"Червона зона" – зона свавілля адміністрації та блатних. Там офіцери адміністрації та блатні являють собою мафію – обкрадають "мужиків", вибивають із них гроші та посилки. Там крадуть всі і все. СППешники (з/к котрі погодилися співробітничати із адміністрацією) та ті, котрі мають гроші, ходять в їдальню як в ресторан. В результаті у їдальні в "шльонках" (мисках) рідка баланда в котрій, як то казали "крупинка за крупинкой ганяется с дубинкой". Посилки та передачі з волі дерибанять. І слова не скажи – поб'ють. Вони ж і займають на виробництві непильні місця а в таборі управлінські посади. Все купується та продається. Ті з/к, котрі не мають чим відкупитися працюють на найважчих роботах, сплять на верхніх ярусах "шконок", вони обкрадені та побиті. "Хазяїн" та офіцери бачать це все але не реагують – вони в долі і їм так комфортно. Як то кажуть "Проблеми індіанців шерифа не іпуть".
День прожив й, лягаючи спати, шепочеш: "День минув і, слава Богові" не убили".
І нікому ж не поскаржишся – листи перевіряє цензура. І якусь акцію спротиву ж не організуєш – запропонуєш залучитися до протесту одного, другого а третій... здасть усі ваші наміри адміністрації. Він отримає нагороду а бунтарів відведуть у карцер. Ось тому то й мовчки терплять з/к знущання. Заступитися за когось – собі ускладнити життя. Ось і думає кожен лише про власне виживання. В'язні ж не можуть обрати іншого "хазяїна", офіцерів штабу та блатних – там виборів не буває. Як і інших законних методів покращити своє життя. І не втечеш же – табір огороджений рядами колючого дроту з автоматниками на вишках.
Підходить з/к до засмученого колеги й гірко іронізує: Не плекай, друже" ілюзій – наші не прийдуть і нас не звільнять. Доведеться таки страждати тут до "дзвінка" (закінчення сроку покарання).
П.С. Вас мій опис сучого. безпредєльного табору не наводить на аналогії? Там то хоч кожен з/к знає дату звільнення від страждань. А ми знаємо?