією і вірою. Русь не чекала на “державність” ззовні.
По-друге, до нас прийшов не вікінг.
Одні стверджують, що Рюрик був скандинавом.
Інші знизують плечима: “Ми не знаємо, хто батько Ігоря” —
але все одно автоматично зараховують його до скандинавів.
Тобто — нічого не знають, але точно знають одне: він не слов’янин.
Це і є суть імперської історії:
не шукати істину, а будь-якою ціною відрізати Русь від слов’ян.
В такому форматі немає різниці між тими хто сперечається міф чи не міф той Рюрік. Якщо суть залишається тою самою.
Ми не серед тих хто не знає і не серед тих хто притримується імперської версії.
А що кажуть джерела?У IX столітті “Баварський географ” фіксує 400+ слов’янських міст у Центральній Європі: вільці, укри, лютичі, волинці, бужани, уличі.
У цій цивілізації були:
– величезні порти: Волін
– міста-храми: Аркона, Ретра
– культ Сонця, Сварожича, Святовита
– тотеми Сокола (Рарога)
– вічева демократія
– свої князі, мореплавці, купці, торговельні зв’язки з Європою
Їхній флот — у Балтійському морі
Їхні храми — на острові Буяні
Їхні люди — варяги
Хто такі “варяги”?
Варяг — це словʼянський етнос вагрів. Які були мореплавцями, купцями, дружинниками, членами військової гільдії.Поруч з ними були руяни, волинці, укри, лютичі та інші — ті, хто жив на південних берегах Балтії. Це слов’яни — з нашої крові, з нашими звичаями.
Скандинави серед них могли бути — як найманці, а не як князі.
Столицею вагрів був Старгород (нині Ольденбург у Німеччині). Їхня держава була сильною настільки, що обкладала Данію даниною. «Хроніка слов’ян» Гельмольда (XII ст.)«Данії важко оборонятися від нападів морських розбійників, бо у вигинах її берегів надзвичайно зручно ховатися слов’янам. Вони завдають їй раптові удари, завжди готові до морських походів і наїздів…»
Герберштейн (1549):
«Русь покликала своїх князів радше від варягів-вагрів, аніж від чужинців з іншою мовою і вірою».
Коли варяг прийшов у Київ — чому його прийняли?
Бо він був не чужий, а свій:
– мав ті ж тотеми: сокіл (Рарог), Сонце
– сповідував ту ж віру.
– говорив зрозумілою мовою
– був із роду князів, які правили й у Києві, і на Балтиці.
Народ бачив у ньому родича, союзника, а не завойовника.
І саме тому наші князівства не виступили проти нього війною: бо це була єдина кров, єдина віра, єдина історія.
Він не був чужим. Не приніс чужих звичаїв. Не нав’язував чужої релігії.
Бо варяг — це не вікінг.
Поклоніння Сонцю об’єднувало слов’ян Балтики і Русі У Ретрі (центр лютичів) стояв храм Сварожича — бога Сонця і Вогню. В Арконі на Рюгені — Святовит, теж солярне божество. На Русі — Даждьбог, Хорс, Ярило — ті ж образи, інші імена. Тотем Сонця, сокола — об’єднував Східну і Західну Русь, укрів і волинців, древлян і лютичів.Ми — спадкоємці Русі, а не колонії вікінгів
Русь не заснували варвари. Русь — східна гілка великого слов’янського світу, який вже мав свою державність, релігію, писемність, армію, дипломатію.А головне — свою династичну тяглість. Бо в Київ прийшов не чужий «вікінг», а слов’янський князь з варязького слов’янського моря.
Анатолій Герасимчук.
Читайте і поширюйте те, що давно мали знати.І підписуйтесь на нашу сторінку!
В наступній публікації про принципову різницю між нами та вікінгами — у вірі, тотемах, цінностях.
У книзі «Від Русі до України. Відновлення історії»вперше так чітко й аргументовано це розкрито. Там багато фактів, які будуть цікаві кожному.
Замовляй книгу на сайті:
https://rus-ukraine.com.ua
На картині зображена реконструкція слов’ян-вагрів, жителів Балтики, що здійснюють набіг на скандинавські береги.
Воїни виводять кінноту з кораблів. Така сцена має підтвердження в сагах про Магнуса Сліпого з «Круга земного»:
«Вони причалили до берега у корабельних паль, висадили там кінноту і, перебравшись через Братсас, під’їхали до міста…»
Це підтверджує, що морські походи слов’ян не були менш організованими, ніж скандинавські, і включали навіть кінні частини.
Це також розвіює міф, нібито тільки «вікінги» були господарями Балтійського моря.